«Здичавілий» простір

Різнокольорові тюльпани у клумбах із шин або самшитові лабіринти у парках — звична для нас картина. Уявити, що працівники комунальних підприємств із озеленення та благоустрою будуть висаджувати замість чорнобривців ковилу або грицики — наче побачити кадри з фільму-фентезі. Проте саме така тенденція шириться світом. Єдиного визначення цього тренду не існує, зустрічаються варіанти «природний дизайн» чи «природний ландшафт». Та суть не в назві, а в ідеології — створити  в урбанізованому просторі острівці дикої природи. Чи готова Україна підхопити світову моду на максимально наближене до природи озеленення міст?

ПРИРОДНИЙ ПІДХІД

 Урбанізація настільки проникла в життя людини, що виникла тяга до зворотного — появи куточків дикої природи в місті. Так, в Англії пішли ще далі. Навколо земель сільськогосподарського призначення лишають смуги з природнього трав’яного покриву. Це не лише естетика, а й гостра потреба зберегти бджіл та інших комах, що тут живуть.

«У 2004 році іноземні вчені запропонували різні підходи до формування насаджень з «природним еколандшафтом» (ecological nature like plantings), — розповідає старший викладач кафедри Національного університету біоресурсів та природокористування Олександра ЛЕЩЕНКО. — Один із них — реконструкція звичок, тобто відтворення історично сформованих ландшафтів та ідентифікації видів, що зростали на певних територіях в минулому, та використання насіння дикорослої флори місцевості. Інший підхід — креативне збереження, він передбачає підбір асортименту рослин за екологічними особливостями місцезростання. Або ж антропогенний ландшафтний підхід, котрий дозволяє формувати для естетичного задоволення фітокомпозиції із рослин, які природньо не змогли б рости і розвиватися в умовах міста. Загалом, основна концепція природного дизайну (natural design) досить проста ? включати до асортименту рослин аборигенні види. Але потрібне базове  розуміння того, як рослинні угруповання співіснують у природі».

Наприклад,  у США набув популярності напрям Urban Foraging, основною метою якого є вживання в їжу диких рослин. Громадяни навіть формують карти і відмічають локації в містах, де зростають різні види рослин. Одним словом, усе, що ви колись бачили у бабусі в селі біля двору, що вважалося бур’янами, непотрібними сіянцями чи польовими квітами, негідними місця у квітнику, зараз у тренді. Бо нема нічого ліпшого, що створила сама природа.

КЛАСИЧНІ ГАЗОНИ — В МИНУЛОМУ

Якщо до клумб із ковилою та нагідками нам ще далеко, почати можна з простішого — із газонів. Міжнародні дослідження доводять, що у класичному вигляді вони вже віджили своє. Причин багато. Так, шведські екологи Марія ІГНАТЬЄВА (між іншим українського походження) і Маркус ХЕДБЛОМ відзначають, що сучасні газони потребують багато води та добрив. Також їх слід час від часу скошувати, а це передбачає викиди токсинів у повітря через роботу газонокосарок.  Учені кажуть, що ці недоліки суттєво переважають над користю газонів — поглинання двоокису вуглецю з повітря.

Тому пропонують переосмислити ідею газонів та дозволити рости натуральним галявинам. Деякі міста вже так роблять. Приміром, під час короткого візиту в Берлін увагу привернули високі трави біля будинків, у нас господарі давно б взялися за косу, а німці дозволяють природі брати гору.

До речі, темою газонів уже займаються й українські учені. Зокрема, у НУБіП три роки триває дослідження з оцінки стану газонних покриттів різних об’єктів на території Києва. Більшість об’єктів із вибірки отримали від науковців по три бали із максимальних п’яти за загальну декоративність покриттів, тобто за щільність вкривання землі пагонами.

«Це зумовлено різними чинниками, починаючи від агротехніки догляду, закінчуючи змінами клімату і чинниками урбоекосистеми, — пояснює Олександра Лещенко. — Така ситуація властива багатьом країнам Європи, а в США давно почали створювати ландшафтні фірми і навіть розсадники, які спеціалізуються на формуванні об’єктів із рослин природної флори місцевості. Світовий досвід доводить, що типові газонні покриття у містах з роками все швидше втрачають свою декоративність і стають нестійкими до чинників урбанізованої екосистеми, тому звичайні газонні покриття можна замінити луговими, які будуть відновлювати екосистему міста».

ПЕРСПЕКТИВА — У ПОЛЯХ

Це ще й заощадить місту кошти на утримання газонів. Як пояснює Олександра, у Києві можна сміливо переходити на газони з лучних трав, що потребують меншої кількості агротехнічних операцій. На практиці це могло б виглядати так: на галявинах буяють польові маки, ромашки, конюшина, люцерна чи м’ята.

«Майже усі ці види зростають у місті, та оскільки у першу чергу формуються класичні газони, які не доглядаються належним чином, а рослини не витримують впливу урбоекосистеми, вони виглядають як бур’яни, — пояснює науковиця. — Альтернативні газонні покриття передбачають меншу кількість скошування і поливу, таким чином будуть формуватися природні екосистеми».

Навряд чи у КО «Київзеленбуд» погодяться засадити газони та клумби польовим різнотрав’ям. Згадайте, як реагують комунальники на обурення киян нібито омолоджувальною обрізкою дерев: не чують, не бачать, а просто роблять роботу, за яку місто заплатило кошти. Щодо містян, здається, теж потрібен час на трансформацію поглядів та сприйняття того, яким має бути зелений міський простір.

«Населення звикло до використання регулярного стилю у ландшафті ще з часів Радянського Союзу, тобто використання чітких правильних геометричних форм, ще й з ознакою парадності й офіційності, — каже Олександра Лещенко. — Наприклад, квітник має бути округлої чи квадратної форми, газон має бути низько скошеним і так далі. Чи готові мешканці міста побачити луговий газон?»