«Недокапіталізований» потенціал

Що потрібно людині для того, щоб подорожувати? Відповідь проста: час і гроші. Тобто масовий попит на туристичні послуги виникає тоді, коли зростає матеріальний добробут населення і збільшується вільний час. Очевидно через це за кордоном найактивнішими туристами є пенсіонери, які заощадили кошти і мають достатньо вільного часу, щоб подорожувати. Про українських пенсіонерів говорити у цій площині не доводиться, бо вони хоч і мають час, але матеріальне становище більшості бажає кращого. Взагалі-то, як показує опитування компанії Research & Branding Group за лютий 2018 року, українці досить мало подорожують: дві третини жителів країни (65%) взагалі ніколи у житті не виїжджали за кордон. Дещо оптимістичніша статистика внутрішніх подорожей, приблизно 50-55 % українців раз на рік виїжджають в інші регіони, але не відомо, з якою метою. І хоча здається, що за останні п’ять років кількість внутрішніх туристів зростала, насправді це не так, відзначає завідувач кафедри підприємництва, корпоративної та просторової економіки ДонНУ імені Василя Стуса Олександр ТРЕГУБОВ. За роки незалежності піковим у плані внутрішнього туризму був 2007 рік, коли всередині країни подорожувало понад 2 млн осіб.

«БАЖАННЯ ПОДОРОЖУВАТИ У ЛЮДЕЙ Є, НЕМАЄ МОЖЛИВОСТІ»

«Багато хто думає, що внутрішній туризм в Україні молодий, почав розвиватися в останні роки, але це не зовсім так. Українці активно подорожували на початку століття, зараз кількість мандрівників у межах країни зменшилася удвічі. І на це є кілька причин: глобальних (скрутна соціально-економічна ситуація та війна) і практичних (відсутність інфраструктури, мало туроператорів, які працюють на внутрішньому ринку, не доступні туристичні маршрути), — розповідає експерт. — Та першочерговою перепоною є скрутне матеріальне становище більшості родин. Ті 35%, які кудись їздять, — це передусім за кордон, бо там розвинена інфраструктура, сервіс, а вартість не набагато вища. От тиждень тому я їздив у Буковель — гарне місце, хороший сервіс, прекрасна природа, але якби дороги були якісними, я б відвідував цей курорт частіше, бо з Вінниці не так уже й далеко. Але як споживач я не готовий подорожувати на власній автівці, а потягом трястися майже 14 годин також не хочеться. Тобто бажання подорожувати у людей є, немає можливості».

Власне саме через це туристична індустрія в Україні виглядає просто смішно на фоні виїзного туризму (тобто імпорту послуг). Як свідчить звіт Всесвітньої туристичної організації (UNWTO), у 2018 році українці у подорожах за кордоном витратили 8% ВВП країни. І це при тому, що за оцінками Всесвітнього економічного форуму, Україна очолила рейтинг країн із найменшою часткою туристичної індустрії у ВВП — лише 1,4%. З іншого боку, як заспокоює експерт, це свідчить про те, що внутрішній туристичний продукт має колосальні резерви для росту, просто три десятиліття держава не могла підняти його на ноги і створити практичну стратегію розвитку із стимулами для бізнесу.

«Зараз туристична індустрія генерує 10% світового валового продукту та забезпечує роботою кожного десятого жителя планети. Так, туризм складає 15% ВВП Мальти, 15% ВВП Хорватії, 9,3% ВВП Таїланду,  — продовжує Олександр Трегубов. — Ми також маємо величезний потенціал у сфері туризму, але він залишається невикористаним, непроспонсорованим, недокапіталізованим державою. Туризм не розглядається як бюджетоутворююча галузь, хоча саме він пов’язує різні сфери і дає їм можливість розвиватися. Більше того у нас досі не визначені функції керування туризмом у країні. Вони постійно переходять від однієї інституції до іншого, а відповідального координатора — не знайти. І це у той час як територія України має оптимальні природні та кліматичні умови. У нашій країні вдосталь рекреаційних ресурсів для розвитку як внутрішнього, так і міжнародного туризму. Але, очевидно, наявних ресурсів не достатньо».

«ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ НАД ТИМ, ЩОБ В УКРАЇНИ БУВ ЄДИНИЙ, ГЛИБОКО ЗАЦЕМЕНТОВАНИЙ ОБРАЗ»

Згідно з Дослідженням сприйняття України, яке проводило Міністерство закордонних справ, серед перспективних видів туризму України, на які реагують закордонні (та й внутрішні) туристи, було названо відвідання культурно-історичних пам’яток (56%); сільський туризм (44%); природні заповідники (44%); фестивальний туризм (39%); морські курорти (34%); екологічний туризм (34%) та релігійне паломництво (23%). Можливо, виходячи з цього, Національна туристична організація України оголосила 2020 рік роком сільського туризму, який включає як екотуризм, так і відвідування різних місцевостей і громад. Однак Олександр Трегубов категорично проти того, щоб туризм в Україні асоціювався із селом. Адже ми багата, самодостатня країна, яка варта інноваційного представлення.

Попри те, що українці мало подорожують усередині країни, саме внутрішній туризм, на мою думку, може стати потужним стимулом для самоідентифікації нашої нації, — резюмує експерт. — Реальний контакт із культурною, історичною, архітектурною спадщиною України може не лише інтелектуально і духовно збагатити, а й змінити споживацьке ставлення громадян до своєї країни. Але на своїх плечах туроператори, агентства, екскурсоводи не витягнуть. Держава має самопрорекламуватися. Показати, яка вона крута і який ти невдячний, що не їдеш і не дивишся на її пам’ятки, стежки, фестивалі

«Пам’ятаєте, у 2018 році у рамках роботи над поліпшенням міжнародного іміджу України Кабінет Міністрів схвалив бренд Ukraine NOW. Очікувалося, що бренд стане основою для позиціонування країни у світі як молодої держави з інноваційним наповненням. І це було правильне рішення, бо не можна допустити, щоб Україну асоціювали із селом, зеленими полями, корівками тощо, — зазначає науковець. — Треба працювати над тим, щоб в України був єдиний, глибоко зацементований образ, який ідентифікуватиметься із прогресивною нацією і не викликатиме дисбалансу: на міжнародних виставках показуємо інновації, промисловий потенціал, а запрошуємо відвідати село. Якщо 2020 рік проголошувати роком сільського туризму, то треба розуміти, що сучасні громади можна розвивати не лише через нього, але й використовуючи духовну спадщину, архітектуру, рекреаційні зони, зрештою подієвий туризм, який дуже заходить, особливо автентичні гастрофестивалі. Просто треба правильно планувати і підтримувати громади, які розвивають туристичну складову».

«ГРОМАДИ ПОВИННІ НЕ «ВАРИТИСЯ» У ВЛАСНОМУ СОКУ, А МАТИ ДОРОЖНЮ КАРТУ ІЗ РІЗНИМИ КОМПОНЕНТАМИ»

Загалом, таких ОТГ, які прописують у стратегіях розвитку території туристичну компоненту, досить багато. Як каже Олександр Трегубов, тільки ледачі не подають туристичні проекти на гранти. Але поки не буде розвиватися інфраструктура, турист у село не поїде. Як приклад, наводить славнозвісний OPERAFEST TULCHYN, який поставив на вуха область і Україну. Так, подія крута, але не всі охочі змогли її відвідати, і передусім через відсутність інфраструктури. На OPERAFEST TULCHYN не зможе приїхати турист із Харкова чи Одеси, якщо не матиме місця в готелі для ночівлі. Через це фестиваль, попри міжнародний статус, залишається локальним у плані відвідувачів, бо приїздять подивитися на дійство передусім жителі Вінниці та районів області.

«Для того, щоб туризм у громадах розвивався, потрібна централізована політика, хоча б у розробці маршрутів. Громади повинні не «варитися» у власному соку, а мати дорожню карту із різними компонентами, — відзначає завкафедри. — Треба перезнайомити між собою всю країну. Для цього мають бути шляхи — дороги або гарне залізничне сполучення. От, наприклад, відремонтували дорогу до Хмельницького — і кількість туристів до Кам’янця-Подільського із Вінниці збільшилася. Звичайно, не всі можуть похвалитися такою пам’яткою, як у Кам’янці. Але в кожній громаді є що показати, інше питання, як дістатися, щоб побачити. Більшість пам’яток, які збереглися до наших днів, у занедбаному стані й викликають у туристів не вау-ефект, а розчарування від історичної невдячності. І це ще одне питання до держави».

«ВНУТРІШНІЙ ТУРИЗМ, НА МОЮ ДУМКУ, МОЖЕ СТАТИ ПОТУЖНИМ СТИМУЛОМ ДЛЯ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ НАШОЇ НАЦІЇ»

Не так давно Zruchno.Travel за допомогою експертів Асоціації індустрії гостинності України склав рейтинг регіонів України, які мають унікальні туристичні локації та безліч цікавих туристичних маршрутів. Враховувалися показники відвідуваності, зібрані суми турзбору, витрати на розвиток інфраструктури та промоцію. Так, перше місце за доходами від туризму (після беззаперечного лідера — міста Києва з його 33 мільйонами турзбору) зайняла Львівська область. Вона приваблює туристів будь-якої пори року європейською атмосферою міст, гарною природою та розвиненою інфраструктурою. На другому — Одеський регіон, який подобається туристам теплим кліматом, морем та піщаними пляжами. Третє місце посідає Закарпаття, передусім завдяки гастрономічному туризму і термальним джерелам. Потім йдуть Івано-Франківщина, Херсонщина і так далі. Вінниччина, на жаль, не в десятці лідерів.

«Попри те, що українці мало подорожують усередині країни, саме внутрішній туризм, на мою думку, може стати потужним стимулом для самоідентифікації нашої нації, — резюмує експерт. — Реальний контакт із культурною, історичною, архітектурною спадщиною України може не лише інтелектуально і духовно збагатити, а й змінити споживацьке ставлення громадян до своєї країни. Але на своїх плечах туроператори, агентства, екскурсоводи не витягнуть. Держава має самопрорекламуватися. Показати, яка вона крута і який ти невдячний, що не їдеш і не дивишся на її пам’ятки, стежки, фестивалі».

Олександр Трегубов сподівається, що створення офісу, який опікуватиметься індустрією гостинності та промоцією туристичної України (про це наприкінці 2019 року заявив голова Асоціації індустрії гостинності України Олександр Лієв), може змінити вітчизняну індустрію туризму. Адже вперше за багато років на розвиток туристичної галузі у Держбюджеті передбачили 240 млн грн. Ці кошти будуть спрямовані на створення туристичної інфраструктури, промоцію українських туристичних продуктів у світі та на підвищення рівня туристичного сервісу в Україні. Поживемо — побачимо.