Прощавай, АТО?
Новий закон ще жорсткіше поставить Росію перед вибором: або піти з окупованих територій, або, залишаючись під санкціями, повністю взяти на себе забезпечення частини Донбасу
Зараз і в Україні, і в Росії багато говорять про реінтеграцію Донбасу, закон про яку ось-ось має бути внесений до Ради. Російські ЗМІ акцентують на введенні замість АТО військового стану в багатьох містах Донбасу і пов’язують це з майбутнім візитом Петра Порошенка до США, українські — на пільгах жителям Донбасу, зокрема, щодо спрощення порядку виплати пенсій жителям окупованих територій. В обох країнах звертають також увагу на те, що буде збільшена з 50 до 180 кг на один легковий автомобіль максимально допустима вага вантажів, що перевозяться через лінію розмежування. Це повинно пом’якшити наслідки фактичної блокади окупованих районів Донбасу Україною для жителів сепаратистських «ДНР» і «ЛНР». Російський «Комерсант» уже встиг назвати закон про реінтеграцію вустами Леоніда Кожари, лідера створеної Кремлем маріонеткової партії «Соціалісти», «імітацією» спроб «мирної інтеграції Донбасу». Ця партія покликана в перспективі замінити непопулярний «Опоблок», але, скоріше за все, його спіткає така ж сумна доля.
Поки закон ще не ухвалений і навіть не існує у вигляді закінченого проекту (йдеться про концепцію закону), складно його інтерпретувати. Одне бачиться беззаперечним: замість АТО, керованого Службою безпеки України, буде військова операція під керівництвом Оперативного штабу на чолі з Президентом Порошенком. Але основну роль тут гратимуть Генеральний штаб і Міністерство оборони. Таким чином, Антитерористична операція, яка операцією на сході України за своєю суттю ніколи і не була, перетвориться на повноцінний збройний конфлікт, нехай і не у формальну війну.
Відверто кажучи, відміна АТО, напевне, не означатиме автоматичного введення військового стану в районах Донецької та Луганської областей, прилеглих до лінії зіткнення з сепаратистами. Президент просто отримає право зробити це. Але на практиці, скоріше за все, йому доведеться ввести його, оскільки неможливо обійтися без обмеження прав громадян на території прифронтовій, якою вона насправді є. Введення військового стану призведе до того, що в цих районах, куди, вірогідно, ввійдуть Маріуполь, Краматорськ, Слов’янськ, Авдіївка та Мар’їнка, не можна буде проводити вибори. Це стало приводом для Кремля та його агентів в Україні заявити, що законопроект про реінтеграцію Донбасу направлений на те, щоб позбавити проросійські партії в Україні парламентського представництва, оскільки якраз Донбас одвіку був їхньою цитаделлю. Як приватна мета, подібний задум, можливо, й існує. Проте завдання у законопроекту, вочевидь, глобальніші. Він покликаний хоч якось легалізувати нинішнє становище «ні миру, ні війни» на Донбасі.
Перш за все, необхідно чітко визначити, що зайнята сепаратистами і російськими військами частина Донбасу — це окупована територія, відповідальність за благополуччя та безпеку населення якої несе країна, що окуповує, тобто де-факто Росія. Як підтвердив спікер Ради Андрій Парубій, одне з питань, що розглядаються в законопроекті, — це визнання окупованих територій формально окупованими. При цьому Українська держава не відмовляється, як уже сказано, від виплати пенсій населенню «ЛНР» і «ДНР», але лише на території, підконтрольній українським військам. Крім того, закон про реінтеграцію повинен дати військовому командуванню більше свободи дій в умовах реальної воєнної небезпеки. Не зовсім поки зрозуміло, які будуть повноваження Оперативного штабу, чи зможе він реально здійснювати за необхідності основні положення військового стану й ефективно координувати діяльність військово-цивільних адміністрацій і військового командування.
Чи суперечить новий законопроект Мінським угодам? Відверто кажучи, ні, оскільки всі положення, вочевидь, можна буде виконувати і після ухвалення закону про реінтеграцію. За деякими відомостями, там навіть передбачається можливість направлення на Донбас спеціальної поліцейської місії ООН. Інша річ, що Мінські угоди в принципі нездійсненні, оскільки мають взаємовиключні пункти. Головним каменем спотикання, як відомо, залишається положення про те, що спочатку в непідконтрольних Києву районах Донецької та Луганської областей необхідно провести вільні демократичні вибори легітимних місцевих властей, а лише потім із цих територій мають бути виведені іноземні озброєні формування та озброєння, і контроль над кордоном «ЛНР» і «ДНР» з Росією має бути повернений Україні. Всі тверезомислячі спостерігачі погоджуються з думкою, що жодні вільні вибори неможливі в умовах присутності на Донбасі російських військ, російських озброєних добровольців-найманців і російських озброєнь. Але щодо цього ухвалення закону про реінтеграцію Донбасу нічого не змінить, у тому числі і на перемовах щодо виконання Мінських угод.
Проте, сепаратисти ще неухвалений закон про припинення АТО вже відкинули і саме під приводом, що він нібито покладе край Мінським домовленостям. Як заявив представник «ДНР» Денис Пушилін, даний законопроект «не корелюється з комплексом заходів, передбачених Мінськими угодами». Інший представник «ДНР», Олександр Костенко, пішов ще далі, стверджуючи, ніби «закон про реінтеграцію Донбасу означає відкриту конфронтацію, відкидаючи єдиний шлях — вирішити конфлікт дипломатично».
Зрозуміло, що не лише Пушилін з Костенком, але навіть і Захарченко з Теслярським таких питань, як перехід від дипломатичних перемов у Мінську до відкритої конфронтації на Донбасі, не вирішують. Але реакція маріонеток безпомилково підказує, що план щодо реінтеграції Донбасу викликав незадоволеність Кремля. Якщо відповідний законопроект буде ухвалений, то він, перш за все, зафіксує статус «ЛНР» і «ДНР» як окупованих територій, відповідальність за які несе Росія. Зрозуміло, закон сам по собі не призведе до швидкого повернення Донецька та Луганська під контроль України, так само, як і не звільнить основну масу населення окупованих територій від тотальної дії російської пропаганди. Проте він ще жорсткіше поставить Росію перед вибором: або піти з окупованих територій, кинувши сепаратистів напризволяще, та зате звільнившись від більшості економічних санкцій, або, залишаючись під тягарем санкцій, повністю взяти на себе на довгі роки забезпечення жителів окупованої частини Донбасу всім необхідним. Володимиру Путіну, особливо напередодні російських президентських виборів, не хотілося б робити ні того, ні іншого. Проте третій шлях, настільки милий його серцю — зберегти контроль над формально українським Донбасом і зробити його головним проводирем російського впливу в Україні, у тому числі в Раді — вочевидь не проходить. І в разі його прийняття, новий закон, що дозволяє не проводити вибори в прифронтових районах Донбасу, зробить цей план ще більш примарним.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
