Кров, піт і сльози, або «Без перемоги не буде життя»
Фільм «ТЕМНІ ЧАСИ / DARKEST HOUR», 2017, режисера Джо Райта в контексті війни Росії проти України
Переглянув кінострічку «Темні часи», якій уже п’ять літ. Тоді вона найбільше вражала акторським виконанням ролі Вінстона Черчілля Гері Олдменом (отримав купу нагород, з Оскаром включно). Нині читається (мною, принаймні) як твір про роль особистості в історії, особливо в критичні дні і ночі. Справді, тоді, у травні 1940-го вибір Черчілля на роль прем’єр-міністра Британії не видавався ні вдалим, ні обгрунтованим. Для 65-літнього політика усе, здавалося, уже позаду…
До того ж, у травні 1940-го усе захиталося. Гітлерівська Німеччина у прискореному темпі прибирала до рук Європу. Зависла у повітрі доля англійських військ, що перебували на території Франції. І тут цей Черчілль, питущий чолов’яга, з незмінною сигарою в зубах - персонаж швидше для коміксів, а не для великої історії.
Одначе у нього вірять. Хто? А жінки у першу чергу. Дружина Клементина (Крістін Скотт Томас), буркотлива, але в міру. І які точні корективи вносить вона у поведінку чоловіка. Або секретарка Елізабет Лейтон (Лілі Джеймс), чиїми захопленими очима ми й спостерігаємо, незрідка, за поведінкою Черчілля. І навіть, зрештою, король Георг УІ (Бен Мендельсон), котрий спершу шокований появою Черчілля в кріслі прем’єра, хоча й змушений це прийняти…
Травнева історія, відтворена у фільмі, розвивається по висхідній - за всіма законами високої драми. Високої, попри доволі прозаїчну химеричність центрального персонажа. Справжня драма, оскільки йдеться про те, як герой долає обставини - попри те, що вони проти нього. З британськими політиками включно, які налаштовані на компроміс із самим Гітлером - мовляв, проти лому ніц прийому, тре’ з фюрером домовлятись.
В от сій точці, до речі, очевидна схожість з новітньою історією, де стільки політиків Європи (і в Україні, чого гріх таїти?) налаштовувались на здачу позицій путіну і путіноїдам. Ситуацію радикальним чином змінив український народ, який не погодився з пораженством і постав на бій з вурдалачним воїнством. Як у казці про дракона - герой усе ж знаходиться…
До речі, центральний епізод «Темних часів» - той, де Черчілль (за порадою короля, не знаю, чи так це було в житті) спускається у лондонське метро і цікавиться думкою народу. Народу, який тут у чомусь нагадує античний хор: він одповідає на запитання трагічного героя про те, що робитимуть вони у тому разі, якщо ворог вторгнеться на британські острови? Відповідь однозначна: битимуться до останнього!
Цю позицію Черчілль актуалізує у своїй знаменитій промові ще 13 травня, а потім ствердить в іншій - 4 червня: "Ви запитаєте, яка наша мета? Я можу відповісти одним словом: перемога, перемога будь-якою ціною, перемога, незважаючи на весь жах, перемога, яким би довгим і важким був шлях; тому що без перемоги не буде життя».
Себто герой фільму силу свою дістає із двох джерел: з глибин власного єства - він бо герой за самою своєю природою, і з глибин народних, прослухавши голос тих, для кого він і стає на прю із знавіснілим ворогом.
Не раз зверталась увага на чимало збігів в нинішній історії України і тодішній - Британії. Цим пояснюють й особливу підтримку британцями України і українців: в нас вони пізнають колізії своєї історії і своїх героїв.
Фільм Джо Райта це підтверджує у найпереконливіший спосіб. БЕЗ ПЕРЕМОГИ НЕ ПРОДОВЖИЛОСЬ БИ ЖИТТЯ У БРИТАНІЇ 1940-х. БЕЗ ПЕРЕМОГИ НЕ БУДЕ УКРАЇНИ І УКРАЇНЦІВ У 2020-х. ВІДТАК У НАС НЕМАЄ ВИБОРУ: ТІЛЬКИ ПЕРЕМАГАТИ!
