Крапля, яка підживить коріння народу

Це збірка статей за матеріалами міжнародної наукової конференції. Розглянуто факти незнищенності існування єврейської культури в Україні, підтверджено її тяглість в історії, проведено паралелі між минулим єврейської спільноти на українських землях та сучасним Ізраїлем. Зокрема, показано, що цей народ, як і український, піклується і пам’ятає про своє коріння. А воно, як показують матеріали збірника, глибоке і міцне. Українці й досі пам’ятають і знають свідчення єврейської культури в Україні. Це зокрема штетл, синагога, єврейський театр, музика, їдиш, іврит. Саме ці поняття детально розкриваються в матеріалах конференції.

Так, Дмитро Горбачов розкриває особисту історію створення колекції арт-юдаїки в Національному художньому музеї України (далі НХМУ) в радянські часи. Увагу привертають факти відмови комуністичної влади виокремлювати юдаїку як окрему частину експозиції. Тому автору довелося це робити таємно, реставруючи і виставляючи картини, приховуючи їх походження, інколи й авторство, зміст, намагаючись вберегти їх від знищення.

Харків відомий як місто, яке офіційно розташовувалося за межами «смуги осілості» і в якому євреї не могли проживати. Але статті Євгена Котляра заперечують це... У першому дослідженні автор розглядає історію єврейства міста, а в другій роботі розглянуто історію дослідження, реконструкції, презентації розписів єврейських синагог в Україні.

Про проблеми формування нечисленної, але важливої збірки єврейської графіки в НХМУ розповідає Данило Нікітін. За словами автора, фактично до 1990-х єврейська тема й усе, пов’язане з єврейською культурою, перебувало під неоголошеною забороною, насамперед для наукового дослідження, публікації й експонування. А тому розглянутий на сторінках збірника короткий виклад історії наповнення цієї колекції заслуговує на увагу читача.

Доброзичливість, емоції, щиросердність, зацікавлення, радість, енергія наповнюють сторінки статті Ганни Ривкіної, що присвячена дитячій літературі на їдиші. У часи Російської імперії існувала гостра потреба зберегти, розвинути, зміцнити їдиш, як і сьогодні в Україні — українську мову, а тому на початку минулого століття єврейські письменники та книговидавці розпочали створення книжок для наймолодших — дітей.

Наприклад, Петро Рихло, характеризуючи єврейську періодику, прозу та поезію, зазначає, що вона була переважно німецькомовною. Але євреї не сприймали використання німецької мови як відвернення від свого єврейства, оскільки вважали, що подібний культурний симбіоз є абсолютно природним і органічним. Лише після закінчення Другої світової війни і приходу на Буковину радянської влади занепадає німецько-єврейська література краю, почалася еміграція більшості інтелігенції, а також розмивання того культурного шару юдаїки, який і створював неповторний шарм Чернівців.

Отже, вихід цього збірника є маленькою краплею, яка підживить коріння цього народу чи доповнить море знань про нього.