Пам’ять про перший крок: чому це є дуже важливим?
Цього тижня минає 15 років першій ластівці «Дня» — книжці «Україна Incognita» та 6 років — однойменному сайту
15 років — це для швидкоплинного часу багато чи мало? Якщо час летить так стрімко, як у сучасній Україні, то не просто багато; це за насиченістю дорівнює цілому життєвому шляху людини.
Півтора десятиліття тому, пізнього літа 2002 року, було завершено працю над першою (ніхто з читачів не знав тоді, що це — лише перша ластівка) книгою видавничого проекту Бібліотека газети «День». Ми назвали її «Україна Incognita». Тоді це зовсім не було ані викликом, ані парадоксом — лише констатацією реального стану: історія, національна ідентичність, культура, а відтак значною мірою і сучасність України залишається невідомою... для самих українців. Ідея книги (а по суті, і цілої нашої видавничої серії, яка розвивається, поширюється, росте в глибину, охоплює наразі півсотню назв різного масштабу видань, але однаково важливих для нас і читачів) була дуже чіткою: відкрити українцям рідну країну, її культуру, красу, неповторність, її минуле в усьому трагізмі, вражаючих перемогах, її великих людей, що ними ми маємо і зобов’язані пишатися перед цілим світом.
То був не просто перший, відчайдушний крок, ідейними натхненниками якого стали Лариса Олексіївна Івшина та наш давній друг і блискучий автор, професор Володимир Євгенович Панченко. То був, без перебільшення, перший в Україні історико-просвітницький громадянський проект такого масштабу. То була перша ластівка (витримала 9 перевидань), яка зробила інтелектуальну весну: книжки «Дві Русі», «Війни і мир», «День і вічність Джеймса Мейса», «Сила м’якого знака», «Повернення в Царгород», «Сестра моя, Софія...», багато інших видань, що їх знають і люблять читачі «Дня». А ідея була «простою» (направду дуже непростою): об’єднати під спільною обкладинкою усе найкраще, що «День» писав про українську історію, бо читачі до цього задовольнялися лише вирізками.
Дорогу здолає той, хто йде. «День» іде, отже, торує шлях, прямує вгору. До речі, і це дуже важливо, сьогодні виповнюється шість років сайту нашої газети, який зовсім невипадково теж названо «Україна Incognita». Отож працюймо і відкриваймо для себе Україну!
«СУЧАСНЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ ВОЛОНТЕРСТВО ЗАРАДИ УКРАЇНИ»
Володимир БОЙКО, історик, автор «Дня»:
— «Україна Incognita» стала реальністю інформаційного світу двічі — вперше, коли з’явилася однойменна друкована збірка, вдруге — після появи самостійного розділу сайта газети «День». Обидві події поєднують той самий день, зміст і авторський задум — це спроба дати власну, часом — особистісну відповідь доступними та прийнятними засобами на виклики, що постали перед нами та країною. Спосіб висловити громадянську позицію та допомогти однодумцям знайти один одного, розширити їхнє коло. Сучасне інформаційне волонтерство заради України. Як з’ясувалося дещо згодом, обидві ініціативи перебрали на себе те, що за визначенням мала б робити держава. Але її керманичам тоді (тепер?) було не до того — не ті в них пріоритети й цінності. Втім, є зворотна сторона — не змогли зіпсувати ініціативу. Тож на сьогодні «Україна Incognita» — це краща в Україні добірка науково-популярних текстів про минуле України, її культуру та особистостей. Це явище, яке існує власним життям, причому, мабуть, значно різноманітнішим, ніж здавалося на початку.
