«У нас є записи більше 50-ти вистав...»

Михайло ЗАХАРЕВИЧ, генеральний директор-художній керівник Національного театру імені І. Франка розповів «Дню» про нові реалії твочого колективу: пернесення вистав через COVID-19, онлай-трансляції знакових постановок із архіву, креативно-позитивні відео, які записують і викладають у facebook актори, про паузу в репетиціях «Украденого щастя», про заплановий театральний фестиваль і чи став карнтин відпускою для колективу, бо сезон буде продовжено влітку.

А розпочали ми нашу розмову з приємної новини. На минулому тижні Діана Попова,  директор Департаменту культури КМДА повідомила онлайн про лауреатів «Київської пекторалі». Франківці отримали нагроди за дві резонасні вистави:  «Лімерівна» — краща вистава камерної сцени, а Іван Уривський — «Краща режісерська робота»; «VERBA» — краща сценографія — Сергій Маслобойщиков, а «Краща музична концепція вистави» — Олександр Бегма.  Хоча урочистостей не було бо карнатин, але у соцмережах митці і шанувльники театру пораділи за переможців.

— Ми працюємо не за нагороди, а для глядачів, хоча нам буже приємно, що театр має велику армію своїх прихільнтків, — підкреслив Михайло Васильлвич. — До карантину і «VERBA», і «Лімерівна» — були у списку найаншлаговіших вистав. У репертуарі маємо постановки на різні смаки і вподобання. Знаєте, після пернаесення вистав, одиниці (десь 10—20 глядачів) звернулись, аби їм повернули кошти за квитки (це як правило, люди з інших міст), а переважна більшість розуміють, що ми пішли на вимушені кроки. На сайт пишуть теплі слова та побажання, аби карантин щвидше закінчився і з нетерпінням чекають на нові театральні зустрічі з нашими митцями. Примно й те, що театральні критики високо оцінили вистви, в основі яких лежать українськи класичні твори: Панаса Мироного «Лімерівна» — молодого режисера Івана Уривського та «Лісова пісня» Лесі Українки «VERBA» — знаного майстра Сергія Маслобойщикова, а також молодого актора Олександр Бегму, який створив оригінальну музичну концепцію вистави.

До речі, у минулому році, після тріумфальних виступів на міжнародному фестивалі у КНР «Коріолан» (постановка Дмитра Богомазова) «Річард ІІІ» (постановка Автанділа Варсімашвілі, Грузія) до нас звернулися з пропозицією викупити ліценцї на ці вистави і на 2021 рік заплановані  гастролі у Китаї. І це вже визнання  нашого театру на світовому рівні! Будемо сподіватися, що вакцину від COVID-19 вчені знайдуть і ніякі епідемії більше не будуть поширюватись світом... 

— Ваш театр одним із перших відкрив свої скарби і демострує відеотрансляції вистав...

— Нині, турбуючись про наших глядачів, ми пропонуємо дивитись наші витвави онлайн. Перша серія показів відбулася у березні (про це «День» писав у №50 — «Театр на... дивані». — Т.П.), а цього місяця продовжили трансляції записів наших архівних постановок, які викладаються на франківському youtube-каналі. Так, 3 квітня показали «Легенду про Фауста» Шпіса, Марло, Гейсельбрехта (режисер А. Приходько), 2008 р., 6 квітня демонстрували «Ерік XIV» А. Стріндберга (режисер С. Мойсеєв), 2015 р.

• У четвер — 9 квітня можна буде подивитися «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського (режисер Ю. Одинокий), 2004 р.

• 12 квітня — «Ретро» О. Галіна (режисер В. Лизогуб, П. Ільченко), 1981

• 15 квітня — «Жона є жона» А. Чехова (режисер В. Козьменко-Делінде), 2012

• 18 квітня — «Маленькі подружні злочини» Е. Е. Шмідта (режисер К. Зануссі), 2007

• 21 квітня — «Буря» В. Шекспіра (режисер С. Маслобойщиков), 2010

• 24 квітня — доступними будуть всі вистави, які ми транслювали протягом цих тижнів. За традицією початок вистав розпочинаємо о 19.00, а посилання на трансляцію з’являтиметься на нашій сторінці у фейсбук о 18.55.

По Україні — це безкоштовні покази, а для закордонних глядачів  — платні, але це досить помірні ціни  бо є  попит на відеопокази у чималої української громади з Канади, Австралії, США, Польщі та з інших країн. У нас є записи більше 50-ти вистав і є що показати глядачам.

— 9 квітня планувалося, що відбудеться прем’єра вистави «Украдене щастя», але карантин все поламав...

— Нині весь колектив у простої. Коли тільки  розпочався карантин, то дозволялось збиратися 20 особам, нині — двом, а тому репетиції не може бути. Зараз у  театрі працює лише охорона, пожежники, люди, які обслуговують техніку, адміністрація, кадри та бухгалтерія, тобто зовсім маленька частина франківців.

Прем’єру переносимо на червень. Бо не знаємо, як у травні буде, чи продовжиться карантин. Не дай Бог ще якісь надзвичайні ситуації відбуватимуться... Нині пауза, але наш колектив готовий до роботи, і лишилися «штрихи» та потрібно провести генеральні репетиції. А також днів 10 треба аби зібрати виставу «до купи». Нову версію відомої драми Івана Франка «Украдене щастя» ставлять: головний режисер нашого театру Дмитро Богомазов, художник-сценограф та художник по костюмах — Олександр Друганов. Головні ролі виконуватимуть: Олександр Печериця та Олександр Ярема (Микола Задорожний), Тетяна Міхіна (Анна), Дмитро Рибалевський (Михайло Гурман),  Олександр Форманчук та Іван Шаран (Олекса Бабич), Ксенія Баша і Христина Федорак (Настя), Богдан Бенюк і Василь Баша (Війт) та інші.

— Зірку Театру на Липках Олександра Ярему ви спеціально запросили на проєкт «Украдене щастя» і взяли у штат франківців?

— Ми запросили Олександра  Ярема бо він чудовий актор. А кожна вистава на класичний сюжет — це завжди особливий погляд режисера на відомий сюжет, Дмитро Богомазов — цікавий постановник і практично всі його роботи викликають великий резонанс у глядачів та критиків. Сподіваюсь, що і «Украдене щастя» не залишить шанувальників театру байдужими, а вистава буде цікавою.

До речі, до нашого колективу просяться чимало висококласних акторів, але є проблема — не маємо посад у штатному розкладі. Втім, думаю, коли увійдемо у нормальний робочий ритм, то у наступному сезоні у нас з’являться нові творчі обличчя.

— Карантин все ж рано чи пізно закінчиться і чим новеньким порадуєте публіку?

— На великій сцені Юрій Одинокий вже приступив до складного і цікавого проєкту — «Сірано де Бержерак» за драмою у віршах Едмона Ростана, на Камерній сцені Іван Уривський поставить  «Трамвай бажання»  за п’єсою Тенессі Вільямса, а Давид Петросян «Крум» за твором ізраїльського сучасного драматурга Ханока Левіна.

— Цей рік ювілейний для франківців — 100-річчя від дня народження театру. До цієї дати планувалося провести перший міжнародний фестиваль...

— На жаль фестивалю не буде бо нині по всьому світу вирує пандемія COVID-19. Карантин, закриті кордони між країнами, і тому нічого навіть не можемо планувати на цей рік. Бо ніхто не знає як далі будуть відбуватися події, а угоди, які ми попідписували, вже не діють. Шкода... це б була знакова мистецька подія не лише в Києві, а й для України. Але святковий вечір ми обов’язково проведемо — обіцяю. Чесно скажу, що ми сумуємо без глядачів...

— Нині у соцмережі можна побачити з гумором зняті відео,  на яких актори на самоізоляції займаються домашніми справами (миють вікна, готують, бавляться з дітьми, прибирають ділянки на дачах, вишивають хрестиком... ), а щоб було трохи веселіше під час карантину, співають популярну пісню «Як тебе не любити, Києве мій» на музику Ігоря Шамо, слова Дмитра Луценка...

— Так, франківці завжди  була і є креативна творча команда, яка вміє попри різні події, підняти настрій. До колективу майстрів долучається творча молодь і разом заряджають позитивом всіх навколо. Наші театральні капусники — завжди з нетерпінням чекає публіка і вони вже стали, легендою, а під час карантину youtube допомагає втілювати креативні ідеї дистанційно. Зараз головне вистояти у цей не простий час, не хворіти, і як тільки карантин закінчиться ми готові відразу розпочати роботу. Сподіваємося, аби чорна холера (корона вірус) скоріше закінчилася.