Остання надія дитячого кінематографу
До знаменитого дитячого табору з'їхалося понад сімдесят режисерів, акторів, кінооператорів із Росії, України, Китая, Польщі, щоб відпочити, повеселитися й прилучити діточок до найважливішого з усіх мистецтв.
Згідно із соціологічним опитуванням, проведеним в "Артеці", більшість дітей вже забула, що таке кінотеатр, а про вітчизняний кінематограф мали лише нечітке уявлення. Складаючи фестивальну програму, організатори спробували хоч трішки поцірувати велетенські кінодірки у свідомості юних глядачів. До конкурсної програми увійшли фільми, які знято 1996-97 років. На майданчиках "Артеку" відбулися прем'єри російського фільму "Історія про Річарда Мілорда й прекрасну Жар-птицю" (режисер Ніно Ахвледіані), російсько-китайської стрічки-казки "Чарівний портрет" (режисер Геннадій Васильєв). Уперше на теренах СНД було показано чеський кінофільм "Миколка", який весною отримав "Оскара".
Під час формування програми ретрокінотеатру організатори врахували дані опитування батьків артеківців про улюблені фільми їхнього дитинства й отримали від Держфільмофонду більше десяти картин, які колись приводили у трепет старше покоління. Хлопчики та дівчатка з розкритими ротами дивилися старовинний, відреставрований й заново розмальований фільм "Горбоконик" (1941 р., режисер Олександр Роу), безсмертний кіношедевр Володимира Мотиля "Біле сонце пустелі", перед показом якого хлопці та дівчата могли послухати й доторкнутися до живих Петра (Миколи Годовникова) й товариша Сухова (Анатолія Кузнєцова).
На фестивалі пройшла ретроспектива українського дитячого кіно "Зоряний шлях". На презентації цієї акції з десяти або п'ятнадцяти діячів українського кіно діти упізнали лише трьох: Ольгу Сумську, Льва Перфілова й Броніслава Брондукова. Як виявилося, їхніми улюбленцями є Руслана Писанка (але як телеведуча), а досить фривольний фільм Миколи Засєєва "Москаль-чарівник", у якому вона знялася, є однією із "зірок" нашого дитячого кіно. Свої кінопрограми на артеківський кінофорум надали Міжнародний кінофестиваль анімаційного фільму "Крок" і телекомпанія "НТВ".
Суддівство здійснювали два глядацькі журі - мале й велике. До першого увійшли десять старшокласників-переможців спеціальних кіноконкурсів; друге складалося з усіх без винятку артеківців (близько 6 тисяч чоловік). Вечорами змучені численними заходами діти приходили до своїх кінотеатрів під відкритим небом і на десятій або на двадцятій хвилині фільму "давали хропака". Деякі радіожурналісти з жалем в очах підносили мікрофони до солодко посапуючих маленьких носиків й ротиків членів великого журі й записували найбільш мирні на землі звуки. За моїми спостереженнями, кращим кіно димедролом були фільми "Поїзд до Брукліна", "Миколка" й "Москаль-чарівник".
У кулуарах така сонна хвороба викликала досить гостру реакцію. Організатори й деякі учасники заговорили про потребу інших підходів до формування програм фестивалю, про розширення його географії. Президент фестивалю від України Віктор Гресь (президентом від Росії є В'ячеслав Тихонов) запропонував крім дитячого, створити ще й доросле журі з фахівців. Відомий московський кінокритик Андрій Шемякін висловив жаль з приводу явно педагогічного, а не кінематографічного ухилу фестивалю. На що організатори відреагували досить категорично: журі буде виключно дитячим, а основною функцією фестивалю залишиться виховально-просвітницька. Цим, мабуть, відрізняються артеківський фестиваль від інших міжнародних дитячих кінофорумів. Тут вивчаються процеси впливу на дитячу свідомість, на базі фестивалю здійснюють спробу великомасштабного залучення дітей до кіномистецтва. Для цього було сформовано майстер-класи, які проводили в загонах актори В'ячеслав Тихонов, Василь Лановий, Світлана Світлична, кінокритик Андрій Шемякін (він можливо очолить комісію з формування кінопрограми наступного фестивалю), режисери Віктор Гресь, Радомир Василевський, оператор Вадим Ільєнко, продюсер Єрмухан Бекмаханов та інші. Всі вони, як тільки могли, знайомили дітей зі складним і суперечливим світом кіномистецтва.
Проте результати голосування великого журі дещо здивували освічену публіку. Про якість десяти конкурсних фільмів можна сказати коротко, словами Ранєвської: майже всі вони, крім "Миколки", - "плювок у вічність", знак інтелектуально-творчої деградації сучасного дитячого кінематографу. Млява режисура, невиразна гра акторів, спрощений монтаж, безлика музика. Але діти цього не розуміли. Вони голосували за тих, хто до них приїхав і спілкувався з ними. Найпривабливішим фільмом була визнана стрічка Ніно Ахвледіані "Історія про Річарда Мілорда й прекрасну Жар-птицю" (Росія, студія "Бармолей"). Найдобрішим фільмом - "Кошеня" (Мосфільм, об'єднання "Круг") Івана Попова. Найвеселішим - "Єралаш". Найкращою актрисою фестивалю стала Ірина Ливанова. У фільмі "Миколка" вона була на екрані не більше за хвилину в ролі мами головного героя, в картині "Поїзд до Брукліна" її можна було розгледіти хіба що в електронний мікроскоп. Найкращим кіноактором було названо Юрія Васильєва (фільм "Ліза й Еліза" режисера Олександра Згуріді й Ніко Клдіашвілі). Найкращою дівчинкою-кіноактрисою однолітки назвали Катю Середу (Ліза й Еліза"), а найкращим хлопчиком-кіноактором - Андрія Халімона (фільм "Миколка", режисер Ян Сверак). Приз генерального спонсора фестивалю, торгової марки "Несквік", дістався творцям фільму "Кошеня".
Не обійшлося на фестивалі без курйозів. На феєричній церемонії відкриття між виступами талановитих дитячих колективів з України, Росії й США до мікрофону дістався надто на підпитку режисер Володимир Меньшов й оплакавши відсутність улюблених дружини й собаки, зазначив, що в Артеці зібралися не лише діти-українці. Відтак він зітхнув і закликав дітей "Зібратися докупи, щоб показати, що за така є слов'янська нація". Це був найбільш оригінальний майстер-клас серед всіх, проведених в "Артеку".
Однією з важливих особливостей нинішнього кінофестивалю "Артек" було те, що він почав втрачати жорстку орієнтацію на Росію. Проте, про зміну пріоритетів казати, очевидно, зарано. Фестиваль проводили на гроші російських спонсорів. Наприклад, кіноканал НТВ асигнував на фестиваль за допомогою своїх рекламодавців двісті тисяч доларів. Кошти, надані одним з засновників фестивалю Міністерством у справах родини й молоді України й українським представництвом фірми "Nestle", були незрівнянно меншими. Очевидно, українські рекламодавці, на відміну від російських, поки мало вірять у можливості шести тисяч потенційних "агентів", які кожного місяця збираються у дитячому центрі "Артек".
