Зрада чи Перемога?

Цього тижня Верховна Рада ухвалила закон про ратифікацію Меморандуму про взаєморозуміння між Україною та Європейським Союзом і Кредитної угоди між Україною та ЄС щодо надання нашій країні макрофінансової допомоги від Євросоюзу в сумі до 1,2 млрд євро.

Зазначена допомога стане доступною для України після підписання сторонами Меморандуму про взаєморозуміння і Кредитної угоди та їх подальшої ратифікації.

«У зв’язку з негативними фінансово-економічними наслідками, зумовленими поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Європейським парламентом та Радою 25.05.2020 було прийнято остаточне рішення щодо можливості надання «виняткової» макрофінансової (кредитної) допомоги країнам Європейської політики сусідства, зокрема Україні, для підтримки зусиль з подолання ними наслідків кризи, зумовленої поширенням COVID-19», — йдеться у пояснювальній записці до прийнятого парламентом Законопроекту.

Хоча про це і не говорять публічно, але історія успіху України у втіленні реформ розглядається в Європейському Союзі як чи не єдиний варіант протистояння агресивній Росії.

Успіх України означатиме перемогу «м’якої сили» Європейського Союзу. Поразка ж не лише призведе до репутаційних втрат ЄС, а посилить загрози на східних теренах континенту.

І сьогодні, коли коронакриза, яка охопила увесь світ, лише загострила й без того гострі проблеми України, ЄС знаходить можливості допомогти.

Програма «винятокової» макрофінансової допомоги триватиме 12 місяців. І передбачатиме виділення 2 траншів по 600 мільйонів євро кожен.  Ці гроші Україна повинна буде повернути. Адже йдеться саме про кредит, а не про грант. Однак, уряд України називає цю програму «допомогою», в першу чергу, через значно нижчу за ринкову вартість позики. Адже, якби ми не отримали ці 1,2 мільярда євро від європейців, то не змогли б покрити заплановані на 2020 рік бюджетні видатки. І довелось, або проводити секвестр бюджету, або виходити на ринок запозичень з борговими цінними паперами за несприятливої ринкової коньюктури, відтак позичити ті ж 1,2 мільярда євро ми змогли б під значно вищий відсоток.

Утім, найбільше «зради» в соціальних мережах довколо ратифікації парламентом угоди з ЄС  розгорнули довкола умов програми. Окремі представники опозиції та експертного середовища написали, що «Меморандум дуже страшний». За словами експера Growford Institute Вячеслава Ільченка, він «передбачає делегування практично всіх повноважень по керуванню українською економікою в руки світових фінансових інституцій».

«Якщо коротко, це значить, що ми перетворились на актив (asset), який повинен приносити прибуток. Все, що приносить збитки, буде беспощадно різатись — як цього вимагає логіка та процедура «кризового менеджмента»», — переконує експерт.

Але чи насправді це так? Положеннями узгодженого з Європейською Комісією проекту Меморандуму передбачено вісім зобов’язань Української Сторони.

Перше, підвищення прозорості та ефективності медичних закупівель. 

Друге, впровадження реформи податкової та митної адміністрацій і реалізації планів податкової й митної реформ.

Третє, посилення незалежності, доброчесності, ефективного функціонування судової влади.

Четверте, посилення прозорості та ефективності системи державного управління та незалежності й ефективності роботи антикорупційних органів і прокуратури.

П’яте, розширення повноважень приватних виконавців; відновлення активів у державних банках.

Шосте, ухвалення у першому читанні проекту закону про створення нового агентства (органу) для розслідування серйозних економічних та фінансових злочинів.

Сьоме, запровадження нормативно-правової бази корпоративного управління для державних підприємств (відповідно до керівних принципів ОЕСР).

І нарешті, восьме,  покращення функціонування ринку газу.

Усі вісім пунктів — на порядку денному вимог українського бізнесу та представників громадянського суспільства до чинної влади. Ба , більше свого часу ті ж бізнес та громсектор зазначали, що очікують посилення політичного тиску ЄС на Київ. Громадянське суспільство визнає, що самотужки не може протискувати необхідні реформи. Мовляв, політична та фінансова залежність еліт від ЄС змушує їх до більшої зговірливості. Із цією позицією, як показувало проведене експертами Реанімаційного пакету реформу  та Інститутом світової політики опитування, згідна й третина українців — очікування тиску: ЄС має більше тиснути на українську владу.