Доброчесна та спроможна публічна служба в Україні - як її побудувати?

На початку широкомасштабної війни держава показала, що може бути ліберальною по відношенню до бізнесу. Чимало питань вирішувалося простим телефонним дзвінком, месенджером у чатах -  без зайвої бюрократичної тяганини.  Бізнес довів, що здатен працювати, самостійно, без надмірного контролю державних мужів і приймати рішення у форс-мажорних обставинах.

Тепер, коли фронт знаходиться подалі від столиці, у владних кабінетах схоже, вирішили повернути собі усі попередні важелі управління економічними процесами за принципом «business as usual». Але можливо стан повномасштабної війни - це якраз нагода перегорнути сторінку минулого і по іншому поглянути на роль та місце бізнесу.

Якою має бути «державна машина»?

Сама дискусія щодо меж державного втручання в економіку не нова. Обтяжуючі регуляції, тиск правоохоронців, забюрократизовані процедури, непрофесійність та  волюнтаризм окремих чиновників призводять до популярності простих, але, як правило, безрезультатних рішень (скоротити, ліквідувати тощо) та протиставлення принципам вільного ринку самого факту існування Уряду. 

Водночас, не применшуючи значення дискусії щодо «розміру Уряду» - ми маємо говорити і в іншій парадигмі – ефективності урядової машини як такої (стратегічно планувати, аналізувати, формувати та впроваджувати державну політику). Про нову якість управління. 

Що передбачає План Ukraine Facility на 4 роки, затверджений ЄС?

Позитивно, що вже у затвердженому Урядом Плані Ukraine Facility, неофіційна версія якого шириться мережею - реформа публічного врядування визначається як пріоритет. Пропонується сфокусуватися на трьох основних завданнях: відновлення конкурсних процедур, реформа оплати праці на основі класифікації посад та цифровізація, зокрема, через впровадження системи управління людськими ресурсами HRMIS. Відповідальним за реалізацію останньої, до речі, визначено Мінцифри, а не Нацдержслубу, яка працює над цим проектом з 2018 року, що свідчить про певні зміни у розподілі політичної відповідальності за цей напрямок.

Що ще варто зробити для реформи держслужби?

Водночас, не відкидаючи важливості цих заходів - реформа потребує і більш широкої дискусії та осмислення. Варто розділити це на дві окремі, але взаємопов’язані частини. 

Перша - як побудувати довіру до системи публічної служби. Незважаючи на те, що за офіційною статистикою налічується 165 тис. саме державних службовців, панує наратив про мільйони бюрократів, відносячи зокрема до цієї категорії правоохоронців, прокурорів, суддів, працівників державних компаній тощо. Попри наявність багатьох добропорядних людей в системі, рівень недовіри до такого знеособленого бюрократичного апарату більше 60%.  

Простого рішення як це змінити не існує, але серед можливих заходів мають бути: 

Більша прозорість у роботі державних установ. Варто поверхово проглянути навіть декілька сайтів, щоб зрозуміти формальність їх існування. Складно знайти потрібну інформацію, яка буде корисною для вирішення проблеми, не говорячи вже про публічні плани та звіти керівників з оцінкою їх виконання.

Важливим є конкурси, яким довіряють. Якщо ми не можемо відновити повноцінні конкурси з міркувань безпеки, то варто перевіряти кандидатів на відповідність їх певним вимогам, зокрема, доброчесності та професійним кваліфікаціям, або розміщувати перелік кандидатів для публічного обговорення, де людина, автоматизувавшись, наприклад, через «ДІЮ» може надати як позитивну, так і негативну інформацію про кандидата. Можемо формувати умовний кадровий резерв для заміщення керівних посад, потрапляння до якого також вимагає проходження певного відбору.

Необхідною є зміна політичної риторики. Політикам вигідно винуватити в усьому чиновника, хоча на практиці дуже часто більшість рішень та спосіб їх впровадження ухвалюється політичним керівництвом на власний розсуд, без оцінки наявних даних та фахової позиції апарату. Безправний чиновник не може опонувати, оскільки завтра буде звільнений, що часто і трапляється.

Також необхідно забезпечити публічність процедур підготовки та ухвалення рішень. Чомусь закон про публічні консультації багато років лежить у парламенті, а обговорення відбуваються вже постфактум для статистики, що руйнує довіру діалогу з владою.

Покращення якості надання адміністративних послуг - також сприятиме якісній держслужбі. Держпослуги мають бути цифровізовані та наближені до людей, зокрема шляхом передачі їх на рівень органів місцевого самоврядування. 

Другий блок питань більш «технічний». Основними його завданнями має стати:

• Побудова загалом Уряду як єдиної системи з чітким визначенням та розподілом сфер політик між міністрами.

• Розбудова ефективного центру Уряду, який координує процедури аналізу, формування та впровадження політики (виявлення проблем, пріоритезація, напрацювання ефективних рішень, якісна реалізація та оцінки результатів).

• Формування запиту на якісні документи політики, напрацювання стратегічних пріоритетів та підготовка операційних планів з розбивкою на відповідальних з використанням проектного підходу, системи OKR тощо.

• Функціонування міністерств як центрів формування політики, оптимізація «підтримуючих» та позбавлення невластивих їм функцій.

• Створення ефективного урядового центру комунікацій з громадянами з використанням сучасних цифрових технологій.

• Проведення реінжинірингу та цифровізація більшості внутрішніх процесів.

• Нова HR політика, яка пропонує конкурентні умови оплати праці, баланс стимулів та обмежень на державній службі, залучення та створення мотиваційної системи для просування кращих, з фокусом на вищий корпус державної служби, та надання їм необхідної дискреції повноважень і прав делегування.

Для прискорення нашої перемоги у війни ми маємо у кілька разів бути більш ефективними, ніж ворог. Краще прогнозувати, краще планувати, пропонувати більш інноваційні рішення. Якісно їх впроваджувати та контролювати. І це все стосується не тільки військової сфери. Чим більше викликів постає перед нами, тим сильнішим має бути запит на ефективну систему публічного врядування. Надихає, що частка громадян з критичним мисленням, для яких підхід «скоротити чи ліквідувати» занадто простий, невпинно зростає. Наші зобов’язання перед ЄС стають жорсткішими. Політики починають розуміти необхідність функціонуючого апарату, щоб не тільки мати аргументовані варіанти політичних рішень, але й уникнути ситуації, коли сотні доручень залишаються виключно на папері. І бізнес в усіх цих процесах не має стояти осторонь. 

Олександр Саєнко

Віцепрезидент Асоціації платників податків України