За що страждає інвестор?

Фонд Держмайна вкотре проводить перевірку законності приватизації Донецького та Єнакіївського металургійних заводів. Раніше правоохоронні органи Донецької області встановили факти заниження в процесі приватизації вартості майна цих підприємств. Вартість ЄМЗ було занижено на 22 мільйони гривень. Збитки, що їх зазнала держава внаслідок приватизації ДМЗ, ще уточнюються, хоча вже сьогодні називається цифра 84 мільйони доларів, що означає заниження вартості майна як мінімум удвічі. Зараз на комбінаті триває перевірка, а іноземний інвестор, котрий вже вклав у підприємство чималі гроші, стверджує, що ніколи б не став ризикувати, якби знав, чим це для нього обернеться.

Навіть поверховий аналіз виробничої діяльності Донецького металургійного заводу минулого року дає підстави вважати, що підприємству поталанило з інвестором. Керівництво ДМЗ не заперечує, що саме завдяки обіговим коштам, що з'явилися, та новій фінансово-економічній політиці, розробленій за участю іноземних фахівців, завод за 11 місяців 1997 року отримав 740 тисяч гривень прибутку. Сума невелика, але показова на тлі багаторічного спаду виробництва. За 1996 рік збитки становили понад 44 мільйони гривень.

Протягом року голова ради директорів групи компаній "Metalsrussia" Махоммад Захур намагався розібратися в логіці дій української влади щодо приватизованих підприємств. І, нарешті, вирушив на пошуки правди до прем'єр-міністра Валерія Пустовойтенка, щоб запитати, чому протягом останнього року на підприємстві проведено близько 50 перевірок, та уточнити, чи законно приватизований ДМЗ. Запитання не марне, особливо якщо врахувати, що сумніватися щодо правильності-неправильності приватизації структури вищої державної влади почали після оголошення й успішного проведення тими ж держструктурами конкурсу з продажу 40%-го пакету акцій ДМЗ під інвестиційні зобов'язання. Зустріч з прем'єром не відбулася, і пан Захур вступив у Новий рік зі старою проблемою і, як і раніше, не знає, що йому робити зі своїми акціями, належать вони йому чи ні.

Згідно з умовами некомерційного конкурсу, який наприкінці 1996 року виграла "Metalsrussia", компанія повинна була інвестувати в електросталеплавильний комплекс ВАТ "ДМЗ" $50 мільйонів. За минулий рік у вигляді обладнання, грошових коштів і нематеріальних активів інвестовано $9 млн. Як заявив на прес-конференції у Києві заступник голови правління ВАТ "ДМЗ" Олександр Пилипенко, робота над інвестиційним проектом проходить успішно. "Metalsrussia" доставила в Донецьк і встановила обладнання для модернізації електросталеплавильної печі, монтує обладнання для блюмінгу, надала підприємству безвідсотковий кредит на $17 млн. для поповнення оборотних коштів. З цією ж метою банк "Meespierson" (Нідерланди) та Перший український міжнародний банк під гарантії стратегічного інвестора виділили на 1998 рік кредит на $8,7 млн.

Усе це, на думку керівництва ВАТ "ДМЗ", допомогло не тільки стабілізувати фінансове становище заводу, а й збільшити випуск високолегованих марок сталі.

4 листопада Верховна Рада, визнавши незадовільною роботу Фонду держмайна України, зазначила, що в його діяльності траплялися порушення українського законодавства. Зокрема, занижувалася вартість об'єктів приватизації, в числі яких і ВАТ "Донецький металургійний завод". А суть колізії в тому, що оцінки підприємства виконано згідно з вимогами Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабміну від 18.01.96", що діяла на той час. Ця методика передбачала оцінку майна таких об'єктів згідно з даними бухгалтерського обліку. Нова Методика оцінки вартості пакету акцій, які підлягають продажу за гроші, передбачає обов'язкове проведення експертної оцінки. Але Кабмін затвердив її 15.08.96 року, а виділення пакету акцій ДМЗ під інвестиційні зобов'язання регламентувалося Постановою Кабміну від 27 червня 1996 року. Однак перевірки тривають.

Навіть побіжного погляду на кількість і якість нормативних документів, що регламентують українську приватизацію, досить для підтвердження народної мудрості про те, що закон у цій країні, як і раніше, залишається дишлом, яке можна повертати куди завгодно. А що ж робити в такому випадку наївному інвестору з Гонконгу, котрий сподівається, що хоча б український прем'єр знає точно, чи належать ще ті злощасні 40% акцій ДМЗ компанії "Metalsrussia", чи вже ні. На правах тубільців, що звикли до того, що їхні права зневажаються рідною державою іноді по декілька разів на день, українські громадяни могли б дати кілька порад приїжджим людям з грошима. Втім навчений досвідом іноземець сьогодні сам знайде, що сказати тим, хто міг би опинитися тут завтра.