Якості — так, сертифікації — ні
В жодній більш менш розвинутій країні державні органи стандартизації не займаються сертифікацією харчових продуктів і харчової сировини. Це справа органів охорони здоров'я, які виробляють норми на припустимий вміст шкідливих елементів, роблять їх загальновідомими. При виявлені порушень виробник (чи імпортер) підлягає дуже жорстким санкціям. За цих умов він сам зацікавлений дбати про відповідність свого товару діючим нормам.
Впровадження в України системи сертифікації паралізує підприємства й виробництво в цілому, тому що перш ніж щось робити, треба мати дозвіл чиновника — сертифікат. Це так званий дозвільний стиль, який стримує розвиток підприємств і підприємництва. Тривала й дорога система сертифікації оформлюється папірцем, який відривається від подальшої якості товару (підміна, наприклад). Ця система не забезпечує механізму відповідальності виробника за якість продукції. Мій висновок підтверджується світовим досвідом. Кожен виробник (імпортер) реєструється зі своїм товаром у єдиному державному реєстрі й, знаючи вимоги до товару, відповідає за відповідність цим вимогам.
Сім відомств не поділяють точки зору Держстандарту на сертифікацію, і це свідчить про те, що наш сержант іде не в ногу.
За роки незалежної України Держстандарт не виробив жодного стандарту з технічних виробів, що він повинен робити, й не визнає жодного іноземного стандарту.
Постає питання: а для чого затіяв Держстандарт єдину в своєму роді (з точки зору світового досвіду) систему сертифікації харчів і харчової сировини? Тільки для того, щоб в умовах обмеженого бюджетного фінансування зберегти систему Держстандарту. Мета досягнута. Але ціна за це дуже висока.
Щоб уявити, які труднощі створює для нас, підприємців система сертифікації, наведу перелік дій, необхідних для отримання імпортного вантажу.
Написати листа на ім'я начальника митниці з проханням дозволити ввезення продукції на митний ліцензійний склад з метою подальшої сертифікації.
На підставі цього листа вантаж пропускається через кордон і завозиться на ліцензійний склад та розвантажується під митним контролем. Уповноважена Держстандартом особа відбирає зразки для сертифікації:1,6 кг для сантірано-гігієнічного висновку в органи Міністерства охорони здоров'я та 1,6 кг — для органів Держстандарту.
Протягом 21 дня Міністерство охорони здоров'я видає санітарно-гігієнічний висновок. Держстандарт робить свої випробування зразків. Після надання санітарно-гігієнічного висновку видає сертифікат. Це триває ще до 21 дня.
Сертифікат надається митниці й після сплати всіх митних платежів та ПДВ, вантаж видається з ліцензійного складу.
Якщо мова йде про харчову сировину (наприклад, чай у ящиках) після її переробки (наприклад, фасування) процедури сертифікації повторюються.
