Україна перетворюється на «спальний район» Європи

Торговельна війна США та Китаю, Brexit, штучний інтелект, зміна поколінь (міленіали замість бебі-бумерів), зростання протекціонізму, російський вплив на енергетичному ринку — все це актуальні теми глобального рівня 2019 року, за версією британського журналу «The Economist». Проект «Світ у 2019», в якому Україну представляв журнал «Український тиждень», днями був представлений у парламенті.

До речі, для України 2019-й, прогнозують економісти, теж буде знаковий. Рік президентських виборів, пікові виплати за зовнішнім боргом, окуповані території, які давали 30% ВВП, війна і колосальний відтік робочої сили... Як за таких умов захистити свої ринки і національного виробника, знайти своє місце в добу четвертої промислової революції, створити передумови для подальшого сталого розвитку — і все це в умовах військової агресії сусіда, — далеко не увесь перелік питань, які днями обговорили під час круглого столу «Світ та Україна 2019 року» в парламенті під егідою Української асоціації Римського клубу.

Головний редактор журналу «Український тиждень» та проекту «Світ у 2019» Дмитро КРАПИВЕНКО представив глобальні тренди, на яких акцентує The Economist. Ключовий із них — ідеологічне протистояння глобалізму і націоналізму, де останній слід інтерпретувати як протекціонізм окремих країн «Великої двадцятки» та «Великої сімки», які жорстко захищають свої ринки.

«Основний маркер цього процесу — протистояння між США та Китаєм. Це відчують абсолютно всі економіки. Перед кожним національним урядом постане питання, яку політику впроваджувати — відкритих ринків чи протекціонізму. Провідні світові економіки обирають протекціонізм, що бачимо на прикладі США та Китаю», — зазначив він.

Крім того, Крапивенко звернув увагу на такий виклик, як скорочення робочих місць внаслідок стрімкого розвитку технологій. Також очікується зміна поколінь бебі-бумерів на міленіалів, а точніше — їхніх пріоритетів. Крім того, було відзначено російський вплив на енергетичному ринку.

«Якщо Україна не перейде на політику економічної модернізації та нової індустріалізації, сприяючи появі нових робочих місць, які були б конкурентними порівняно із закордонними, то ризикує перетворитися на «спальний район» Європи. Це призведе до цілого ряду проблем як у соціальній, так і у фінансовій сферах, — наголосив заступник головного редактора журналу «Український тиждень» Олександр КРАМАР.

Народний депутат України I скликання, співзасновник Української асоціації Римського клубу Віталій МЕЛЬНИЧУК назвав 2019 рік роком глобальної нестабільності як політичної, так і економічної, з високою ймовірністю початку кризи.

«2019 рік в Україні — рік війни, непростих виборів, що також є елементом нестабільності, величезних виплат за зовнішніми зобов’язаннями: 5,8 млрд доларів основного боргу плюс великі відсотки», — пояснив він, також наголошуючи на негативних тенденціях стосовно бізнесу в контексті втручання в його діяльність фіскальних і правоохоронних органів, а також нестабільності в питаннях власності.

Мати ж зиск із конкурентної девальвації нашій країні наступного 2019 року не вдасться. На цьому наголосила професор кафедри світового господарства та міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка Наталія РЄЗНІКОВА.

«На жаль, Україна не зможе скористатися перевагами девальвованого курсу, як-то збільшення експорту, якщо не почне виробляти. Розраховувати, що з падінням національної валюти на 10% — на ці ж 10% впаде й імпорт, може хіба що країна з диверсифікованою структурою економіки. Потрібно сповідувати політику імпортозаміщення. Без неї ніяк! Нормативний протекціонізм — інструментарій сильного світу, яким користуються країни «Великої сімки» та «Великої двадцятки», — зауважили Рєзнікова.

Професор, експерт із макроекономіки та управління проектами факультету аграрного менеджменту, член-кореспондент Національної академії наук України Лідія ШИНКАРУК прогнозоване економічне зростання України у 3% назвала катастрофою, вбачаючи істотним поштовхом для подальшого розвитку детінізацію та стимулювання попиту, адже без нього неможливо стимулювати виробництво.

«Європа використовує такі інструменти, як стимулювання малорозвинених регіонів, стимулювання через створення робочих місць та інноваційних підприємств. В Україні ж ці важелі застосовують недостатньою мірою», — каже Шинкарук.

Має бути інструментарій і науково обґрунтований підхід до того, як «розігріти» економіку, через які канали прискорити зростання ВВП, — переконаний президент Української асоціації Римського клубу, голова комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва Віктор ГАЛАСЮК.

«Ми не випадково застосовуємо матрицю промислових реформ: «Купуй українське, плати українцям!» — для розумного імпортозаміщення, експортно-кредитне агентство — для експансії на зовнішні ринки та вирівнювання торговельного балансу, індустріальні парки — для залучення інвестицій і зміцнення виробничої бази, безкоштовне приєднання до інженерних мереж — для того, щоб зняти головний бар’єр на вхід в українську промисловість і дати поштовх розвитку реального сектору економіки, а не спекулятивного капіталу, чи просто торгівлі, чи фінансової сфери», — зазначив він.

За словами Галасюка, економічну силу, спроможність і суверенітет в усьому світі визначають великі промислові компанії — «національні чемпіони», яких на рівні державної політики свідомо плекають, захищають, просувають на зовнішні ринки. Малим та середнім компаніям же допомагають ставати такими.

Директор Агентства розвитку Дніпра, автор книжки «50 відтінків самолегітимації» Володимир ПАНЧЕНКО додав: «Україна має шанси досягнути успіху, якщо замістить неолібералів в університетах, експертному середовищі та інформаційному просторі правильною позицією економічного націоналізму. Крім того, він наголосив: за версією The Economist, Китай у війні з США буде поступатися іпотечними фінансовими позиціями, частково відкривати фінансові ринки, запроваджуючи додаткові тарифи, але в жодному разі не поступиться необхідністю передачі технологій, субсидіюванням технологій та промисловості і змінами в ланцюгах вартості».