Статистика як зброя бюрократа
Законом України про малі підприємства встановлено, що до цієї категорії підприємства відносять залежно від чисельності персоналу: у сфері промисловості й будівництва - до 200 чоловік, у сфері торгівлі - до 50 і т. ін. Залежно від величини підприємств встановлювалася й спрощена форма статистичної звітності - з обмеженою кількістю показників (товарна продукція, чисельність, фонд зарплати). Спочатку звітність подавали один раз на півроку, пізніше вона стала щоквартальною.
У міру того, як розвалювалася велика індустрія, зростала питома вага малої промисловості, досягнувши врешті-решт (за твердженням уряду) 35-відсоткового рубежу. Ще трохи, і мала промисловість переважатиме. І в цій ситуації органи статистики ухвалюють рішення про надання малими підприємствами статзвітності в ті ж терміни і з тих же позицій, що передбачені для великих підприємств. Тобто щомісяця і за широким колом показників. При цьому ігнорується той факт, що на великих підприємствах для збирання таких даних утримуються спеціальні відділи і бюро, внаслідок чого й собівартість продукції досить висока. Малі підприємства не можуть дозволити собі так розкошувати. У боротьбі за виживання вони прагнуть до зниження ціни на свою продукцію на основі зменшення витрат, у тому числі і за рахунок обмеження чисельності апарату управління.
За цих умов спроба нав'язати (невідомо, на підставі яких законодавчих актів) малим підприємствам трудомістку і непотрібну звітність виглядає не тільки як порушення чинного законодавства, а й як передумова їхнього придушення і створення умов для зловживань чиновників.
Цікава сама форма здійснення цього "нововведення". З надр районних держадміністрацій в міськстатуправління надходять листи, у яких вказується про діяльність на території района малих підприємств і міститься прохання взяти їх на своє обслуговування. Міськстатуправління також письмово відповідає, що не заперечує, і додає при цьому, що проектом статобліку, який зараз на розгляді, передбачено тільки піврічну і річну звітність з обмеженого кола показників. Однак керівництво міськстатуправління викликає до себе керівників малих підприємств і, посилаючись на лист прем'єра, вимагає подання звітності формою, ідентичною для великих підприємств.
Відсутність у цьому разі офіційного документа, що вносить зміни у строки й обсяги статзвітності для малих підприємств, викликає сумнів у тому, що дії органів статистики і районної виконавчої влади відповідають чинному законодавству. З юридичного боку це звільняє малі підприємства від потреби виконувати усні вказівки працівників міськстатуправління. Чи не так?
Прокоментувати цю ситуацію "День" попросив народних депутатів-"економістів"
Вадим Гетьман: "Я підтримую положення про те, що статистична звітність, у тому числі малих підприємств, повинна бути щомісячною. Сьогодні МП настільки часто реєструються і після цього безслідно зникають, що при піврічній звітності Мінстат не встигає навіть зафіксувати якісь суттєві зміни, пов'язані з ними. У той же час статзвітність повинна бути спресованою, ємнісною, щоб не створювати додаткової бюрократичної перешкоди у діяльності МП".
Михайло Ратушний: "Я думаю, що щомісячна статзвітність МП пов'язана з переходом на європейську систему бухгалтерського обліку, що, на мій погляд, - позитивне явище. З іншого боку, вітчизняний Мінстат, який керується ще принципами радянської статистики, може значно ускладнити роботу МП".
Олена Крандакова: "Сама система вітчизняної статзвітності вимагає суттєвого реформування. Збирання й подання інформації має бути спрощено, що зробить статзвітність дохідливою, ясною для розуміння й короткою. Нинішня система статзвітності радше мертвонароджена, і в такому вигляді вона нікому не потрібна. До здійснення "статистичної" реформи щомісячну звітність малих підприємств я вважаю зайвою".
