Що буде поштовхом?

«КОРМОВА БАЗА»

Соціологічні дослідження стверджують, що багато українців симпатизує державній власності і погано ставиться до чужої приватної власності. Проте усім відомо, що державні підприємства є епіцентром неефективності та розсадником корупційних схем у країні. Найгучніші корупційні скандали, які з’являються у пресі, зазвичай відбуваються із залученням державних підприємств. Йдеться про сумнозвісну схему «Роттердам+», про «прокладки» навколо «Енергоатому» і Одеського припортового заводу тощо. Про виходи з цієї ситуації не варто довго розмірковувати, бо вони добре відомі. Перший: поліпшити корпоративне управління держпідприємствами, включно зі створенням наглядових рад за участі незалежних директорів. Цей напрямок усіма схвалений, однак далі НАК «Нафтогазу України» та «Приватбанку», де такі ради вже з’явилися, справа не пішла.

Другий паралельний варіант: прозора конкурентна приватизація, спрямована на те, щоб позбавити, за словами співзасновника Bendukidze Free Market Center Володимира Федоріна, нашу бюрократію «кормової бази» та не дозволити політикам захоплювати державу, що, на думку старшого економіста Центру економічної стратегії Дмитра Яблоновського, ще гірше, ніж просто корупція у вигляді хабарів.

ОПЗ У ПРІОРИТЕТІ

У процесі продажу державних підприємств Одеському припортовому останнім часом відводили визначну та навіть ключову роль. Спершу його називали лідером цього процесу, який має зробити перший успішний крок і гарантувати високий і вдалий старт усій приватизації. Але після кількох невдач цей статус дещо знизили. Однак наприкінці квітня уряд включив у план пріоритетних дій на 2017 рік приватизацію цього підприємства. Щоправда, для впевненості лідеру знайшли пару — ПАО «Центрэнерго». Крім того, укладачі плану внесли до нього енергопостачальні компанії «Харківобленерго», «Запоріжжяобленерго», «Миколаївобленерго», «Хмельницькобленерго» та «Тернопільобленерго».

Фонд держмайна навіть сподівався продати ОПЗ до кінця цього року. «Ми запустили заново підготовку до приватизації цього об’єкту, — розповідав раніше журналістам тепер уже екс-голова ФДМУ Ігор Білоус. — Ми запустили процес і, я гадаю, у другій половині — під кінець року — може відбутися продаж». За його словами, підготовка до продажу ОПЗ до кінця 2017 року пов’язана не із заборгованістю підприємства перед Ostchem Дмитра Фірташа чи НАК «Нафтогаз України», а, перш за все, з кон’юнктурою світового ринку хімічної промисловості, зокрема карбаміду та аміаку. «Ми зараз спостерігаємо невелике пожвавлення  цього ринку. З точки зору стратегії цієї галузі, пожвавлення відбуватиметься і далі, до 2022 року. У цей проміжок, між кінцем цього року і 2022-м, необхідно здійснити цей продаж ефективно для державного бюджету», — відзначав Білоус. Він також наголошував, що, згідно з новим законом про приватизацію, розробленим ФДМ спільно з МЕРТ, ЄБРР та іншими партнерами, близько 1,5 тисячі з 3,5 тисячі держпідприємств підуть на приватизацію. І серед них лише 60 великих державних компаній (вартістю активів  більше 250 мільйонів гривень).

«Цей закон, — додав Білоус, — зробить приватизацію простішою, ефективнішою, прибере корупцію, збільшить кількість учасників. Велика приватизація відбуватиметься тільки з радником. Уся мала приватизація (так будуть розділені всі об’єкти) — виключно через електронні площадки». Та не все так сталося, як гадалося... Особливо щодо великих продажів.

ЧИ ТРЕБА ЧЕКАТИ ШОКУ?

Одеський припортовий завод програв суд компанії того ж Фірташа. Апеляційний суд підтвердив рішення Стокгольмського арбітражу щодо боргу ОПЗ перед компанією Ostchem, чим фактично відкрив шлях до банкрутства підприємства. Про це на засіданні уряду доповів новий виконуючий обов’язки голови ФДМУ Дмитро Парфененко. Що далі? Дехто пропонує навіть довести країну до дефолту, і тоді, мовляв, після цього шоку приватизація буде підтримана в народі й зрушить з місця...

«День» поставив це питання трохи інакше: якщо до кінця цього року чи навіть наступного ОПЗ не буде приватизовано, то чи розпочнеться в Україні приватизація?

«Приватизація є сьогодні ледве не єдиним шляхом залучити вкрай необхідні країні інвестиції, — здалеку розпочав екс-заступник голови МЕРТ Руслан Корж, — вона потрібна нам як приклад, який дозволить Україні пізніше виступити на міжнародній арені як надійний партнер інвестора і отримати мультиплікаційний ефект від отриманих коштів. Та якщо не буде приватизовано ОПЗ і в країні не розпочнеться масштабна приватизація, то у країни буде менше шансів вийти з нинішньої скрути».

«Я б, чесно кажучи, не прив’язував успіх приватизації до ОПЗ, — зауважує Дмитро Яблоновський, — це спрощує картину. Для мене показником успішності приватизації був би хоча б початок продажу невеликих підприємств. Нам варто зрозуміти, навіщо ми ними володіємо, а відтак, зрозумівши, що не маємо від них жодної користі, почали їх продавати. І саме на цих прикладах показати успішність приватизації. І цей позитивний приклад спрацював би і на економіку в цілому, і на розвиток конкуренції. Тож я б не рівнявся лише на ОПЗ, бо з нього вже створили якийсь фетиш. У нас є купа підприємств, які ми ще можемо продати. І це має бути однією зі стратегій, якщо для великих підприємств зараз не найкращий час для продажу».

«ОПЗ не можна вважати якимось маркером, — відзначає у відповідь на запитання «Дня» виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук, — однак нам не треба покладатися на зовнішній шок для початку приватизації, бо він не завжди призводить до позитивних наслідків. Шок може прислужитися й до зворотного — почнуть націоналізувати те, що раніше було приватизовано. Водночас, на мою думку, величезні зовнішні виплати по кредитах 2019 року можуть стати для країни позитивним шоком. За перший квартал цього року прямі іноземні інвестиції в Україну становили лише 150 мільйонів. В таких умовах без приватизації нам не обійтися».

«Малі підприємства, звісно, також треба приватизувати, але потрібно розуміти пріоритети, — наголошує колишній член НКРЕКП Андрій Герус, — відсотків 80—90 доходу усіх державних підприємств сконцентровано на 50 найбільших державних підприємствах. А отже, саме там і 90 відсотків корупції та політичного впливу. Одеський припортовий завод — досить великий і навіть знаковий об’єкт, але він такий у країні не один. На мою думку, саме приватизація великих підприємств — це те, що може залучити значні інвестиції, привабити великі іноземні компанії, які, прийшовши до нас, створять нашим місцевим конкуренцію і привнесуть нові технології. Це буде поштовхом до розвитку країни».

P.S. За чотири місяці 2017 року «Держаудит» попередив керівників державних підприємств України про незаконне та неефективне витрачання більше 1,7 мільярда гривень.