ПОГЛЯД ЗІ СТОРОНИ
Реформи по-українськи сприяли тіньовому накопиченню власності та посиленню клановості в політико-економічній сфері. Утім, багатьом із нас, зануреним у стихію "акулячого ринку", його закони вже починають здаватися прийнятними. Ми попросили дати оцінку ситуації, що склалася в Україні, керівника економічного факультету Мюнхенського вільного університету, доктора економічних наук, голландця українського походження Омеляна Кушпету, який нещодавно відвідав Київ.
- Боротьба між "владними" гілками, що не припиняється, заважає державним мужам безпосередньо зайнятися економікою. Чи спостерігаються елементи такої "метушні" на західній політичній кухні?
- У країнах Заходу не борються за те, аби "відхватити" якнайбільше влади, а всі виконують свої безпосередні функції - парламенти, зокрема, складають закони, що їх міг би використовувати у своїй роботі уряд. Оскільки президент - не лише голова держави, а й особа, відповідальна за дії виконавчої влади, прем'єр підкоряється йому беззаперечно. При цьому президент несе всю повноту відповідальності за дії призначеного ним прем'єра, і будь-які дорікання з його боку на адресу уряду просто неможливо уявити. У випадку непорозумінь правлячий кабінет на чолі з прем'єром відразу ж іде у відставку.
- Парламентські аналітики стверджують, що витоки українського феномена виконавчої влади - у клановій боротьбі, а посада прем'єр-міністра - подарунок переможцю в ній.
- Напевно, почасти це так. Сама причина "здичавіння" українського капіталізму криється в недавньому минулому: при владі залишилася та ж сама радянська номенклатура, яка лише змінила прапори. Перші секретарі обкомів та райкомів тепер мають підприємства з мільярдними обігами. Мао Цзедун у деякому сенсі мав рацію, критикуючи СРСР, говорив про існування радянської буржуазії. За моїм переконанням, важлива навіть не форма власності, а структура суспільства та механізм прийняття рішень. В Україні було недосконалим й одне, і друге.
А шокова терапія - улюблений витвір Джеффрі Сакса - саме й допомогла утворенню та легалізації кланів, що захопили "нічийну" власність і перешкоджають подальшим реформам.
Я спочатку був противником застосування в Україні шокової терапії. Мені наводили приклад економік Польщі, Чехії та Угорщини. Однак ці країни порівнювати з Україною неможна. Там реформи розпочалися 1956 року, що призвело до структурування економік із великою часткою приватної власності й формуванню середнього класу. Тамтешня номенклатура не могла що-небудь захопити, оскільки економіка вже була чітко структурованою.
Що стосується України, то вона майже не має еліти в особі чесних економістів і політиків. Звичайно, можна робити спроби модернізувати економіку, але який це дасть результат? Скажімо, мафіозні клани Америки та Італії організовані цілком сучасно, але від цього вони не втрачають своєї злочинної сутності.
- В Україні люблять поговорити про соціально орієнтовану ринкову економіку...
- Для її реалізації потрібне коло людей у верхівці, які здатні ці задуми здійснити. Основна ідея соціально орієнтованої економіки в тому, що, з одного боку, кожен відповідає за себе самого, з другого - шляхом податків сплачує утримання тих, хто стільки заробити не може, щоби й ці люди могли жити по-людськи. В Україні ж при фантастично високих податках, що придушують виробництво, багаті примудряються їх зовсім не платити. Та й самі бюджетні гроші випаровуються невідомо куди.
- Якої ви думки про якість податкового пакету, що його подав уряд до парламенту?
- На мій погляд, він збільшить податковий прес.
- Як ви вважаєте, чи вийде Україна з економічної кризи, якщо так, то коли?
- Тіньова приватизація, влада мафіозних структур, корупція призвели до великого відтоку капіталу за кордон. Проте стабілізувалася хоча б гривня. Сьогодні треба мати генеральний план реформ і відповідні закони для його реалізації. Однак закони мало прийняти, їх необхідно ще й виконувати. Нинішня криза має не стільки економічний, скільки моральний характер. На жаль, з мораллю погано не лише у вищих ешелонах влади. Мені розповіли досить характерний анекдот: колгоспниця, голосуючи за директора колгоспу, страшенно його сварить. Їй говорять: "Голосуйте за іншого". Вона відповідає: "Я б проголосувала, але чи можна буде красти при іншому?" Я написав немало книг про комунізм, однак не передбачав, що цей лад так скалічив мораль цілого народу. Тож якщо йдеться про моральне одужання нації, що є умовою добробуту, має змінитися декілька поколінь.
