Неоднозначне рішення

Жодного іншого державного акту переважна більшість українців не чекала з таким трепетом і надією, а заразом й тривогою, як закону про пенсійну реформу. І ось сталося. Ухвалений цього тижня Верховною Радою закон влада презентує як такий, що осучаснює життя пенсіонерів старшого віку, й водночас пишається тим, що не збільшила вік виходу на пенсію для нових пенсіонерів. У той же час однією з головних новацій є те, що 1 січня 2018 року підвищується мінімальний страховий стаж для виходу на пенсію з 15 до 25 років. Остання обставина, мабуть, стала головною причиною того, що в протистоянні з новим пенсійним законом об’єдналися парламентарії від «Батьківщини» й «Опозиційного блоку». До того ж електорат зі старих пенсіонерів, яким закон створив певні переваги, для цих політсил, схоже, менш дорогий, ніж іще сповнені сил і активніші майбутні пенсіонери.

Реформа передбачає проведення осучаснення пенсій шляхом перерахунку з 1 жовтня 2017 року з використанням єдиного показника середньої зарплати. За словами  міністра соціальної політики Андрія Реви, 2017 року він становитиме 3764,4 гривень. Щоправда, коефіцієнт вартості року страхового стажу скорочується з 1,35 до 1. При призначенні пенсій 2018 року цей коефіцієнт буде таким самим. Але показник середньої зарплати братимуть за два останні роки, а з 2019 року — за три роки. Також з 1 жовтня 2017 року передбачається відновити в повному розмірі виплати пенсій працюючим пенсіонерам.

З 1 січня 2018 року право на пенсію за віком у 60 років матимуть ті громадяни, в яких є 25 років страхового стажу. Мінімальний стаж щороку збільшуватиметься на 1 рік, поки не становитиме 35 років 2028 року. У 63 роки на пенсію зможуть виходити громадяни, що мали 15 років страхового стажу на 1 січня 2018 року. З 2018 року в 65 років вийти на пенсію зможуть ті особи, які на 1 січня 2019 року матимуть від 15 до 16 років страхового стажу. Особам, у яких не буде 15 років страхового стажу, призначатиметься державна соціальна допомога після досягнення 65 років. Починаючи з 1 січня 2028 року за наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.

До страхового пенсійного стажу включатиметься період реєстрації суб’єктом підприємницької діяльності (з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року). З 1 січня 2000 року до 31 грудня 2017 року стаж враховуватиметься за фактом оплати внесків до Пенсійного фонду, незалежно від їхнього розміру. З 1 січня 2018 року страховий стаж буде врахований за умови оплати мінімального внеску або пропорційно сплаченій сумі, якщо вона менше мінімального внеску.

Закон передбачає запровадження з 1 січня 2019 року накопичувальної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування.  Не брати в ній участі можуть застраховані особи, яким на 1 січня 2019 року залишилося менш як 10 років до досягнення пенсійного віку. Кабінету Міністрів доручено до 1 липня 2018 року забезпечити створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування.

Пенсії індексуватимуться залежно від інфляції і зростання середньої заробітної плати. У 2019—2020 роках індексація проводитиметься за окремим рішенням парламенту. З 2021 року вона відбуватиметься автоматично, шляхом підвищення показника середньої зарплати, з якої розраховується пенсія на 50% зростання зарплати за попередні 3 роки і на 50% зростання індексу споживчих цін за минулий рік.

Закон  ліквідує пенсії за вислугу років (окрім артистів при стажі 20—35 років). Пільговий вихід на пенсію залишається лише для деяких категорій населення, зокрема працівників зі шкідливими й важкими умовами праці, людей з інвалідністю, матерів, що виховали 5 дітей, і інвалідів з дитинства (у 50 років), а також для військових — учасників бойових дій (у 55 років при стажі 25 років).

Максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову й науково-технічну діяльність» (з урахуванням надбавок), не може перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. До 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, окрім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги) тимчасово не може перевищувати 10740 гривень. Рада доручила Кабміну до 1 листопада підготувати окремий законопроект про перерахунок пенсій військовим, а  протягом 6 місяців розробити окремий закон про запровадження професійної пенсійної системи й забезпечити проведення аудиту Пенсійного фонду.

Закон про пенсійну реформу важко визначити однозначно. Одним він несе радощі, а іншим — смуток і додаткові турботи. Ще немає й остаточної впевненості, що від нього виграє Пенсійний фонд, бюджет країни та держава в цілому. «Спробую бути делікатним, — сказав, оцінюючи на прохання «Дня» пенсійний закон, керівник економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін. — Те, що було ухвалено, не можна називати за своєю природою реформою. Тому що системні зміни не відбуваються. Це, швидше, один з інструментів секвестру пенсійного фонду України, а механізми, що там запропоновані, навряд чи негативно позначаться на нинішніх пенсіонерах (для них можливе невелике підвищення)».

«Більшою мірою (негатив) торкнеться тих, хто виходитиме на пенсію в подальші роки, — продовжив Амелін. — Багато тих, хто нині працює, можуть опинитися в ситуації, коли пенсія їм буде не передбачена законом, оскільки їм бракуватиме страхового стажу. Більше того, механізм розрахунку такий, що їхні пенсії можуть бути навіть нижчими, ніж у нинішніх пенсіонерів».

«У той же час новий пенсійний закон, — знаходить позитив фахівець з майбутнього, —  знизить навантаження на державний бюджет, що є основним донором Пенсійного фонду, тому що у нього великий дефіцит. У результаті більше ресурсів може бути використано для розвитку економіки, а через її розвиток, можливо, буде отримано стимул для подальшого підвищення добробуту громадян». «Але механізми, реалізовані в цьому інструменті (законі), мають локальний характер і ні в якому разі глобально не змінюють і не покращують пенсійну систему. З плюсів закону: з 2019 року запроваджується державна накопичувальна система. Але вона буде корисна лише для тих громадян, кому до пенсії залишилося не менше 20 років, решта будуть як і раніше залежними від державної солідарної системи, з якої вони отримуватимуть дещо менше, ніж їм хотілося б», — підбиває підсумки Амелін.

«Поняття накопичувальної системи в нашому законодавстві існує з 2003 року, — сказала в коментарі «Дню» голова ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Тетяна Сальникова. — А зараз була потрібна якась політична воля, щоб реанімувати накопичувальну систему, що відкладалася з 2003 року кожним урядом. Добровільна накопичувальна система у нас працює з 2004 року, а державної не було. Зараз її начебто наважились запровадити».

«Передбачається створення єдиного великого накопичувального фонду, куди надходитимуть усі обов’язкові внески, — заглиблюється в накопичувальну тему Сальникова. — Це дискутоване питання. У експертів із цього приводу різні думки. Світова практика свідчить, що ефективніше мати надійний державний нагляд за приватними пенсійними фондами, щоб у людини була можливість вибору. Умовно кажучи, в країні є 60 таких фондів. Держава має всіх їх перевірити й відібрати 20, що працюють з усіх поглядів нормально, й рекомендувати громадянам користуватися їхніми послугами. З цих 20 можна вибрати будь-який. Це дає нормальну ринкову конкуренцію за кращий сервіс і велику прибутковість. А якщо буде один на всю країну гігантський державний накопичувальний фонд, до управління яким допустять, скажімо, дві компанії, то ми отримаємо великі корупційні ризики».