Небезпечний блок політиків та ядерників

Чорнобильська катастрофа, що приголомшила світ дванадцять років тому, не примусила людство відмовитися від використання ядерної енергії. Вона лише перевернула уявлення про необхідний рівень безпеки технологій, пов’язаних із ризиком. Принаймні хочеться вірити, що це саме так.

Бо низка країн не лише не відмовилися від «мирного атома», але й продовжують розвиток ядерної енергетики. Серед них і Україна, що успадкувала Чорнобиль і його згубні наслідки від СРСР. Може здатися дивним, але саме розвиток української ядерної енергетики сьогодні є умовою припинення експлуатації Чорнобильської АЕС. Під розвитком ядерної енергетики слід би розуміти не лише зростання атомних потужностей, а насамперед, підвищення безпеки станцій. Але з приводу останнього є сумніви, і не лише у противників атомної енергетики...

Через декілька років після Чорнобильської катастрофи Захід, вочевидь, виходячи не лише з технічних передумов, але і з обивательського «як з очей, так і з думки», заявив про бажання бачити чорнобильські блоки зупиненими. Відповідаючи на прагнення сильних світу цього «закрити» Чорнобиль, Україна заперечила, що дострокове виведення з експлуатації не вирішить чорнобильських проблем. Але вона все ж погодилася на цей крок, висунувши цілком резонні зустрічні умови, з якими «велика сімка» і ЄС зрештою погодилися.

Захід після довгих переговорів запропонував Україні задовольнитися пуском недобудованих атомних блоків на Рівненській і Хмельницькій АЕС.

Однак, як люблять повторювати атомники, безпека — категорія економічна, оскільки вимагає грошей. І підвищення безпеки двох блоків на Рівненській і Хмельницькій АЕС збільшує вартість їх добудування. Останнім часом в компанії «Енергоатом», турботою якої є не лише пуск цих блоків, але й повернення кредитів (само собою, з відсотками), лунають питання з приводу того, чи дійсно так необхідна модернізація і чи не можна пустити блоки, відклавши впровадження частини заходів до часів, коли працюючий блок буде давати прибуток. Ця позиція, схоже, знайшла підтримку в ядерному комітеті колишнього парламенту, який у березні провів виїзні засідання на станціях з недобудованими блоками.

Таким чином утворився певний небезпечний для України альянс політиків і ядерників. Треба сказати, що Адміністрація ядерного регулювання Мінекобезпеки відмовляється його підтримувати. Наші фахівці вказують на неприпустимість зневаги заходами програми модернізації блоків, оскільки це буде означати, що уроки Чорнобиля були марними.

Теперішні реактори типу ВВЕР-1000 з точки зору безпеки значно перевершують реактори чорнобильського типу РБМК-1000 1986 року. Сьогоднішні вади проекту й організації експлуатації не мають «минулого розмаху», але їх наявність і суть свідчать не лише про фінансові проблеми галузі, але й про недостатню увагу до питань безпеки. Інакше програму модернізації ніхто не вважав би «завеликою». Вона містить 147 заходів і спрямована на вдосконалення керування потужністю реактора, поліпшення охолоджування ядерного палива і локалізацію радіоактивних речовин. Як тут не пригадати Чорнобиль! Саме ці технічні проблеми були вирішені на чорнобильських блоках не найкращим чином. Окрім того, як відзначено в програмі модернізації, експлуатаційна документація не відповідає вимогам чинних норм, а відсутність простих інструкцій призводить до збільшення відмов обладнання через помилки операторів. Аварійні процедури не повністю відповідають завданням експлуатації, на станціях немає сучасної системи обліку, збирання та зберігання інформації з історії експлуатації обладнання, не розроблені програми забезпечення якості АЕС, що використовуються в усьому світі.

Найстрашнішими наслідки катастрофи виявилися для населення. І сьогодні, через роки, поліпшення захисту населення при аварії на атомному блоці включено в програму модернізації. Необхідна система автоматизованого контролю, що дозволяє швидко виявити аварійний викид, його потужність, спрогнозувати поширення радіонуклідів і своєчасно оповістити населення і владу.Спроба відкласти заходи, що пропонуються, напевно, має свою логіку. Це — здорова логіка промисловців, які лічать гроші. Але через 12 років після Чорнобиля не можна підходити до пуску нових атомних блоків зі старими мірками. Саме так, через 10 років після ядерної катастрофи, був введений у роботу шостий блок Запорізької АЕС. Залишені «на потім» заходи тепер, виявляється, впровадити зовсім непросто — немає грошей. Адміністрація ядерного регулювання — не фінансовий орган, і таку причину не вважає переконливою. У зв’язку з цим, місяць тому вона була проти поновлення роботи блоку Запорізької АЕС після закінчення його планового ремонту. Але блок був введений у роботу — втрутилися люди з уряду. Це також показник культури безпеки в Україні, який примушує пригадати про причини Чорнобиля. Дванадцять років опісля...

ДО РЕЧІ

Круглий стіл з екс-директорами Чорнобильської та Запорізької АЕС Сергієм Парашиним та Володимиром Бронниковим «Правовий нігілізм як державна політика» був опублікований в № 86 від 12.05.98.