Найважче доведеться фермерам і...

Наприкінці грудня 2021 року міністр агрополітики та продовольства Роман Лещенко відзвітував про вражаючі результати збиральної кампанії. На своїй сторінці у Фейсбуку він відзвітував, що зернових та зернобобових було зібрано понад 84 млн тонн. Зокрема, пшениці — 32,4 млн тонн, ячменю — 10 млн тонн, гречки — 110 тис. тонн, гороху — 581,5 тис. тонн, проса — 191 тис. тонн, кукурудзи — 40 млн тонн. Для порівняння: у 2020 році в Україні вал зернових та зернобобових культур становив лише 65,4 млн тонн. Відтак 2021 справді продемонстрував вражаючу врожайність і став унікальним, бо зазвичай «вистрілюють» одні види культур: чи то озимі показують себе краще, чи ярові, а 2021-го гідний урожай продемонструвала як озимина, так і ярі культури.

Високі показники врожайності та ціни дали можливості рекордно заробити аграріям у 2021-му році. Але вже наприкінці сезону стало очевидним, що маржа впаде. Підстав достатньо: дорогий газ, дефіцитний бюджет, подорожчання добрив, пального, харчів, послуг. Розбалансовує ситуацію ринок землі, перекроювання відносин власників паю та орендарів, реформа меліорації, незавершена децентралізація, відповідь ЄС на нульову ставку ПДВ для переробників та багато іншого. Чимало експертів уже на початку 2022-го почали говорити про те, що прийдешній рік стане роком випробовувань для аграріїв, що зрештою призведе до економічної кризи. Самі аграрії на низькому старті перед виходом у поле. Сходи озимини нормальні, то пшениця буде, а от чи вдасться утримати планку з кукурудзи і соняшнику, сумніваються. Який буде 2022 рік для господарників, що може зробити держава, щоб захистити вітчизняного виробника і чого варто очікувати від аграрних коливань пересічним українцям, досліджував «День».

«ЧАС ШУКАТИ НОВІ РІШЕННЯ»

Одразу після завершення минулорічного сезону через здорожчання газу ціни почали повзти вгору. Якщо раніше газ був 6 тис. грн за тисячу м. куб, то зараз — 35 тис. грн. Пальне — по 15 — 17 грн за літр, тепер — 30, а мінеральні добрива взагалі подорожчали втричі: коштували 10 тис. грн, а зараз — 30 тис. грн. Зросла й вартість засобів захисту рослин. Аналогічно — перевезення зерна, логістика й робота сушок, елеваторів та насіннєвих заводів. Відтак завбачливі аграрії прибутки від урожаю 2021 року одразу використали на придбання міндобрив. Залишок — на страхування свого майбутнього врожаю. Але від кредитів це не застрахує, бо насіння кукурудзи та соняшнику також виросло в ціні, а його хочеш не хочеш, а треба купувати. Тому ключовий виклик для АПК у 2022 році — чи зможе агросектор втримати планку й забезпечити виробництво продукції в нинішньому обсязі?

Урядовий прогноз, як каже заступник директора Міжнародного Агрокластера «Дністер» Віталій МЕРЕЖКО, звучить досить оптимістично. Згідно з прогнозами Кабміну та Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2021 — 2023 роки, у 2022 році планується зібрати врожай зернових у 77,2 млн тонн, олійних культур — 22,1 млн, виробництва молока — 9,8 млн (проти 9,6 млн 2020-го), м’яса свинини — понад 1 млн тонн при факті 2020-го на рівні 960 тис. Але не слід забувати, що, крім макроекономічних показників, каже експерт, існують й інші чинники: загроза вторгнення РФ, законодавчі нововведення, завершення децентралізації та кліматичні зміни. Всі вони так чи інакше відбиваються на діяльності аграріїв.

«Найважче доведеться фермерам з посушливих регіонів України, які, крім всього, потерпають ще й від кліматичних змін. Уже зараз вони потребують значних інвестицій у системи зрошення, і ця потреба зростатиме дедалі більше. Також вони мусять використовувати посухостійкі культури, вартість яких і догляд дещо дорожчий, ніж звичайних. Крім того, за умов пандемії були зруйновані деякі логістичні ланцюжки, що надалі може негативно вплинути на аграрну сферу, — відзначає Віталій Мережко. — Із відкриттям ринку землі навряд чи будуть активні зміни. Можливість купувати-продавати землю поки не могла змінити щось революційно у вітчизняному сільському господарстві, зокрема з погляду економічних процесів. Останні десять років уся українська земля перебуває в економічному обороті. Тому малим і середнім фермерам не варто займати вичікувальну позицію. Час шукати нові рішення. Вже зараз деякі підприємства розпочинають розмірковувати про органіку. Ця ніша в Україні активно розвивається, а продукція має попит. Деякі будуть маневрувати в умовах високої вартості добрив, інша ж частина буде експериментувати з добривами нового покоління — органо-мінеральними добривами. Їх перевага в тому, що вони дають можливість скоротити нестачу міндобрив на 20 — 30% і підходять як для традиційного, так і для органічного землеробства. Це дозволяє зробити значні кроки для того, щоб звільнити поля від «хімії».

«ОЗНАКИ ТОТАЛЬНОЇ ДЕГРАДАЦІЇ ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ Є В УСІХ ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНИХ ЗОНАХ УКРАЇНИ»

Водночас підвищення цін на агрохімікати може спричинити порушення технологічних процесів у землеробстві, що потягне за собою зниження кратності обробітку ґрунту і забур’яненість посівів, а також дисбаланс у мінеральному живленні рослин з перевагою азотних добрив, що викличе підкислення ґрунтового розчину, дегуміфікацію з порушенням вуглецевого обміну у системі ґрунт — рослина. Врешті це призведе до зниження врожайності сільськогосподарських культур до 30% у порівнянні з попередніми цінами на енергоносії та засоби хімізації, відзначає директор ННЦ «Інститут землеробства» Микола ТКАЧЕНКО. Таким чином головна вимога сьогодення полягає у фінансовій спроможності господарств. Якщо у великих господарствах на кшталт агрохолдингів запас фінансової міцності існує, то для дрібних фермерських господарств та одноосібників така ситуація може виявитися фатальним ударом.

«Весною поточного року посівна кампанія ярих культур, на нашу думку, зірвана не буде, позаяк частина сільськогосподарських товаровиробників закупили мінеральні добрива ще восени минулого року. Є такі підприємства, які попри високі ціни, що склалися на ринку мінеральних добрив, зможуть придбати їх у достатній кількості для забезпечення потреб виробництва. Звичайно, є і такі господарства, які поставлені у скрутне становище: чи придбати пально-мастильні матеріали, чи добрива, чи залишити кошти на придбання пестицидів, адже від шкідників, хвороб і бур’янів втрачається до 30% урожаю. Таким товаровиробникам цього року буде важко конкурувати на ринку, — коментує Микола Ткаченко на запит «Дня». — Ті виробники, які дотримуються сталого землеробства, а саме: мають у господарстві науково обґрунтовані сівозміни з насиченням не лише зерновими і технічними культурами, а й зернобобовими, багаторічними бобовими травами, — зможуть використати природний потенціал родючості ґрунту для отримання врожаю. Звичайно, ризики несе і природа. Погодні умови також відіграють важливу роль для підвищення врожайності або знищення посівів. Ці ризики, на превеликий жаль, ми усунути не можемо».

Науковець додає, що цього року кожен агроном, виходячи з можливостей господарства, докладатиме всіх зусиль для отримання максимального виходу продукції. Для цього буде застосовувати різні методи: вирощувати ті культури, які здатні забезпечити необхідними технологіями; шукати шляхи для зниження ерозії ґрунтів; вирощувати вітчизняні сорти і гібриди сільськогосподарських культур, які здатні забезпечити природний потенціал на високому рівні; уникати монокультур тощо. Найкраще спрацює адаптивна система вирощування культури, яка базується не на прописаному заздалегідь сценарії, а на досконалому знанні спеціалістом фундаментальних основ землеробства і рослинництва. Хоча й вони також застарівають через появу нового покоління сортів, зміну погодних умов, появу нових препаратів захисної й удобрювальної дії тощо.

«На жаль, сьогодні між аграрним виробником і аграрною наукою пролягає прірва, яка ізолювала їх одне від одного. Причина — гегемонія комерції над аграрною наукою. Вона виявилася осторонь державних замовлень і запиту на її продукцію з боку виробника, — продовжує науковець. — Тому аграрне виробництво повністю зорієнтоване на вирощуванні п’яти основних комерційних культур — кукурудзи, соняшника, ріпаку озимого, пшениці озимої та сої. Відсутність сівозміни, постійна монокультура просапного типу призводить до утворення плужної підошви, порушення вуглецевого обміну в системі ґрунт — рослина, спричинюючи мінералізацію ґрунтового покриву, інтенсивне його підкислення, дегуміфікацію, збіднення природного біорізноманіття. Все це ознаки тотальної деградації ґрунтового покриву в усіх природно кліматичних зонах України, яке неможливо зупинити за ігнорування наукових рекомендацій та сучасних технологій. На часі спостережень за ростом і розвитком рослин, глибокого аналізування взаємозв’язків рослинного організму з навколишнім середовищем з використанням елементів точного землеробства, зокрема космічного зондування, комп’ютерних технологій, високоточних пристроїв для швидкого отримання інформації й ефективного землеробства».

«НЕ ЖИТИ ВІД УРОЖАЮ ДО УРОЖАЮ, А ПЛАНУВАТИ КРОКИ РОЗВИТКУ»

У держбюджеті на 2022 рік на розвиток АПК закладено 4,6 млрд гривень. Проти 4,5 млрд у 2021 році. На тлі зростання цін на енергоносії у 4 рази, підвищення ціни на добрива у 3 рази, нинішній рівень підтримки сільгоспвиробників є явно недостатнім, а фінансування аграрної науки — взагалі катастрофічно низьким. Економісти та профільні фахівці порахували, що після 2022 року Україна має всі можливості збирати 100 тисяч мільйонів тонн зерна, а обсяги експорту можна збільшити до 70 мільйонів тонн. Однак для цього треба запроваджувати ефективні методи підтримки сільгоспвиробників та використовувати сучасні інструменти обробітку. Одним з таких є точне землеробство. Той, хто вже почав «оцифровувати» свої поля, точно виграє в майбутньому, переконує менеджерка з міжнародного розвитку Агрокластера «Дністер» Ольга БАКАР. А ті аграрії, які навпаки будуть уникати впровадження новітніх методів рільництва, будуть змушені працювати «в нуль».

«Окремі елементи точного землеробства вже активно впроваджуються в Україні, за попередніми оцінками 20 — 30 % агропідприємств уже опанували окремі елементи. Для порівняння у США таких — до 80%, — розповідає Ольга. — Системний підхід дає змогу «оцифровувати» поля на смартфон чи на комп’ютер. Наприклад, підключившись до платформи від іспанського провайдера з точного землеробства, який уже оцифрував 40 млн га землі по всій земній кулі, можливо спостерігати за станом посівів з супутників. Інформація обробляється за допомогою платформи зі штучним інтелектом. А аграрії отримують доступ до графічно поданого аналізу за різними показниками, і навіть до даних за попередні два роки. Точність прогнозів — 95 %.

Графічна інформація надає потужний ресурс для агроменеджменту. А це дасть аграріям можливість не жити від урожаю до урожаю, а планувати кроки розвитку й просування продукції на міжнародні ринки. Завдяки системному підходу можливо підключати й розумну машинерію — точні сівалки, системи внесення добрив, зрошення та інші ресурси. Для ще більш точного аналізу сучасні аграрії застосовують датчики, аналіз ґрунту. Дрони дедалі більше виходять на поля. До речі, «оцифровка» поля на смартфон — по кишені навіть малому та середньому фермеру. Але додавання інших «розумних» гаджетів — це вже за бюджетом та економічною доцільністю. Наприклад, агроном з Канади розповідав нам під час зустрічі, як на господарстві, що вирощує лохину, встановлені сенсори для системи зрошення. Агроном може спати і не знати, що поле вже полите».

«ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ СТРІМКОГО РОСТУ ЦІНИ НЕМАЄ, А ОСЬ НА 20-30 % ПОСТУПОВЕ ЗДОРОЖЧАННЯ ВІДБУДЕТЬСЯ»

Президент Національної академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук, академік НААН Ярослав ГАВЗАЛО переконує, що попри аграрні виклики, Україна далека від продовольчої кризи, адже завдяки рекордному врожаю 2021 року держава має достатні запаси зернових, необхідних для забезпечення хлібопекарської, макаронної, борошномельної промисловості. На своїй сторінці у Фейсбуку науковець відзначає, що зважаючи на обсяги сільськогосподарської продукції, Україна може прохарчувати щонайменше 300 мільйонів мешканців планети. Варто лише правильно відрегулювати експорт продовольчого зерна, щоб не створити штучний дефіцит та не спричинити підвищення цін на продукти, зокрема й хліб.

«Наприкінці кожного аграрного року Мінагрополітики повинно обчислювати баланс хліба, і я думаю, у міністерстві це роблять. А саме — баланс продовольчих ресурсів, скільки і якого зерна потрібно, на основі науково обґрунтованих норм, скільки залишити на перероблення продовольчої пшениці, ячменю, жита, проса, рису, гречки, кукурудзи, скільки можна переробити пшениці 2-3 класів, а також 4-5 класів тощо. Ці речі прораховуються, підбивається баланс, створюється певний перехідний запас у резерві. Нічого не змінюється, це робиться з року в рік, ці питання завжди на контролі. Тому прогнозувати якісь проблеми з хлібом — недоречно. Відтак реального підґрунтя для такого стрімкого росту ціни немає, а ось на 20 — 30 % поступове здорожчання відбудеться, але це далеко не до 50 гривень і головний чинник тут — енергоносії. У цілому, ще починаючи з кінця минулого року і початку 2022-го, на світовому ринку значно виросли ціни на енергоносії. До електрики, нафти, газу, пального прив’язана вся економіка держави та сільськогосподарське виробництво зокрема».

Водночас Ярослав Гавзало каже, що за підрахунками економістів, подорожчати також може м’ясо, зокрема курятина, та свинина, а найбільше — яловичина, кількість якої обмежена на ринку через зниження чисельності поголів’я великої рогатої худоби. Зростає ціна яєць. З іншого боку, овочі, вирощені в приватних господарствах — наприклад, картопля, не мають такого підґрунтя до підвищення цін. Адже вони фактично вирощені ще при тарифах на енергоносії 2021 року. Але, враховуючи логістику та транспортування, їх собівартість теж потроху збільшується. Щоб не було різких стрибків цін на харчові продукти протягом року, потрібно продумати, як забезпечити роботу всього агропромислового комплексу. Коли буде забезпечена висока врожайність і високе валове виробництво зернових, за таких умов вони матимуть низьку собівартість і тоді не буде й причин різко піднімати ціни.

«ДАЛЕКОГЛЯДНИЙ ФЕРМЕР ДУМАЄ НЕ ТІЛЬКИ ПРО ГРОШІ, А ПРО ТЕ, ЯК УБЕРЕГТИ ВІД ЗНИЩЕННЯ СЕЛО»

Сьогодні земельне законодавство працює так, що не дає шансу для розвитку агробізнесу з нуля. А це призводить до зосередження більшої частини земельного банку в одних руках, відзначає представник ради «Асоціації фермерів Липовеччини», голова фермерського господарства «Пума» Володимир ДИШКАНТ. У всіх розвинених країнах розроблена низка підходів у законодавстві, і не тільки земельному, для уникнення монополії та взято курс на збереження дрібного фермерства. В Україні навпаки ухвалюють закони, які підсилюють і так могутні агрохолдинги, що іншим кінцем б’є по малому фермеру. До прикладу, фермерські господарства в Україні змушують двічі платити за оренду земельної ділянки — як юридичну особу і як фізичну особу-підприємця. Згідно з законом, фермерське господарство (юридична особа) зобов’язано сплачувати орендну плату та фіксований податок. При цьому в Податковій службі визначили, що сплачувати має саме та особа, яка вказана у договорі оренди — а це вже ФОП. Виходить треба платити двічі.

«Проблем вистачає, куди не глянь. Правила гри змінюються щодня. Іноді хочеться кричати: «дозвольте заплатити податки та дайте спокійно працювати!», але хто це почує, — каже Володимир Дишкант. — Додала оливи децентралізація. Через об’єднання громад виникло багато питань, на які я, як фермер зі стажем, не можу дивитися спокійно, бо вже бачу наслідки. Землі запасу, яку перейшли в громади, почали дерибанити сильніші. Викуповують великі можливості. А у село повертаються молоді люди, які пройшли вишкіл у Польщі чи Фінляндії, навчилися сучасних технологій за кордоном і хочуть працювати у себе вдома. Відповідно до закону про фермерство господарства можуть звертатися до органів місцевого самоврядування для виділення землі в оренду. Але коли молодь звернулася — землі немає. У нас не так давно був випадок, коли під міськраду прийшло 80 сімей з колишнього району, які просили виділили землю, — то замість того, щоб прийняти людей, влада викликала правоохоронців. А де ще у селі заробити молодим сім’ям, як не на землі? Наші закони й порядки змушують їх повертатися на заробітки.

Гарний приклад на сусідній Оратівщині. Зібралася громада, депутати, фермери й одним рішенням ухвалили передати землі запасу місцевим фермерам на виплату. Але за умови, що кожен фермер зобов’язується не лише сплачувати податки, а й бере під опіку об’єкти інфраструктури — школу, садочок, дорогу, про яку мають дбати. По-іншому в селі не можна, бо далекоглядний фермер має думати не тільки про гроші, а про те, як вберегти від знищення село... Зараз держава активно агітує за створення сімейних фермерських господарств і переведення більшості одноосібників, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, в зареєстровані сімейні ферми. Але під сімейні ферми землю не виділяють, то звідки можна годувати худобу, щоб вона давала молоко? Кажуть про аукціони, але скажу чесно, навіть моє господарство не вистоїть перед агрохолдингом. Ми латифундистам програли всі аукціони, в яких брали участь. Складається враження, що держава все робить для того, щоб перевагу у веденні бізнесу отримували тільки великі гравці. З латифундистами конкурувати малий бізнес на селі не зможе, а відтак поволі просто зникатиме з мапи України разом з селами».