Холодний душ

Торік промислове виробництво в Україні зросло на 15,8%. Цей показник є рекордним в історії розвитку промисловості незалежної України та кращим за останні 43 роки. Темп росту був у 2,25 раза вищим, ніж той, що передбачався бюджетом. При цьому, на відміну від позаминулого року, всі галузі продемонстрували хорошу динаміку. Позитивно, що обробна промисловість розвивалася швидше за видобувну (18,2% та 5,5%). Це збільшило її частку в загальному обсязі промислової продукції від 73,7% у 2002 році до 77,8%. Лідером у цьому було машинобудування: темп його зростання досяг 35,8% і втроє перевищив минулорічний (11,3%). До негативів можна віднести хіба що гіршу, ніж торік, структуру обробних галузей. Харчова та легка промисловість скоротили свій внесок відповідно на 0,6% та 0,2%. А експортоорієнтовані, але «напівфабрикатні» галузі — металургія та хімія — на 1,6% і 0,3% збільшили свою частку.

Турбує й те, що реальне зростання промисловості істотно відхилилося від прогнозів. На мою думку, це пов’язано з недооцінкою перспектив зовнішнього попиту. Сигнал про це надійшов уже восени 2002 року, але залишився поза увагою Мінекономіки. Недостатньо врахованим виявився і вплив структурних реформ і наслідків модернізації промисловості 1999 — 2002 років.

Однак ще більшою помилкою може стати переоцінка позитивних наслідків високих темпів промислового зростання. Звичайно, промисловість зробила відчутний внесок до ВВП країни, збільшила надходження до бюджету та можливості для здійснення реформ — пенсійної та податкової. Втім, за таких темпів її розвитку виникає загроза «перегрівання» економіки в цілому — досить небезпечного та часто непрогнозованого явища. Наскільки воно вірогідне в Україні цього року?

Відповідаючи на це запитання, спробуємо скласти можливий сценарій розвитку промисловості. Зростання на рівні, вимірюваному двозначною цифрою, є можливим при збереженні зовнішнього попиту, а тим більше — при його нарощуванні. Слід урахувати також потенціал інвестиційного попиту 2003 року та його пролонговані наслідки. Існують також перспективи збільшення внутрішнього попиту в 2004 році після введення нового мінімуму зарплати, повернення до міжпосадових співвідношень у оплаті праці та зменшення податку на доходи фізичних осіб. Є й певний резерв недовантажених потужностей у промисловості.

У той же час не можна не враховувати ціновий фактор. Розрив між зростанням цін виробників та роздрібними цінами в 2003 році зменшився до 2,9%. Відтак зміна роздрібних цін вже не обмежувала рух оптових, як у 2002 році. Тому вони зростали у два рази швидше, що сприяло позитивній динаміці промислового виробництва. Нагадаю, що в 2002 році значний розрив у змінах оптових (+ 5,7%) та роздрібних цін (— 0,6%) призвів до гальмування темпів промислового виробництва. Повільніше зростання промислових цін у 2004 році може дещо загальмувати темпи 2004 року. Найвірогідніше, що минулорічні показники промисловості навряд чи будуть перевершені. Водночас і Нацбанк змушений своєю монетарною та курсовою політикою сприяти деякому охолодженню кредитної активності. Поряд із зменшенням інфляції це матиме наслідком протидію «перегріванню» в індустріальному секторі. Схематично це виглядає так: антиінфляційна політика — уповільнення зростання роздрібних цін — зменшення темпів росту оптових цін — прийнятне за масштабами скорочення темпів у промисловому виробництві. Такий розвиток подій не зупинить висхідний рух ВВП, оскільки спрямований на те, щоб посилити роль сфера послуг і зокрема фінансового сектора в досягненні сталого економічного зростання на більш збалансованому міжгалузевому фундаменті.