Хліб дозрів. А реформи - дозрівають
Отже, збирання врожаю зернових практично завершене на теренах Україні. Проте, досить оптимістичні прогнози щодо результатів цьогорічних жнив, як свідчить досвід попередніх років, зовсім не є передумовою початку виходу аграрного сектора з глибокої кризи. На жаль, "здоров'я" села традиційно дуже мало залежало від того, скільки хліба воно вирощувало й продавало, а фактично, віддавало, отримуючи лише аванс, а решту давало державі в борг. Тепер уже всім зрозуміло, що без глибинних ринкових перетворень на селі покращення ситуації годі й чекати. Серйозне свідчення значних реформаторських рухів ми дістали місяць тому, коли була схвалена Концепція розвитку біржового ринку.
Історія злету й падіння
Втім, це не перша спроба цивілізувати стосунки селянина й решти суб'єктів економічних відносин. Від початку незалежності всі державні діячі називали сільське господарство пріоритетним напрямком економічного розвитку країни. За задумами авторів всіх без винятку програм перетворень, аграрний сектор економіки мав би першим відреагувати на ринкові трансформації, стати локомотивом виходу країни з кризи за рахунок наповнення внутрішнього ринку й зростання експорту продукції.
Проте, економічні реформи підтримувалися апаратом доти, доки вони не зачіпали механізм тотального державного контролю над учасниками економічної діяльності. Тому лібералізація цін не супроводжувалася структурною перебудовою й демонополізацією виробництва. Не було також створено умов для того, аби в процесі визначення ціни на товар головним і вирішальним чинником стало ринкове співвідношення попиту й пропозиції. Можливість експорту продукції існувала лише для обраних. Напіввідкритість кордону для потенційних експортерів обгрунтовувалась інтересами держави, необхідністю надійного забезпечення населення країни продовольством. Обмеженим був для сільського товаровиробника й доступ до купівлі та продажу іноземної валюти.
За цих умов сільські господарства опинилися, з одного боку, під пресом надмірної ціни на продукцію промисловців-монополістів, а з іншого, змушені були продавати свою продукцію за заниженими цінами під невиправдано велике державне замовлення, на фінансове виконання якого грошей у бюджеті не передбачалося.
Так, аграрний сектор став остаточно збитковим, і держава вирішила допомогти селу коштами. Емісійними, звичайно. Гіперінфляція, що виникла внаслідок такої фінансової політики, перевела аграрний сектор, як і всі інші, на рейки товарообміну (80-90%). Такий перебіг подій додатково зашкодив селянам, які, попри все, продовжували годувати країну. Відсутність реформ спричинила цілком реальний занепад сільгоспсектору в країні з найродючішою в світі землею й працьовитими людьми.
Біржова альтернатива
Зарегламентованість псевдоринкових стосунків у сільгоспсекторі засвідчила необхідність обрання іншого шляху - надання сільськогосподарському виробникові права самому обирати того, кому продавати власну продукцію, впровадження ринкових механізмів визначення ціни на неї. Тобто, втілення іншої системи, яка створила б передумови забезпечення прозорості хліборобського ринку, легалізації товарних потоків та відповідності цін. Світовий досвід свідчить, що найкраще ці функції виконує сільськогосподарська біржа.
Біржа відіграє важливу роль у формуванні ринкового середовища завдяки створенню єдиного спільного ринку продукції, де зустрічаються справжній попит і справжня пропозиція. Вона закладає в підсумкову ціну реальні умови ринку. Тому результати цивілізованих біржових торгів є об'єктивним індикатором цін і неупередженим суддею стосовно їх відповідності. Крім того, біржове оформлення торговельних операцій страхує учасників ринку від фінансового ризику, гарантує наявність товару та його якість, а також наявність коштів для оплати контракту.
Прийнятність сільськогосподарської продукції для вільних торговельних операцій на біржі зумовлюється її легкою стандартизацією та існуванням великої кількості виробників та споживачів. Сезонність сільськогосподарських робіт полегшує впровадження практики передуючих контрактів, за допомогою яких може відбуватися попередня сплата за роботу в землеробстві .
Позитивні зрушення ініціювала держава, а на практиці переваги біржового ринку, як відомо, взялася продемонструвати Українська землеробська біржа (УЗБ), створена влітку 1995 року. Вона стала першою біржею, що спеціалізувалася на продукції АПК. Ініціатива дістала значну організаційну підтримку владних органів. Вже наприкінці 1995 р. в Україні діяло близько 20 спеціалізованих бірж. У січні 1996 р. було досягнуто рекордного рівня денної торговельної виручки - $29 млн.
Проте, незабаром відбувся різкий спад обсягів продажу на біржах. Річ у тім, що біржова торгівля передбачає конкуренцію, її успіх неможливий у випадкові, коли на ринок виходять державні монополісти, які витісняють інших гуртових покупців. Біржова торгівля також приречена на провал у разі, якщо в державі відсутня система відкритих гуртових і роздрібних ринків. Зрештою, вона не може досягти мети за умов необмеженого втручання держави у внутрішню й зовнішню торгівлю. Закупівля переважної частини товару за директивно встановленими, не обгрунтованими об'єктивно, цінами та заборона експорту продукції землеробства, як це відбувалося в Україні, не мали нічого спільного з відкритістю та легальністю біржового ринку. Всі ці чинники вплинули на долю українського біржового ринку аграрної продукції хліборобства. Окрім того, дався взнаки значний спад сільськогосподарського товаровиробництва, а також спричинена великим податковим тягарем незацікавленість учасників ринку тримати кошти на банківських рахунках.
Як результат - обсяги продажу на біржі скоротилися в декілька разів, а становище села продовжувало погіршуватися.
На шляху до вільної конкуренції
Час минав, а реального вибору між сільськогосподарчою біржею і ще якимось способом збуту сільгосппродукції не було. Власне, тому, що його просто не існує. На жаль, як це часто трапляється, тільки надзвичайне ускладнення ситуації спонукало державних мужів знову об'єднати свої зусилля з досвідом і енергією фахівців-практиків. Результатом такої спільної праці стала Концепція розвитку біржового ринку, підготована Українською землеробською біржею разом з Міністерством агропромислового комплексу.
Втім, незавершеність процесу визначення єдиної економічно обгрунтованої державної політики стосовно сільського господарства все ж таки відбилася в деяких положеннях концепції. Так, спроби адміністративного втручання в суто ринкові процеси шляхом розробки різноманітних механізмів покращення взаємодії учасників ринку між собою, або з приватизованими продуктосховищами, зокрема елеваторами, свідчать про бажання встановити приховане державне регулювання там, де відкрите державне втручання не виправдало себе. Саме подібні кроки найбільше компрометують ринкові реформи в Україні, оскільки за видимістю перетворень зберігають стару систему адміністрування. Механізми державного контролю й регулювання мають бути максимально прозорими й чітко та повно формалізованими, аби не залишати місця для корупції.
Концепція також не роз'яснює, що означає поняття "врахування реальної економічної ситуації" для діяльності біржового ринку. Його можна зрозуміти як намір передбачити на перший час можливість різних, у тому числі товарообмінних, форм розрахунків за біржовими угодами. А можна - як обмеження доступу до відкритого ринку окремих категорій товару чи заборону їх експорту навіть після продажу на біржі тощо. Така двозначність понять може на практиці обернутися негативними наслідками.
І все ж таки цей документ є принциповим для великої кількості виробників і споживачів аграрної продукції, навчених гірким досвідом і готових вже зараз зробити явною свою діяльність на біржовому ринку. Адже держава пішла на достатньо прогресивний крок. Згідно зі згаданою концепцією, яка схвалена постановою уряду, держава закуповуватиме рівно стільки сільськогосподарської продукції, скільки вона спроможна реально оплатити на біржових торгах. Такий крок, безперечно, стабілізує ринок землеробської продукції, надасть імпульс розвиткові біржового ринку й звузить потенційну базу корупції.
Й не треба лякатися, що одразу всі продукти буде вивезено за кордон. Адже закордонні ринки треба ще відвоювати, а внутрішній роздрібний попит на ці товари достатньо високий. Додатковими позитивними діями держави, спрямованими на розвиток відкритого сільськогосподарського ринку, могло б стати, передусім, доопрацювання національного законодавства, що регулює біржову діяльність, а також сприятлива для виробника податкова політика, організаційна підтримка розвитку регіональних структур спеціалізованої біржової торгівлі. Саме тому держава розглядається авторами концепції як перший і визначальний рушій розвитку біржового ринку.
