Прагматичні підходи до стратегічних рішень

Інститут суспільно-економічних досліджень — це громадська організація, заснована півтора роки тому. У ньому працюють 15 експертів. Усі публічні. Цікаво, що всі ці люди в минулому обіймали досить високі посади.

Голова правління Інституту суспільно-економічних досліджень Юрій Мироненко розповідає, що члени організації виокремили для себе чотири основні напрямки діяльності, а саме: розібратися в тому, як функціонує держава, як створювати нові проекти, які можуть допомогти країні, а також як навчитися ефективно працювати в групі і спілкуватися зі ЗМІ.

Експерти проаналізували вже 920 законопроектів, і цифра збільшується щодня. З висновками можна ознайомитись на сайті організації (ises.org.ua) або ж на сторінці у Facebook (facebook.com/ises.org.ua).

За кілька годин зустрічі з учасниками Літньої школи журналістики експерти встигли розібрати чимало важливих питань: проблеми українського ринку, діяльність центру зайнятості та перекоси соціальної політики.

7-ВІДСОТКОВЕ ЗРОСТАННЯ ВВП ВПРОДОЖ 10 РОКІВ — РЕАЛЬНІСТЬ

Експерт з питань макроекономічної політики Крістіна Аврамченко повідомила, що в інституті порахували: Україні для того, щоб досягти економічного рівня Польщі, потрібно, щоб наше ВВП кожного року зростало на 7%, і так впродовж десятиліття. Враховуючи, що сьогодні наше ВВП зростає на 5% кожного року, а в майбутньому прогнозується спад до 3%, то ситуація, як ви розумієте, нелегка.

КРІСТІНА АВРАМЧЕНКО «НА ПАЛЬЦЯХ» ПОЯСНЮЄ, ЯК УКРАЇНІ ДОСЯГТИ «ХОЧА Б РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПОЛЬЩІ»

Азіатським країнам, за словами експерта, вдалося вийти з подібної ситуації за допомогою експорту національних товарів. Експорт сировини (стосовно України — зерна чи металу) приносить набагато менше доходів, ніж, наприклад, продаж українських паляниць за кордоном. Отже, нам треба навчитися переробляти сировину всередині країни і експортувати вже готову продукцію. Треба використовувати прагматичні підходи для вирішення стратегічних рішень, зауважує експерт.

Аврамченко показала схему, за якою, на думку експертів інституту, було б правильно розвивати українську промисловість. Отже, уявіть систему координат з двома вісями, у ній — чотири сектори, в яких розміщені всі галузі економіки. У лівому нижньому секторі розміщені проблемні галузі. Ті, від яких треба відмовитись або ж спробувати модернізувати. До них належить, наприклад, вугільна промисловість або виробництво меблів. Проте ситуація не є катастрофічною, якщо взяти орієнтацію на експорт, то можна перевести ті ж самі меблі в наступний сектор під назвою потенційні лідери. До цього належать модернізовані галузі з першого сектору або ж галузі, яких поки не існує. Наприклад, стартапи. Звідси галузі можуть перейти до сектору стратегічних лідерів. Якщо розвивати цю сферу, то вже незабаром можна отримати високі прибутки. Сюди зараховують ІТ та аерокосмос. Кінцева мета кожної галузі — опинитись в останньому секторі поточних лідерів. Тих, які приносять прибутки саме тут і тепер. На сьогодні це сільське господарство та металургія.

ПЕРЕФОРМАТУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Знаючи, що в нашій країні є 12 мільйонів пенсіонерів і 10,5 мільйона людей, які сплачують внески у Пенсійний фонд, неважко здогадатись, чому виникають труднощі з виплатами пенсій. Експерт з питань соціальної політики Мар’яна Онуфрик пояснює, що у нас солідарна система виплат пенсій, згідно з якою працівники забезпечують пенсіонерів. Тобто чи зможеш ти згодом отримувати заслужену фінансову допомогу, залежить від платоспроможності майбутніх працівників. Фахівець зауважує, що можна спробувати підійти до Пенсійної реформи по-іншому. «За кордоном вже давно практикують накопичувальну систему, вона взагалі не має прив’язки до Пенсійного фонду. Тобто якщо ти накопичив достатню суму, можеш виходити на пенсію або, якщо не хочеш, можеш накопичувати і до 70. За накопичувальної системи є стимул працювати довше, тому що це твої кошти», — каже вона.

ГОЛОВА ПРАВЛІННЯ ІНСТИТУТУ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЮРІЙ МИРОНЕНКО ВПЕВНЕНИЙ, ЩО ІНВЕСТИЦІЇ МАЮТЬ СТАТИ ПРІОРИТЕТНИМ ПИТАННЯМ ДЛЯ ДЕРЖАВИ

Проблема працевлаштування в Україні також є гострою. Її корені, отже, і шляхи вирішення експерти ІСЕД пропонують шукати в системі освіти. «У нас Міністерство освіти саме собі складає замовлення. У всіх нормальних країнах світу це має робити міністерство економіки, яке має план на 20 років наперед», — пояснює Мар’яна Онуфрик. Як наслідок, інколи виходить, що Державний центр зайнятості, який би мав допомогти людині знайти роботу, часто готує спеціалістів, які за деякий час знову стануть незатребуваними і знову шукатимуть роботу. Якщо взяти до уваги, що в згадану установу також звертатимуться пенсіонери, котрі після Пенсійної реформи попадуть в проміжну групу, якій кожного року підвищуватимуть пенсійний вік на шість місяців, то бачимо, що на бюджет створюється додаткове навантаження, економічна вигода від якого сумнівна.

Додаткові проблеми створюють прорахунки у визначенні пільг, шляхів їх нарахування та у системі реєстру людей, які претендують на них. На сьогодні ми маємо 19 мільйонів 168 тисяч пільговиків на 42 мільйони громадян. Це тривожна цифра, оскільки за нею стоїть майже половина всього населення. Втім, як пояснює Мар’яна Онуфрик, вона може бути неточною. «Ця кількість пільговиків — ще не факт, їх може бути більше. Тому що в нас немає єдиної централізованої бази даних. Тобто людину можуть у Вінницькій області вважати пільговиком, а в Івано-Франківській — внутрішньо переміщеною особою, або реєструвати в базі даних кілька разів, бо вона змінила прізвище. Ця система незручна і нецентралізована», — зауважує експерт. Вона стверджує, що так можуть виникати «дірки» для відмивання коштів.

«Нещодавно був скандал, пов’язаний із перевіркою даних. Було виявлено, що за одним ідентифікаційним кодом може числитися 30 людей, або ж за одним місцем проживання — 50. Причиною цього могли стати крадені паспорти», — розповідає Онуфрик. Згадані випадки почали випливати назовні після того, як базу даних почали централізовувати. Цікаво, скільки людей таким чином користувалися пільгами, які їм не є передбачувані?

Фахівці Інституту суспільно-економічних досліджень пропонують два прості рішення, які можуть допомогти: а) реальний реєстр, централізована база даних; б) почистити перелік пільг.

Також експерти розповіли більш детально про одне рішення на перспективу — монетизацію пільг. Практику, яку активно використовують у світі, є всі шанси призвичаїти до наших умов. «Є так звані мічені кошти, які ти не можеш використати прямо, а лише на певну групу товарів. Наприклад, для догляду за дітьми чи на користування громадським транспортом. Тоді держава бачить, хто і чого реально потребує і за це платить. Це реальна адресна допомога», — пояснюють фахівці.

Втім, досягнути цього ідеалу вкрай непросто. Виникає чимало запитань: як визначати, що і кому найнеобхідніше, як нараховувати гроші, як проконтролювати їх використання. У відповідях сховані перспективи майбутнього соціального розвитку України.

Цього року Літня школа журналістики «Дня» проходить за підтримки Центру інформації та документації НАТО.