Усе починається з... пральні

Нещодавно мер Вінниці Сергій Моргунов розповідав у соцмережах про неабиякі перетворення у міській клінічній лікарні №1. Там завершили капітальний ремонт приміщення та придбали сучасне обладнання для пральні. Як зазначив вінницький мер, раніше у медзакладі використовували застаріле устаткування ще радянських часів і звичайні побутові пральні машини. Нова пральня обслуговуватиме не лишу лікарню №1, а й інші медзаклади Вінниці.

Насправді робота лікарняної пральні є надзвичайно складним процесом. Накази Міністерства охорони здоров’я про прання, сушку та зберігання білизни для пересічного громадянина, як вища математика. У документах детально розписано, як сортувати білизну, за якої температури та якими засобами прати кожен її вид, як проводити дезінфекцію та як взагалі має виглядати пральня лікарні, наприклад, обкладена кахлем.

ПІД ПОКРИВОМ БІЛИЗНИ

Але про побутове життя лікарні розповідає мало хто. Частіше чиновники та головні лікарі запрошують журналістів і громаду на відкриття нових операційних, щоб показати сучасне обладнання. Хоча від того, як у закладі прибирають, перуть і готують їжу пацієнтам, також залежать їхні здоров’я та безпека.

До прикладу, новину вінницького мера містяни прокоментували так, що, попри оновлення пральні, у палатах не завжди дотримуються санітарно-епідеміологічних стандартів. А у вінницькій Лікарні «швидкої» допомоги пральня взагалі не працює, пацієнти мають привозити постіль із собою. До обговорення долучились мешканці Хмельницького, які повідомили, що в їхній обласній лікарні пральню закрили. Можливо, через брак коштів на утримання.

Хоча замовляти подібні послуги у спеціальних компаній буде дорожче. Кілька років тому в міській лікарні №3 Тернополя  відремонтували приміщення пральні, а також закупили спеціальне обладнання. Тоді місцева влада пояснювала, що централізоване прання речей з усіх лікувально-профілактичних закладів Тернополя принесе місту економію у 300 тисяч гривень на рік. Раніше кожен із медичних закладів замовляв послуги пральні окремо і вартість їх становила майже 13 гривень за кілограм. Після модернізації вартість прання коштує близько восьми гривень.

У багатьох містах послуги з прання та сушіння закуповуються у фірм-посередників. На облаштування такого комплексу та його утримання бракує коштів. Та потрібна всього лише ініціатива адміністрації лікарні та фінансова підтримка міської влади. Асоціація «Служба організації інфекційного контролю» уже десять років  допомагає лікарням перейти на нові та безпечні стандарти гігієни у рамках проекту «Чиста лікарня безпечна для пацієнта». Але наводять лад лише за ініціативою керівництва. Заклад має звернутись до асоціації, та проводить аудит і вказує на недоліки, потім навчає персонал, як правильно мити, прати, готувати та стерилізувати. Для втілення новацій лікарня просить міську владу про фінансування. Наразі відзнаку асоціації «Чиста лікарня безпечна для пацієнта» отримала тисяча лікарняних відділень по всій Україні.

«ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА ПРАЛЬНІ — З АНТИСЕПТИКОЮ» 

Оскільки асоціація тісно співпрацює з лікарнями та добре знає якість їхнього побуту, «День» попросив прокоментувати, які проблеми найпоширеніші. «Якщо взяти США, Францію чи інші країни, то там пральня — дуже невеликий підрозділ, бо вся білизна для пацієнта все-таки має бути одноразовою. Оскільки у нас такого потоку одноразових матеріалів немає, то пральні існують. Але мають серйозну проблему з дезінфекцією, тоді як саме білизна може бути джерелом внутрішньолікарняної інфекції. Про прибирання взагалі мовчу, — розповідає Юрій ЛЕОНОВ, керівник асоціації «Служба організації інфекційного контролю». — Наразі основні проблеми щодо внутрішньолікарняної інфекції пов’язані з антисептикою рук, гігієною, тобто прибиранням, та утилізацією відходів. Ще у ХІХ столітті було введено миття рук, і тоді смертність впала, але сьогодні вже потрібна професійна антисептика. Медсестри це розуміють, а лікарі не завжди. Є комплекс, що у лікаря руки апріорі чисті».

«Те саме стосується прибирання, у нас для цього використовується дерев’яна швабра з ганчіркою з футболки. Це навіть не ХХ, а ХІХ століття. Дерево неможливо продезінфікувати. Мають бути спеціальні та професійні матеріали. Накази МОЗ все це детально прописують.  Але улюблена фраза головних лікарів — нам не вистачає коштів. Та якщо подивитися на лікарню та на стоянку службових автомобілів, то грошей вистачає. Проте люди змінюються, і все це впроваджують. От ми вручили ще одну відзнаку міській лікарні Житомира. Але має бути бажання керівництва до змін, — додає пан Юрій. — У принципі, якщо чітко виконувати міністерські накази і санепідемічні стандарти, все буде правильно. Крім цього, має бути внутрішньолікарняний контроль, а також самі лікарні повинні запрошувати фахівців, які б показали, що не так».

РЕТРОГРАДНІ ХАРЧОБЛОКИ

За словами Юрія Леонова, облаштування пралень більш-менш налагоджено. Значно гірша ситуація з харчоблоками. До слова, торік чиновники Миколаївської облдержадміністрації інспектували медичні заклади області та у коментарях на «Фейсбуці» ділились, що поряд із новими та гарно оснащеними палатами працюють харчоблоки, де обладнання не мінялося років 30, а кімнати давно не бачили ремонту.

«Найбільша проблема харчоблоків — прибирання та гігієна рук. Бо персонал, який готує їжу, має стежити за своїми руками не менше, ніж лікар-хірург. І будь-яке приготування їжі має починатися з прибирання. Тут все має бути чисто. Ми за це боремося. Але поки у цьому плані не можу сказати, що все добре. Бо у керівників лікарень і міської влади ще немає розуміння, що зміни потрібні», — визнає Юрій Леонов.

До речі, над покращенням лікарняних харчоблоків нещодавно почала працювати київська компанія Foodicine. Вона займається організацією лікувального харчування у медичних закладах, а заодно допомагає закупити нове та якісне обладнання. Наразі вісім лікарень Києва приєдналися до цього проекту, зокрема Національний інститут хірургії та трансплантології імені Олександра Шалімова. Пацієнти вже просять рідних не приносити додаткову їжу, бо порції, що видають у лікарні, великі та смачні. Знову ж таки, громадськість та експерти готові прийти на допомогу, але при бажанні змін.