У «затінку» батьківських фондів

Коли влаштовувала меншу доньку у дитсадок, згадалось, як було простіше, принаймні, зрозуміліше, зробити це три роки тому для старшої. Розмова з директором, пакет необхідних документів та оплата благодійного внеску на спеціальний рахунок — і все, дитя офіційно зараховане. Правда, пошукавши реквізити благодійного фонду, котрий нібито відкритий для садочка, нічого, крім адреси та номеру телефону, не знайшла.

Зараз у столиці та багатьох містах України існує електронний запис до дошкільних навчальних закладів. Батьки реєструються на спеціальному сайті, вносять необхідні дані про дитя та бачать своє місце у довжелезній черзі. Однак уже два місяці київський сайт «лежить». Як пояснюють у Київській міській державній адміністрації, він проходить технічне оновлення і відновить роботу наприкінці листопада. Місяць тому обіцяли те саме до кінця жовтня.

Та чи має сенс такий шлях електронної реєстрації? У приватних бесідах з матусями з’ясовується, що, як і три року тому, ефективніше спрацьовує згадана схема: спілкування з завідувачем та оплата благодійного рахунку. Хіба що зараз цікавляться, чи реєструвались на відповідному порталі. А створювався він якраз для того, щоб не існувало жодних поборів при зарахуванні дитини. На запитання «Дня», як поборола корупційну складову електронна реєстрація, у Департаменті освіти і науки, молоді та спорту КМДА відповіли, що така система дозволяє батькам контролювати процес прийому дітей до ДНЗ. За необхідності освітній департамент проводить відповідні перевірки, а ще електронна черга показала реальну картину з нестачею місць у дошкільних закладах.

АДЕКВАТНІСТЬ ЦІНОЮ В ТРИ ТИСЯЧІ ГРИВЕНЬ

Благодійні фонди, рахунки та внески існують і при школах. Так, матуся першокласниці приватно розповіла, що коли принесли документи на вступ до школи, секретар передусім звернула увагу на те, чи є серед них квитанція на оплату благодійного внеску. Його розмір ніде не прописується, бо справа «добровільна». У згаданому випадку директор зауважив, що розраховує на адекватність батьків. Вимірювалась вона сумою від одної до трьох тисяч гривень.

«Скільки б не говорили на цю тему, але побори існують. Знаю, що в деяких школах нашого міста збирались величезні кошти, — розповідає мама другокласника з Василькова Ольга Єщенко. — Те саме у дитячих садочках. Так, є групи, де міська влада зробила ремонти за сотні тисяч гривень, але продовжують збирати з батьків ще по 300 гривень на ті самі ремонти. Коли я влаштовувала дитину в садок три роки тому, мені сказали купити у групу шафку для іграшок, на той період це коштувало 1300 гривень».

«КЛЮЧОВА ФІГУРА — ДИРЕКТОР ШКОЛИ»

За підрахунками громадських організацій, лише у київських школах з батьківських кишень виймається щомісяця 50 мільйонів гривень. Недавно громадські активісти з Херсона озвучили суму у півтора мільярда гривень, це тіньовий батьківський фонд усієї країни. Заодно закликали батьків об’єднуватись у всеукраїнський рух проти корупції в освіті.

Місцеві органи влади заявляють, що намагаються подолати побори в закладах освіти. Згаданий портал електронної реєстрації, профінансований цього року ремонт у низці шкіл Києва і заява заступниці голови КМДА Ганни Старостенко, що вперше місто виділило 85 мільйонів гривень саме на придбання малоцінних товарів для закладів освіти — все це в плюс... Проте фінансування з місцевого бюджету має бути ще більшим, щоб якомога менший тягар лягав на батьків.

«Ключовою фігурою у цій ситуації є директор школи. Усе залежить від того, чи змінить він власну поведінку щодо залучення коштів батьків, — розмірковує Світлана Благодєтєлєва-Вовк, голова ради громадської організації «Точка росту: освіта і наука». — Та є ще інвестиційні витрати, пов’язані з перепідготовкою вчителів, формуванням інноваційного середовища навчання, і тут досі не бачимо суттєвого просування, бо це на кілька порядків більші кошти. З іншого боку, гроші, надані батьками, не використовуються на інвестиційні потреби шкіл. Якщо і далі існуватимуть побори, директор має звітувати перед батьками саме щодо витрат на розвиток школи».

ХТО ПРОФІНАНСУЄ РОЗВИТОК?

Батьки мають право не сплачувати жодних внесків, адже Конституція гарантує безкоштовну середню освіту. Інша справа, як не піддатися тиску батьківського комітету, а іноді це переходить і на ставлення педагогів до дітей. Оплачувати виключно благодійні рахунки — теж не панацея. Громадські активісти заявляють, що контролювати обіг грошей на них непросто. Та й створюється такий рахунок на садок чи школу, а як бути з фондами групи чи класу?

«За останній рік у батьків змінилося ставлення до благодійних фондів. Якщо спочатку ставилось питання про контроль за ними, спільне з батьками управління, то наразі вони стоять на позиції, що державне фінансування мусить бути більшим, а далі потрібен контроль за використанням бюджетних коштів. Але все це забезпечує поточне виживання школи. А є ще потреби розвитку, про що загалом ніхто не говорить», — додає Світлана Благодєтєлєва-Вовк.

ПІДТРИМКА БАТЬКІВ ЯК АКСІОМА

Дехто з освітян розмежовує побори та батьківську допомогу, зауважуючи, що без фінансової підтримки батьків школа просто не виживе. Принаймні на даному етапі, коли фінансування з бюджету недостатнє.

«Насправді ідеальних рішень не існує. Держава не може взяти на себе фінансування навчального закладу стовідсотково, бо є непередбачувані витрати. Наприклад, офісний папір, ремонт оргтехніки тощо, — коментує заступник директора ліцею «Універсум» Марк Бобровський. — Не завжди місцева влада чи районні управління можуть на це зреагувати, тому все одно батьківська допомога має бути. З іншого боку, батьківські добровільні внески теж не можна вважати нормальним явищем. Третій варіант — перехід закладів на самофінансування. Але самофінансування часто означає економію світла, тепла тощо».

У бюджеті-2017 на освіту закладається більше коштів, ніж торік, але передбачається скорочення малокомплектних шкіл, зменшення кількості педпрацівників — тобто планується так звана оптимізація освіти. Як завжди, ділимо той самий пиріг на різні частини, замість абсолютної заміни інгредієнтів.