Мільйони – на ідеї

Із 2016 року Вінницька міськрада проводить конкурс «Бюджет громадських ініціатив», який передбачає виділення коштів із міської скарбниці на реалізацію власних ідей мешканців міст. Два роки тому в такий спосіб було реалізовано 24 проекти на загальну суму 5 мільйонів гривень. Торік на реалізацію 12-ти проектів — шести великих та шести малих — виділили 6,5 мільйона гривень. А вже цього року — 7 мільйонів гривень. Громада сама формує проекти і підтримує їх під час загальноміського голосування, каже міський голова Сергій МОРГУНОВ.

«У стратегії розвитку міста «Вінниця-2020» пріоритетом визначено — «формування сильної громади». Тобто громада має бути не лише активним учасником процесів, які відбуваються в місті, а й генератором ідей. Вінничани можуть пишатися тим, що завдяки ініціативності громадських організацій і у співпраці з муніципалітетом у Вінниці працює NGO-хаб. За словами міжнародних експертів, це безпрецедентний приклад співпраці влади і громади в Україні. Ми й самі бачимо, наскільки інтенсивно запрацював цей майданчик для комунікацій — скільки заходів, зустрічей... Це місце, де формуються і реалізуються спільні ідеї з покращення життя в місті, — розповідає Сергій Моргунов. — Гарно показав себе й інструмент демократії участі — конкурс «Бюджет громадських ініціатив». Його суть полягає в тому, що проекти, які подали самі люди та які отримали найбільшу підтримку серед городян, — фінансуються з міського бюджету. Важливо, що серед тих проектів, які вже реалізовані завдяки цьому конкурсу (а їх уже майже 30), різні напрями — благоустрій, освіта, реабілітація дітей із інвалідністю тощо. Громада не тільки включається в міське життя, а й фактично пропагує позицію бути небайдужою й активною. Цього ми найбільше прагнемо».

ІНКЛЮЗИВНИЙ ЦЕНТР

Завдяки «Бюджету громадських ініціатив» уже з початку нового навчального року в місті запрацює інклюзивний центр для дітей із розумовими відхиленнями. Приміщення з ремонтом надає міська влада, а виграні в конкурсі 800 тисяч гривень громадські активісти планують витратити на обладнання та меблі. В планах — створення сенсорної зали, соціально-побутової кімнати у вигляді кухні, встановлення телевізорів, акустичної системи, мультимедійної дошки, придбання спеціальних дидактичних матеріалів та книжок для роботи з особливими дітьми.

«Наш проект «Чужих дітей не буває» став переможцем міського конкурсу «Бюджет громадських ініціатив-2017». Головна його мета — надати кваліфіковану допомогу дітям із порушенням розвитку, використовуючи сучасні науково доведені методики. Адже сьогодні в жодному навчальному закладі України не навчають фахівців методикам АВА (прикладний аналіз поведінки. — Авт.) та сенсорної інтеграції. Хоча світова практика показує, що в разі використання їх на ранніх етапах усі діти, які мають розумові відхилення, можуть навчатися. Цей центр стане не лише навчальною базою, а й певною можливістю для соціалізації дітей, яка необхідна для адаптації», — коментує координатор проекту, керівник Центру соціалізації і реабілітації дітей з аутизмом та іншими розладами «Розвиток» Олеся САМОЙЛЕНКО.

За її словами, нині у Вінницькій області мешкає майже 250 дітей з аутизмом віком від 4 до 18 років, 70 із них у Вінниці. До школи ходять понад десять. Решта дітей фактично позбавлені навчання, а їхні батьки без спеціальної підготовки не в змозі їм допомогти. В Центрі будуть створені умови для позашкільної освіти дітей з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів. Займатимуться з дітьми спеціалісти на волонтерських засадах. Паралельно відбуватиметься навчання й для батьків.

РЕКЛАМА УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА У СВІТІ

Прикладом реалізації масштабного проекту, коли залучаються кошти бізнесу і влади, можна назвати Міжнародний мистецький пленер «Найкращий художник». Його ініціював і другий рік поспіль проводить народний художник України Володимир КОЗЮК. Цього року пленер об’єднав художників із семи країн світу, які пройшли суворий конкурсний відбір. Протягом дев’яти днів вони відтворювали на полотні Вінницю та Вінниччину. Усі витрати взяли на себе організатори. Оцінювали роботи художників меценати та спонсори, кожен відзначив і нагородив того художника, чиї роботи найбільше сподобалися.

Прикладом реалізації масштабного проекту, коли залучаються кошти бізнесу і влади, можна назвати Міжнародний мистецький пленер «Найкращий художник». Його ініціював і другий рік поспіль проводить народний художник України Володимир Козюк. Цього року пленер об’єднав художників із семи країн світу, які пройшли суворий конкурсний відбір

«У світових музеях українська культура зовсім не представлена. Після кожної подорожі за кордон я відчував ніби образу: чому України так мало у світі? Тому виникла ідея створити проект, який зіграє в плюс для іміджу міста, дасть можливість представити творчість художників і зробити рекламу українському живопису у світі, — розповідає Володимир Козюк. — До організації і проведення мистецького пленеру долучилося чимало партнерів. І я вдячний вінничанам, бізнесу, владі, що в нас немає поняття «це я зробив», є поняття — «ми зробили». Сьогодні тривають перемовини з китайцями та грузинами про продовження нашого проекту «Найкращий художник» у їхніх країнах. А це означає, що нам вдалося привернути міжнародну увагу до цієї події. Тепер мрію створити у Вінниці центр світового мистецтва, де українська культура буде представлена разом із іншими».

#ПРИХИСТИ

Нещодавно міський голова Вінниці Сергій Моргунов започаткував у Facebook флешмоб #Прихисти, щоб привернути увагу до проблем безпритульних тварин. Він розповів про свою кішку Мурку, яка прибилася до його будинку багато років тому і стала улюбленицею родини. Міський голова закликав вінничан публікувати власні історії, пов’язані з безпритульними тваринами. Така ініціатива з’явилася після візиту Сергія Моргунова до муніципального притулку для безпритульних тварин, який запрацює незабаром.

До речі, його будівництво також ініціювали громадські активісти, які кілька років тому виступили проти евтаназії безпритульних собак. Зведення притулку обійшлося міському бюджету майже в 7 мільйонів гривень. На його території, окрім вольєрів для утримання собак, працюватиме карантинне відділення, операційний блок, ветеринарна клініка, місця для вигулу чотирилапих, парковка, майданчики для збору відходів та сміття. Притулок також укомплектований необхідним для роботи транспортом, забезпечений спеціалізованим обладнанням для вилову тварин, необхідною сучасною медичною технікою. Нині в притулку перебуває 68 тварин, 11 — уже взяли до себе люди, ще 19 простерилізовано і повернуто до їх попереднього місця перебування.

«Після того, як тварина потрапляє до притулку, її відводять до карантинного відділення на 7         днів, потім відбувається стерилізація та 7 — 10 днів перетримки, далі необхідні процедури вакцинації та дегельмінтизації — 14 днів, після чого ще місяць карантину. За цей час, що тварина перебуватиме в притулку, про неї розповідатимуть на офіційному сайті закладу та в соцмережах. Якщо господарі не знайдуться, то тварину повернуть на те місце, звідки її забрали, — каже керівник муніципального притулку для тварин Іван ЛЕВІНСЬКИЙ. — Дехто думає, що муніципальний притулок для тварин — це місце, куди можна здати тварину на все життя, але це не так. Є такі випадки, коли купили дитині тваринку, вона нею погралася, потім набридло і її викинули на вулицю. Ми будемо проводити роботу в школах, позашкільних закладах, щоб прищеплювати дітям гуманне ставлення до тварин».

ПРО ПОВАГУ ДО ГРОШЕЙ

Світова практика показує, що немає чужих проблем, тому важливо вміти знаходити спільні рішення, нестандартні підходи — кожному окрема й усім разом. Але якщо людина змогла взяти на себе відповідальність, стати «двигуном» та «індикатором» покращень і суспільних змін, необхідно створити для неї умови та простір, а це потребує ефективної ідеології, адвокації, уваги мас-медіа, критичного підходу та відкритості, зауважує голова правління громадської організації «ВІСЬ» Світлана ДУБИНА. Вона погоджується, що у Вінниці почали з’являтися ініціативні групи людей, які готові втілити свою ідею в розвиток території, але до критичної маси, яка має бажання розбудовувати своє місто і дбати про нього, ще далеко.

«Я тривалий час вивчала досвід громадської участі в міських проектах у Лодзі (Польща) та в Мюнхені (Німеччина). І нехай формат однаковий, але різниця відчутна. Вони ставляться до реалізації власних проектів як до інструменту управління у своїх громадах. У нас це більше питання споживацьке — отримати гроші для задоволення своїх потреб. Це не погано і не добре, просто черговий етап розвитку і росту громади. Наші люди досі не звикли брати участь у вирішенні життя громади, бо тривалий час вони жили при «совєтах», коли все вирішувалося за них. Особливо вони бояться брати відповідальність щодо грошей. Легше включається в роботу молодь, бо вона розуміє, що не буває державних чи міських грошей — це гроші платників податків, а отже, всіх нас, — розмірковує Світлана Дубина. — Інша відмінність між нами та жителями інших країн Європи — там люди платять податки, розуміють, скільки їх, точно знають, на що їх витрачають. Ми щороку чуємо, що в місті за підтримки бізнесу проводять День Європи чи День міста, але ніхто не розповідає в який спосіб. За кордоном на всіх музеях є таблички, де вказано, хто підтримує цей заклад, публікуються звіти, хто який проект підтримав і якою сумою. Має бути повага до грошей, і тоді буде приємність у співпраці і бізнесу, і влади, і громади. Якщо людей возять на проводи в транспорті безоплатно, то напишіть, що підприємець такий-то витратив на це таку-то суму грошей. І в людей буде до нього повага, бо якщо запитати вінничан, хто встановив лавочки чи висадив алею, вони не просто не знають, а не мають розуміння, скільки це коштує. Маємо сформувати простір відкритості і поваги до зароблених і витрачених грошей».