Квітка імператорів

Хризантема, улюблениця Китаю і Японії, де вона росте і культивується з незапам’ятних часів. Це квітка національна, котрою захоплюється усе населення Японії, починаючи з мікадо і закінчуючи останнім джинрикшею – людиною-конем.

Навіть зображення її священне, і право носити матерію з малюнком хризантеми на підставі державних законів мають лише члени імператорської сім’ї. Кожного, хто зважиться порушити цей закон, чекає смертна кара.

Так само жорстоко карається й спроба відтворювати цю емблему японської імперії, а тому, бувало, уряд вдавався до зображення хризантеми на грошах та цінних паперах, щоб зупинити охочих до підробки.

Одного разу директор урядової друкарні застосував цей метод, аби перешкодити фабрикації державних поштових марок із рідкісним старовинним сюжетом, котрі охоче і за великі гроші купували іноземні філателісти. Але хитрі підробники обійшли його.

Як відомо, правом урядового захисту користується лише символічна хризантема (золотоцвіт) на 16 пелюсток. Японські ж художники, надзвичайно спритні в імітації, довершено відтворили цілу серію старовинних марок, зображуючи квітку лише з 14 та 15 пелюстками. Якщо б вона мала 16 пелюсток, підробникам, у разі викриття, довелося б вдатися до харакірі, а за 14—15 пелюсток їх ніхто не мав права переслідувати, й вони спокійно збували за добрі гроші свої фальшиві марки недосвідченим любителям.

Державна хризантема красується на національному прапорі Японії, на монетах, а також на найвищому японському ордені, котрий і носить назву ордена Хризантеми.

Причину такої високої поваги японців до хризантеми найкраще пояснює її назва – «кіку» – сонце. Тобто символ того, що усьому дає життя, світло. Символом влади хризантема стала у Японії з ХII століття. Її зображення є на шаблі мікадо того періоду.

З нею в Японії пов’язано одне з найулюбленіших свят – свято хризантеми.

У японців «рослинних» свят більше, ніж у будь-яких інших народів. Тут у лютому святкується цвітіння сливи, у березні – персика, у квітні — сакури, у травні — гліцинії та ірисів, у червні — півонії, а у жовтні — хризантеми. Найбільш розкішні та чарівні свята, присвячені сакурі і хризантемі.

Народ збирається натовпами, прикрашають свої оселі і себе хризантемами. Лунає музика, спів, кращі поети декламують свої вірші, присвячені квітам. А при дворі імператора відбувається яскраве дійство. Запрошені на свято обов’язково повинні з’явитись у фраку і циліндрі. Вишукана публіка заповнює гроти, алеї, альтанки величезного парку. Лунають звуки маршу, у супроводі почту з’являється імператор, за ним імператриця з придворними дамами. Мікадо обходить запрошених, подає руку й вітає декількома фразами. Потім імператор з усіма гостями вирушає до оранжерей, де виставлені багатющі колекції виведених хризантем. Серед них є кущі геть чисто усіяні квітами – до 800 штук на рослині. Із хризантем створюють квіткові композиції – це жанрові картини з групами людей, тварин, будівель, кораблів, храмів, мостів, водоспадів. Це зроблено так майстерно, що глядачам часто зраджує відчуття реальності, здається ніби дійсно потрапив у казковий світ, насичений реальними барвами, рухами, які створені із мільйонів квітів хризантем.

Китайці батьківщиною хризантем вважають свою країну, звідки вона перенесена до Японії. Але існує й протилежна думка, Цю думку підтверджують легендою: за 246 років до Різдва Христового Китаєм правив дуже жорстокий імператор. Довідався він, що на берегах одного з островів є рослина, з соку якої можна приготувати еліксир життя. Але щоб еліксир не втратив своєї чудодійної сили, рослину повинна зірвати людина з чистим серцем. А оскільки ні сам імператор і ніхто із його придворних не підпадав під це визначення, то вирішили вибрати 300 юнаків і дівчат, щоб послати їх за рослиною. Вирушила експедиція на острів, де тепер Японія. Не вернулись 300 молодих китайців назад, бо їх зачарував острів і квітка, яку вони мали привезти імператору. Це була хризантема. Тут цвіт китайського народу і заснував нову міцну державу.

А хризантема в Китаї улюблена квітка поряд із півонією. На честь хризантеми у Китаї названо дев’ятий місяць. Їй же присвячено дев’ятий день цього місяця. Зірвана цього дня квітка хризантеми, за народним повір’ям, набуває магічної сили. Її змішують із живицею сосни і переробляють на таємничу мікстуру, яка оберігає від старості.

Із квітів хризантем китайці готують дуже оригінальний десерт, який подають у ресторанах та приватних будинках. Беруть свіжу квітку хризантеми, обривають пелюстки, миють їх, швидко вмочують у суміш яєць із борошном, виймають швидко, вмочують в гаряче масло, розкладають на півхвилини на папері, посипають цукром і їдять.

У Європі хризантема появилась в Англії в 1676 році завезена голландцем Реєде і певний час залишалась маловідомою, бо у 1789 р., коли капітан П’єр Бланшар привіз її в Марсель, про хризантему там ще нічого не чули.

В 1829 р. тулузький садівник Берне почав вирощувати її з насіння й одержав кілька нових сортів гарного забарвлення. Його приклад наслідували й інші, і в 1850 рр. було одержано близько 300 різновидів хризантем, що різнилися формою і забарвленням квітки.

Проте минуло ще майже півстоліття, як вона стала однією з улюблених зимових квітів. Пізнє цвітіння сприяло її популярності. Коли у Парижі святкували річницю введення культури цих квітів у Європі, тут влаштували багатющу виставку найрізноманітніших сортів — 1200. Найбільшою виявилась квітка сорту «Валліс», що мала 41 см у діаметрі, а найкрасивішими, найдовершенішими — квіти сортів «Пані Кова дю Террай» і «Пан Чурч».