Дмитро Павличко – «опорна постать нашої культури»

Саме так назвав видатного українського поета, дипломата, громадського діяча, політика, перекладача Дмитра Павличка відомий український політичний та громадський діяч, депутат ВР України Іван Заєць під час виступу на відкритті виставки в Музеї книги і друкарства України, присвяченої пам’яті Дмитра Васильовича 17 січня 2025 року.

Експозиція має символічну назву «Пророцтво», повторюючи однойменну назву відомого вірша Дмитра Павличка, написаного поетом у далекому 1991 році. Сьогодні цей текст звучить як справжнє пророцтво, насамперед, про війну росії проти незалежної України: «І знов на площах закричить каміння,/І вбивці рушать знов з – під стін Кремля./Знов буде бій!» (Дм. Павличко. «Пророцтво»).

На жаль, пророцтво одного з найталановитіших поетів України збулось. І виставка в Музеї книги і друкарства не лише данина пам’яті, творчим здобуткам і величезному талантові Дмитра Васильовича. Вона є і роздумами про наш час через призму долі і поетового передбачення української перспективи «Коли надійдуть танки й бетеери,/І вдарить по знаменах кулемет…» (Дм. Павличко. «Пророцтво»).

Саме про долю і майбутнє воюючої України роздумували виступаючі на відкритті експозиції. У вступному слові директорка музею Валентина Бочковська справедливо зазначила, що Дмитро Павличко уособлює цілу епоху в долі нашої Батьківщини. Він і Герой України, і лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка, і талановитий поет, і сценарист, і літературний критик, і викладач, і публіцист, перекладач тощо. Павличко належав до кола українських шістдесятників, діяльність яких стала однією з найвагоміших сторінок української історії ХХ століття.

Головна кураторка виставки «Пророцтво» Світлана Кушлянська наголосила на злободенності творчої спадщини Дмитра Павличка, його державницькій позиції. Енергії цієї видатної особистості вистачало на культуротворчу та націєтворчу діяльність. Адже Дмитро Васильович був одним із організаторів Народного руху України, Демократичної партії України, першим головою Товариства української мови імені Тараса Шевченка, Головою Української всесвітньої координаційної ради, народним депутатом Верховної Ради, одним із авторів Акту проголошення незалежності України.

Багатогранність і бурхливість натури поета кураторки виставки музейниці Світлана Кушлянська та Ірина Гулейкова втілили в концепції експозиції та її реалізації. Оглядач начебто потрапляє у живий вир фотодокументів, підвішених до стелі виставкової зали. Вони створюють ілюзію постійного руху по фотосторінках життя поета. Складається враження, що людину начебто втягує цей спільний простір – простір діалогу з непересічною особистістю. Світлини рухаються разом із гостем виставки, яка, вочевидь, здатна зацікавити своєю новизною, нікого з відвідувачів не залишаючи байдужим. Мистецьке оформлення виставки художником МКДУ Андрієм Тереховим також заслуговує на окрему увагу відвідувачів. Дизайнерські знахідки і цікаві графічні рішення в оформленні експозиції «Пророцтво» були здійснені Аллою Калініченко, а також майстрами та студентами школи каліграфії «Арт і Я» під керівництвом Вероніки Чебаник та Віталіни Лопухіної. Український гуманітарний інститут під керівництвом ректорки Людмила Штанько став співорганізатором виставки.

Оригінальність авторських знахідок реалізаторів проєкту відзначали і виступаючі на відкритті експозиції.

На необхідності не лише нагадування про великих українців широкому загалові громадян країни, особливо молоді, але і на постійному звертанні до їхнього доробку та державотворчих ідей, вивченні їхньої спадщини та її значення як життєдайного джерела для самозбереження української культури йшлося у промовах поета, політика, лавреата Шевченківської премії Павла Мовчана; депутата ВРУ І скликання, громадського й політичного діяча Олександра Гудими; літературознавця, військовослужбовця ЗСУ, учасника бойових дій, нині вчителя української мови та літератури Вінницького ліцею, громадсько-політичного діяча Олександра Ратушняка. Про свою роботу з Дмитром Павличком над перекладом його творів згадувала Мрідула Гош, історик-міжнародник, політолог, журналістка, голова правління Східноєвропейського інституту розвитку, докторка філософії. громадянка Індії, яка сьогодні проживає в Києві.

Фото з власного архіву, на якому зображений молодий Дмитро Павличко серед колядувальників-студентів 45 років тому, подарувала музеєві журналістка Зінаїда Куценко. Вона ж поділилась спогадами про ті далекі часи та переслідування з боку «компетентних» совєтських органів таких, здавалось би, невинних проявів української традиційної культури як колядування.

Сучасним українцям не варто забувати, що «з Дмитра Павличка почалося в Українi те, що пiзнiше дiстало назву "дисидентство". Маю на увазi його поетичну збiрку "Правда кличе!", а в нiй славетний вiрш "Коли умер кривавий Торквемада..." – перша в Радянському Союзi публiчна оцiнка Сталiна як тирана i його доблесних соратникiв як "кривавих пастирiв людського стада", - наголошував свого часу на ролі Дмитра Павличка в історії України академік Іван Дзюба.

Павличко презентує «золоте прокоління» українців, яке зараз осипається, він був дозорним української мови, тобто, тим, хто стоїть на передньому краї боротьби. Дмитро Павличко – уособлення доби українських 60-х і 90-х. Так говорив про свого друга і однодумця Іван Заєць. І ці характеристики перегукуються з визначенням українських шістдесятників як покоління «будителів», які дав їм відомий дисидент Валентин Мороз.

Дмитро Васильович особисто був людиною честі і совісті. Він один з небагатьох, який визнав свої помилки вже у зрілому віці. Саме у цього поета від Бога є «Покаянні псалми». І серед них «Псалом» 1993 року:

«Блаженний муж мовчить на пишнім вічі,
Де нещодавнє рабство всі клянуть,
В лакузах тих себе не впізнають,
Що перед сильними згинались втричі.

Він був рабом… Життя собі зберіг
Покорою, та — палений ганьбою —
На інших не кладе провин своїх.

Мовчить, бо там, де з мстивою злобою
Невільники вчорашні між собою
Шукають винних, кожне слово — гріх!»

Лише дуже смілива людина може привселюдно визнати: «Тільки меч був потрібен/Там, де брав я щита;/Сам собі я скалічив/ Правдомовні уста». Така життєва позиція заслуговує на глибоку повагу та взорування!

Безумовно, постать Дмитра Павличка гідна вшанування та нагадування про його величезну подвижницьку діяльність на благо України, палким патріотом і будівничим-державником якої він був. Окрім цього, ідея створення виставки «Пророцтво» була також простимульована знаменною для музею подією – подарунком молодшою донькою Дмитра Васильовича Роксоланою підбірки книг батька Музеєві книги і друкарства України.

На виставці, яка працюватиме до 15 лютого 2025 року, представлені рідкісні видання з особистої бібліотеки Дмитра Павличка. Серед них: поезії, переклади, літературні розвідки, критика, редагування, публіцистика, спогади, дитяча література. Видання є свідоцтвом потужності таланту, багатогранності творчості поета. Експозиція відкриває для відвідувачів поета-романтика, тонкого лірика, філософа, а також патріота, державника, громадянина. На виставці також експонуються книги з колекції Музею книги і друкарства України, фондів Національної історичної бібліотеки України.

«Він пішов у розпал війни, віруючи у нашу безсумнівну Перемогу, і наша виставка – честь і глибока шана пам'яті легендарного поета, який не просто творив, він впливав на свою епоху. Переконані, що експозиція викличе щиру зацікавленість і точно не залишить вас байдужими». Залишається лише долучитись до цих слів запрошення від музейників і обов’язково відвідати виставку «Пророцтво» у Музеї книги і друкарства України.

Ірина Грабовська