Реальна політика в часи геноциду
Президент Франклін Рузвельт визнав радянський режим, коли мільйони українців ставали жертвами Голодомору
Політика, прагматизм і мораль. Це – невичерпна, важка проблема, про яку, очевидно, можна писати безкінечно. ХХ століття надає нам більше ніж достатньо інформації до роздумів на цю тему. Один з найтрагічніших і морально вкрай вразливих сюжетів (якщо делікатно висловлюватись) – це рішення Президента США Франкліна Делано Рузвельта встановити офіційні дипломатичні відносини з СРСР, остаточно ухвалене у листопаді 1933 року.
Подібні дії уряду у Вашингтоні могли б вважатися нормальною дипломатичною практикою. Але саме в ті місяці й тижні в Україні внаслідок штучно організованого терору голодом мученицькою смерті загинули мільйони невинних людей. Постає кардинальне питання: чи знав уряд Рузвельта про цей страхітливий геноцид, коли пішов на такий крок? Якщо не знав – то це свідчення непрофесійності американської дипломатії та цілковитої непоінформованості державних структур, проте якщо знав і все таки вчинив саме так – то це доводить моральну ницість та прагматичну безсоромність тогочасної влади США.
Доповідь комісії Конгресу СЩА, яка працювала у 80-ті роки ХХ століття під проводом незабутнього Джеймса Ернеста Мейса, названа «Як Америка реагувала на Голод в Україні», містить жорстке визнання : «Американський уряд вчасно отримував достатньо інформації про голод 1932-1933 р.р. в Україні, однак не визнавав цього публічно і по суті не реагував». У доповіді Комісії наголошується на тому, що «Держдепартамент США отримував чимало об'єктивних матеріалів з різних джерел від американських дипломатичних представництв у Парижі, Берліні, Варшаві, Афінах, Відні, Ризі, Гельсінкі; однак Президент США знехтував реальністю».
Щоб показати, що цей висновок Комісії є цілковито обгрунтованим історично, наведемо лише дві невеликі цитати з дипломатичних повідомлень посольств США (а їх були десятки). 5 травня 1933 року з Гельсінкі надійшов лист від Томаса Коллінза, американця, який постійно жив в СРСР. Коллінз сповіщав: «Населення України, колишньої квітучої житниці Європи, переживає страшний голод. Становище тут стає гіршим. На базарі за буханку хліба доводиться платити 50 рублів. Насправді це не хліб. Якщо взяти ножа і відрізати скибку – неможливо визначити, з чого він випечений, з трави, попелу чи з чогось іншого. Не схоже, що зі злаків».
А 7 квітня того ж року генеральний консул США у Відні Ернест Гарріс надіслав переклади листів, отриманих служницею австрійської графині від її сестри в Україні. Там були такі рядки: «Тут усі голодують. Багато хто вже помер з голоду… Вмирати голодною смертю дуже важко. Поки що у нас було трохи картоплі, та скоро її не стане. Якщо Господь не змилується над нами, ми помремо».
Це – інформація від дипломатів (невідомо, чи читав це Рузвельт, але Держдепартамент США її точно отримував). Але ми знаємо, що навіть до президентських виборів 1932 року Рузвельт – тоді ще кандидат і губернатор штату Нью-Йорк декілька разів зустрічався з Уолтером Дюранті і обговорював з ним проблему дипломатичного визнання СРСР. У своєму колі Дюранті тоді заявив: «Заради встановлення дипломатичних відносин з СРСР голод в Україні слід усунути як «камінь спотикання». І ще, він же: «США та СРСР повинні тісніше співпрацювати для встановлення взаємовигідних ділових відносин».
* * * * * * * * * * * * * * * * * *
Це сталося 90 років тому. Заради об'єктивності додамо, що на той же час СРСР вже мав дипломатичні відносини з Францією, Великою Британією, Німеччиною, Італією, Швецією, Норвегією, Польщею, Китаєм… - Сполучені Штати визнали кремлівський режим одними з останніх. Проте, поза сумнівом, ця акція уряду США, і особисто Рузвельта (безперечно, видатного президента в історії країни) є вчинком «реальної політики». Ця політика є аморальною тому, що допускає можливість домовитися зі злом, порозумівшись з ним. Досвід історії щоразу доводить, що це призводить до катастрофічних наслідків, які потім вимушено долаються надзусиллями.
Ігор Сюндюков
