«Ми сто відсотків когось будемо втрачати»

Чутки про кадрові перестановки в Офісі Президента, які точилися в останні тижні, отримали розв’язку у вівторок. Андрія Богдана на посаді керівника ОП замінив помічник Президента України Андрій Єрмак. Сам Богдан ніякої посади взамін поки не отримав. Ще напередодні «офісної» рокіровки, Володимир Зеленський підтвердив, що в його команді є конфлікти.

«Є конфлікти. Вони заважають працювати. Я завжди проти таких конфліктів, тому що в них немає переможців і не буває нічиї. На жаль. Тому ми втрачаємо або час, або втрачаємо людей. А всі, хто працюють в Офісі, вони всі — професійні люди. Тобто ми сто відсотків когось будемо втрачати. Тому що ти не можеш жити в постійному конфлікті. Ось і все», — сказав президент (interfax.kiev.ua).

Боротьба груп впливу в оточенні президента розпочалася фактично одразу з перемогою Володимира Зеленського. Про це багато писали в ЗМІ, зокрема телеграм-каналах, які в останні місяці ростуть як гриби після дощу, виступаючи не просто джерелом інформації, а й інструментом боротьби одних кланів проти інших. Крім прізвищ Богдана і Єрмака, ще після інавгурації Зеленського (і зараз), називалося ще одне прізвище претендента на посаду керівника президентського офісу (чинний глава СБУ Іван Баканов), проте ні тоді, ні зараз зірки не зійшлися на його користь.

Апаратну боротьбу виграв Андрій Єрмак, який фактично не відходив від Зеленського, у чому можна було переконатися під час різних публічних заходів. В той час як Богдан займався внутрішніми питаннями і вибудовував роботу Офісу Президента, Єрмак працював на зовнішньому напрямку. Переговори з росіянами по обміну полоненими і взагалі «донбаський кейс» — це була його парафія. І, судячи з підвищення в посаді, цей напрямок буде лише посилюватися, що викликає пересторогу і критику у прибічників попереднього президента Петра Порошенка, які звинувачують Зеленського і Єрмака у замиренні з агресором за рахунок українських інтересів. Не будемо зупинятися детально — це окрема тема, де є свої плюси і мінуси.   

ФОТО РЕЙТЕР

Наразі Єрмаку доведеться вести не тільки зовнішній напрямок, а й курувати внутрішню політику. Андрія Борисовича називають наближеною фігурою до самого Зеленського, хоча дехто критикує його і за надмірну близькість до росіян. Богдана, як відомо, відносили до групи впливу Ігоря Коломойського. Поки зарано говорити про посилення позицій так званої «групи кварталу», як прийнято називати людей Зеленського, проте можемо констатувати одвічну проблему української політики — кадровий голод владних команд, коли робиться ставка не на кращих, а на «своїх». 

Отже як ви оцінюєте кадрову політику нової влади, зокрема президента Володимира Зеленського? Наскільки привнесені нові правила, чи у нас все залишається в рамках старої системи? Як оцінюєте заміну керівника Офісу президента, що вам відомо про майбутні перестановки і боротьбу «груп впливу»? Чи виграє/програє країна від кадрових змін у владі?

«ДЕРЖАВНІ СТРУКТУРИ ПРОДОВЖУЮТЬ БУТИ СИНЕКУРАМИ І КОРМОВОЮ БАЗОЮ ДЛЯ КЛАНОВО-ОЛІГАРХІЧНОЇ СИСТЕМИ»

Олег ПОСТЕРНАК, політтехнолог: 

— Кадрову політику шостого Президента, відверто кажучи, оцінити надзвичайно складно, оскільки, за великим рахунком, вона має несистемний і суперечливий характер. Що маю на увазі? Кадрова шахматка начебто заповнена новими прогресивними на вигляд особами, але більшість з них поняття не має як адмініструвати процеси державного рівня. Інституційна пам’ять порушена свідомо, оскільки заявка на злам системи автоматично асоціювалася з особистістю Зеленського. Але, виявляється, ламати систему автоматично означає зниження керованості і може стати загрозою державності в умовах агресії на сході країни.

Зовсім неефективний момент кадровій політики — зробити ставку на людей із західною освітою. Практично, кожен новий міністр має відтінки західної освіти, стажування тощо. Безумовно, західна освіта — це цінності, норми і таке інше, але цього замало, щоб вирішувати актуальні виклики і орієнтуватися в українських умовах. Стара система жива як ніколи. На рівні обласних і районних адміністрацій, на рівні державних агентств, комітетів, на рівні менеджменту державних корпорацій. Державні структури продовжують бути синекурами і кормовою базою для кланово-олігархічної системи.

Андрій Богдан позбутися своєї посади глави Офісу Президента, що буде ув’язано зі скороченням впливу Коломойського. Богдан програв апаратну війну за переважний вплив на Зеленського. Але і призначення Єрмака не означає посилення впливу «російського лобі».  Для Зеленського важливо, щоб на посаді глави Офісу була його людина. Адже на ній контроль за внутрішньою повісткою, голосуванням в Раді, комунікацією з олігархами і стейкхолдерами. Єрмак, Баканов, Шефір таким «своїми людьми» і є. Те, що Зеленський зупинився на Єрмаку, говорить на користь зовнішньополітичної повістки і пріоритеті мирного врегулювання на Донбасі як базового напрамку курсу Зеленського. Богдан свою функцію виконав — вибудував бюрократичний апарат під Зеленського. Але тепер потрібно буде його оптимізувати і ми побачимо багато «людей Єрмака» в системі регіональної, наприклад, влади.

«ПРИЗНАЧЕННЯ ЄРМАКА ОЗНАЧАЄ ЗНАЧНЕ ПОСИЛЕННЯ РОСІЙСЬКОГО ВПЛИВУ В УКРАЇНІ»

Євген ДИКИЙ, науковець, ветеран АТО/ООС, публіцист:

— Оцінювати кадрову політику наразі досить складно, тому що цілісної кадрової політики немає. Її як не було з моменту, коли несподівано для багатьох і частково для себе переміг Зеленський, так не склалося з якісною, цілісною й продуманою кадровою політикою і зараз. Звичайно, апофеозом був набір людей до фракції «Слуга народу», який можна охарактеризувати як «поїздку в маршрутці». Але з того часу мало що змінилося: нинішній Кабмін дуже строкатий та мозаїчний, і, здається, що під час часткових перестановок, які плануються, принципово ситуація не зміниться. Загалом кадрова політика є дуже хаотичною і несистемної, це, по великому рахунку, політика затикання дірок та дуже випадкових призначень, серед яких трапляються як вельми вдалі, так і фантастично невдалі, а також багато просто незрозумілих.

Проте сьогоднішня перестановка в ОП є знаковою. Перш за все, вона означає значне посилення російського впливу в Україні. Фактично — це легалізація цього впливу. Річ у тім, що Богдана також багато чого пов’язує з Москвою, він, як відомо, був там людиною не чужою, однак це була умовно лінія «попередників попередників», тобто лінія, яку у свій час проводив Янукович —  дуже тісні контакти, співробітництво з Москвою, але все-таки, в першу чергу, захист своїх власних, хай навіть дуже примітивних шкурних фінансових інтересів, де Москва розглядалася як гравець, з яким вигідно або не вигідно провадити певні речі, а десь може й надурити великих московських панів. Лінія ж Єрмака  принципово інша. Це відмова від суб’єктності у справах з Росією та впорядкування напряму вказівок Кремля. Єрмак є органічною частиною російського бізнесу, зокрема кіновиробництва, а це ідеологічна сфера, яка у Росії повністю зав’язана на державу, і людина з російського, ідеологічного, регульованого державою, бізнесу, тепер офіційно очолює Офіс Президента України. До того він був «смотрящим» при Зеленському, саме так слід оцінювати його роль, а не як переговірника з української сторони під час історій з обмінами полонених та розведенням військ. І якщо раніше його формальний статус обмежувався радником, а сфера впливу — міжнародною політикою, яку він підім’яв під себе вже достатньо давно, то тепер він вже офіційно стає керівником ОП у де-факто на сьогодні президентській республіці. Він тепер друга людина після Зеленського. 

Це однозначно посилення позиції Росії, хоча всередині фракції СН не все так просто, бо зараз існують напружені стосунки з «групою Коломойського», яка сама тягне під Росію через фінансові інтереси Ігоря Валерійовича, якому на Захід тепер дороги немає. Тобто на загальний вектор посилення російського впливу накладаються внутрішні кланові розборки всередині України. Тут лінії розходяться і напрямок Коломойського дещо ослаблюється.

Андрій Богдан свого часу зміг дуже непогано осідлати стару систему і змусити її прийняти нові обличчя і частково нові правила. Головна цінність Богдана в команді Зеленського була у тому, що він був єдиною людиною, яка добре розуміла, як працює стара система. Чи впорається з цією задачею Єрмак — велике питання, і я маю сумніви з цього приводу.

«ЄРМАК НА ПОСАДІ ГЛАВИ ОП СВІДЧИТЬ ПРО ПОСИЛЕННЯ ГРУПИ ВПЛИВУ САМОГО ЗЕЛЕНСЬКОГО»

Олег СААКЯН, політолог:

— Кадрова  політика Зеленського мало чим відрізняється від політики попередників. З одного боку, це спричинено об’єктивними обставинами, а саме слабкими інституціями, а з іншого — суб’єктивними обставинами: відсутністю політичної команди, яку Зеленський мав би заздалегідь. Тому на головною стає така складова, як лояльність. Відповідно Зеленський, як і всі його попередники, вибудовує команду з тих, хто був поруч з ним впродовж років співпраці у бізнесі та творчому житті. Це будівництво за принципом довіри — у певних моментах така система може проявити себе позитивно, але Зеленському та його команді це точно не додасть системності, політичної фаховості та створить низку криз всередині команди, що ми спостерігаємо зараз. Таким чином продовжується процес вихолощування спеціалістів з лав держслужби та заміни їх лояльними до нової влади людьми.

В минулому у владних командах було більше кланових, кримінальних та фінансово-промислових зв’язків між людьми, натомість сьогодні — це більше команда креативщиків, які прийшли з телебізнесу. З іншого боку, у команді Зеленського є велика кількість юристів (такий собі юридичний фетишизм) і людей з грантового сектору (представників неурядових організацій).

Якщо говорити про перестановки в Офісі Президента, то Єрмак та Богдан — це дві людини з абсолютно різними підходами до політики, цілями і мотивацією. Досі тривала боротьба їх команд за увагу президента. В результаті, на мою думку, призначення Єрмака відбулося під тиском декількох факторів. По-перше, Богдану вже було не цікаво на цій посаді, бо він не отримав ту владу, яку хотів, через посилення «групи впливу» Єрмака. По-друге, він став більш токсичним у публічному полі, а також у новому витку протистояння з Коломойським, адже Богдан виступав як представник команди на перехресті Коломойського та Зеленського. Скоріш за все, після цього призначення відбудеться зміна в менеджменті Офісу Президента, зокрема різних інституціях, куди заводив своїх людей Богдан. Тоді ми зможемо прослідкувати, що стало ціною його відставки, оскільки Богдан встиг розбудувати свою систему впливів.

Єрмак — це професійна людина з найближчого оточення Зеленського, який має від нього достатньо великий кредит довіри. Він себе проявив доволі ефективно в організації лідерів «нормандського формату», куди йому вдалося затягнути РФ, з точки ж зору управлінського менеджменту, ми його поки не бачили. У найближчі місяці ми це побачимо, тоді можна буде робити висновки. У будь-якому разі, у зв’язці Зеленський-Єрмак, голова ОП буде не «сірим кардиналом», як це часто відбувалося в українській історії, а скоріше «своєю людиною». 

Це призначення свідчить про посилення групи впливу самого Зеленського, надалі ми побачимо, що й у Кабміні також будуть з’являтися люди, призначені не стільки як результат компромісу між групами впливу, скільки пролобійовані самим президентом. Себто ми зараз з натяжкою, але можемо припустити, що етап збирання кадрів з різних груп впливу для заняття управлінських ніш через кадровий голод завершується, і починається перезавантаження людей, як на регіональному рівні (ОДА), так і на центральному, на людей, яких визначають Зеленський та його команда.

Думаю, відставки уряду в найближчий час не відбудеться, оскільки зараз багато сил кинуто на земельну реформу. До того ж, чинний Кабмін ще не зібрав на себе весь негатив і не зробив свою справу, щоб піти. Нинішній уряд призначався як компроміс між різними групами впливу, і я не впевнений, що сьогодні на Банковій хочуть зруйнувати цей хиткий мир, результатом якого стало призначення Гончарука та його Кабміну. Прогнозую, що нас очікують точкові кадрові перестановки протягом 24—48 годин після прийняття закону про ринок землі для того, щоб створити додатковий інфопривід і відтягнути частину уваги від питання землі. Повна відставка уряду передбачала б цілковиту перероздачу карт різним політичним гравцям, на що поки ніхто йти не буде. Найбільші шанси такого сценарію очікуються восени, коли мають відбутися місцеві вибори.

Коли ми говоримо про кадрову політику в Україні, варто розуміти, що просто призначення нових постатей — без зміни самої парадигми, якісних змін очікувати не варто.