Концерт 19 квітня у Національній філармонії: Забутий шедевр української музики, шекспірівські пристасті та геніальний світ Канчелі
Концерт 19 квітня у Національній філармонії – має здивувати навіть завсідника цієї зали.
«Ця музика має звучати зараз! В ній зашкалює непричесана енергія, присутній певний бруталізм. Я не пригадую подібних творів в українській музиці», – так захоплено говорить про Концерт для фортепіано з оркестром Ігоря Драго, піаніст Роман Рєпка, який відкриває маловиконувані або забуті шедеври української музики. Для того, щоби відбулося це відкриття, – музикант працював над партитурою цілий рік і… шукав диригента-сподвижника. Ним виявився диригент Симфонічного оркестру Національної філармонії України – Віктор Олійник.
Перше відділення представить європейську музику: Увертюру данського композитора Нільса Гаде «Гамлет», яка була написана в 1861 році і є музичною поемою за п’єсою Шекспіра, та П'яту симфонію грузинського композитора Гії Канчелі, створену 1978 року з присвятою пам'яті батьків композитора.
Центральний твір програми – Концерт для фортепіано з оркестром українського композитора Ігоря Борисовича Драго. Заново відкрив цей твір піаніст і педагог Роман Рєпка. Виконавську та викладацьку діяльність музикант поєднує з просвітницькою. Останнім часом основу репертуару піаніста складають маловиконувані або забуті шедеври української музики. У 2011 він повернув на українську сцену Концерт для фортепіано з оркестром Левка Ревуцького в першій редакції: партитуру, яка багато десятиліть поспіль вважалась втраченою. Тепер в центрі його музичного інтересу опинився Концерт Ігоря Драго.
– Свої репертуарні пошуки саме в українській музиці я почав в 90-ті, тобто в студентські роки. Одна справа – вчитися на світових шедеврах, які припадають до душі (або не припадають), а інша – шукати СВІЙ твір. Такий, що ніби особисто для тебе написаний, такий, що дасть можливість не просто й не тільки показати або відточити професіоналізм, а задіяти та підключити все, на що ти здатен. Пристрасть до пошуку маловідомих або забутих творів приводила мене свого часу до відкриття Карла Черні, Карла М. Вебера, Стефана Геллера та Хоакіна Родріго. Але передчуття казало, що шукати треба саме на українських нотних полицях. Так в моєму житті поступово з'являлися геніальні Ревуцький, Косенко, Скорик, Сильвестров, Задерацький та Лебедєв.
Більше року тому я розпочав проєкт, який я називаю «Ре-візією». Я брав у бібліотеці ноти фортепіанних творів українських композиторів, які були мені невідомі, грав їх та писав на них рецензії. Рахунок йде на сотні книжок. Я відкрив для себе твори, які поділили моє життя на «до» і «після». Серед них – цей опус, він попався мені буквально одразу, «в першу жменю» так би мовити. Твір вразив, це був просто музичний нокаут! Композитору на час написання було 44 роки, це був зрілий сформований митець. Цікаво, що Драго сам був гарним піаністом-віртуозом і виконував цю фортепіанну партію на концертах…
…Перша редакція Концерту має партитуру і партії, а друга, на жаль, ні. Є тільки клавір, і нам довелося дооркеструвати пару епізодів. Звісно, на основі аналізу всіх існуючих матеріалів, а це кілограми паперу та тонни нотних знаків. В цілому партитура має свої особливості. Іноді – недбалості та помилки. Й іноді важко відрізнити одне від іншого. В деяких місцях я від себе додавав позначки темпу, загалом 20 по всій партитурі. [...]
За додатковою інформацією, акредитацією, організацією інтерв’ю, запрошення у прямі ефіри / записи, включення через месенджери соцмереж, – звертайтеся до керівниці комунікаційного відділу НФУ Ольги Стельмашевської: +380672388185
