Збереження розуму
В Інституті майбутнього в Києві зібрались шанувальники книжкової серії «Бібліотека газети «День»
«Люди перестають мислити, якщо вони перестають читати». Ці слова належать знаменитому французькому філософу та письменнику ХУІІІ століття Дені Дідро. Доводиться визнати, що ці слова класика, виголошені ним 273 роки тому, в наш час стали загрозливо актуальними й злободенними. Хаотичне, примітивно-спрощене, «кліпове» мислення мільйонів людей з багатьох країн – це проблема, яка вже набула глобального характеру.
Це підважує засади демократії, цивілізації та культури; адже, як зазначав визначний швейцарський психолог і філософ Карл Густав Юнг, найкоротший шлях до тиранії , її запорука – це небажання й невміння читати глибокі книги.
Отже, книга – це засіб збереження розуму. Шанувальникам серії «Бібліотека газети «День» це доводити не треба – вони самостійно розвідали, відкопали та засвоїли величезні інтелектуальні поклади цих унікальних видань. «Україна Incognita» («перша ластівка» серії – це 2002 рік), «Дві Русі», «День і вічність Джеймса Мейса», «Сила м*якого знака», «Повернення в Царгород», «Сестра моя, Софія», «День вдячності», «AVE», останнє за часом видання серії «Детокс» (а ще - меншого формату 15 книг серій «Бронебійна публіцистика» та «Підривна література») - це не лише потужний чинник конструювання українського інтелектуального простору сьогодення, але й послання, спрямовані до українців майбутнього. Тих українців, які замисляться над запитанням: хто ми? спадкоємцями якої історії ми є? куди ми йдемо?
Однодумці; соратники; співтворці інтелектуального простору; люди, які готові й хочуть просувати ідеї «Дня» в суспільстві – так можна було охарактеризувати тих, хто завітав до Інституту майбутнього на Печерську 15 березня, в щорічний день читання книг серії «Бібліотека газети «День». Зауважимо, що гості обговорювали й читали здебільшого книгу «Детокс», проте тематика спілкування, безумовно, вийшла далеко за ці рамки. Хочеться висловити щиру подяку пані Аллі Дубровик-Роховій, свого часу - журналісту «Дня», за вагому організаційну підтримку в проведенні цієї зустрічі. Заходу була притаманна певна камерність, бо відбувався він у невеличкому, затишному приміщенні, і це було щире, тепле коло учасників спільної справи – популяризувати книгу (цього разу: «Детокс») яка є, без жодного зайвого пафосу, «воротами для розуму».
Головний редактор «Дня» Лариса Івшина, автор ідей, натхненниця та ініціатор створення книжкової серії, згадала принципові важливі «точки зростання» газети та її видань. І не випадково звернулась до подій 1999 року. Тоді, після того як кандидат Євген Марчук, котрого підтримував «День», не переміг на президентських виборах , вона сказала: «А тепер ми будемо займатися суспільством». Чи всі уявляють зараз, яка це була надважлива справа: освіта фрагментованого, дезорієнтованого, багато в чому задушливого суспільства часів Кучми? Лише один приклад, що його навела пані Лариса: візит делегації газети на Донбас став можливим лише після розмови Євгена Кириловича Марчука з Прем*єр-Міністром України («дозвіл» можна було отримати лише на такому рівні). Ми знали, підкреслила головний редактор «Дня», що тоді Донбас був фактично, і не перший вже ріік, відданий «у лізинг» олігархічно-кримінальним колам – за мовчазної згоди Києва. І це «здетонувало» у 2014 році. Проте навіть за таких умов газета послідовно працювала за принципом «Посіяно – зійде!». І не марно, бо є люди, котрі, прочитавши наші книги, визначились зі своєю позицією і, саме тому, пішли зі зброєю в руках боронити Україну. Це – непоодинокі приклади.
Наші книги, «Детокс» зокрема, зауважила Лариса Івшина, дають відповідь на багато насущних запитань. Наприклад: свідками чого ми, власне, були в 90-ті роки минулого століття? Чому Росії був вкрай потрібний Крим як «непотоплюваний авіаносець»? Чому українці вирішальною мірою доклались до постання Російської імперії – і які наслідки це принесло ( про це – значна частина книги «Детокс»)?Наша книжкова серія, зауважила пані Лариса – це заклик «натренувати» здатність до альтернативного інтелектуального прочитання. Йдеться про альтернативу нашої схильності до анархії та роз*єднаності, адже багато років у нас було дуже мало комунікацій; навіть патріотичні ЗМІ цим не займались.
Виступ генерала Ігоря Романенка, в минулому – заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України, був сприйнятий багатьма присутніми на зустрічі як майже «шекспірівський сюжет». Йшлося про вибір долі генералом, професіоналом найвищого ґатунку, вибір ним національної ідентичності (і саме про це – книги «Дня»). Річ у тому, що пан Ігор не один і не два рази отримував спокусливі пропозиції від Міністерства оборони в Москві: змінити паспорт та громадянство, записатися росіянином («Романовим» - по-царському), служити Росії – і тоді дуже високі посади в тамтешній військовій ієрархії РФ були забезпечені. Але Ігор Романенко категорично відмовився, бо усвідомлював себе українцем, і службу присвячував Україні.
Відомий політолог та публіцист Олександра Решмеділова відзначила цікаву особливість видань «Дня»: перечитуючи книгу (приміром, «Детокс») декілька разів, по-різному її сприймаєш кожного разу. Це – ознака якісної літератури. І коли ти розгублений, дезорієнтований під час страхітливої війни, дуже важливо побудувати внутрішній «каркас», опорні конструкції. Книги «Дня» корисні для цього.
* * *
Алла Дубровик-Рохова, підбиваючи підсумки зустрічі, зауважила, що коли ми говоримо про «служіння газети», йдеться не суто про газету, йдеться про ідеї, які вона генерує та просуває. І запропонувала власну цікаву ідею, підтриману присутніми: зробити «день читання книг «Дня» регулярним, щомісячним, зустрічаючись для цього 15-го числа кожного місяця, і читати та обговорювати чергове, потрібне для розуміння України і світу, видання. Наступного разу запропоновано збірку публіцистики В*ячеслава Липинського. Отже, книжковий клуб шанувальників «Дня» започатковано. Віримо: посіємо – зійде!
Ігор Сюндюков
