Україна — Ліван
Про спільний біль понівеченої, але не втраченої культури
Пам'ятки архітектури, скульптури, живопису, просто будівлі, де творилося мистецьке диво: музей, філармонія, бібліотека, театр, кінозал, студія живопису. Всі вони, кожна будівля по-своєму, — це душа, окраса, пам'ять міста, містечка чи села. А ще пам'ятки — це свідки історії. А тепер — ще й німі свідки цієї страшної війни.
Нашу пам'ять вкотре прагнуть стерти
З початку повномасштабного вторгнення, 24 лютого, росія своїми беззаконнями, безчинствами зруйнувала в Україні близько 135 пам'яток культури. Це офіційні дані від Міністерства культури та інформаційної політики. Найбільше постраждали релігійні споруди (59 об'єктів).
Музей Українських старожитностей Василя Тарновського, розташований у центрі Чернігова. Будинок кінця ХІХ ст. Фото – Сергій Лаєвський
Біль втрати роздирає в несамовитому гніві. Адже ворожа росія, яка завжди придумувала свою "історію", через власну інтелектуальну обмеженість крала чужі надбання, продовжує й далі нищити творіння наших предків, майстрів, світочів, намагається забрати не лише в українців, в усього людства, красу та пам'ять.
Сьогодні ми бачимо кадри зруйнованого Театру у Маріуполі, що став символом гуманітарної катастрофи, вщент знищеного авіабомбою Художнього музею Архипа Куїнджі, що теж в Маріуполі, Музею старожитностей у Чернігові, Іванківського музею на Київщині, що зберігав картини Марії Приймаченко. Монастирі та собори Чернігова давньоруських часів, храми Харкова. А також "багатостраждальний" будинок "Слово". Це, очевидно, та пам'ять, яку більше всього хотів стерти з лиця землі російський окупант. Пам'ять про геноцид української "золотої" інтелігенції, вчинений Сталіним, Кагановичем, Молотовим, Косіором, тобто ідейними натхненниками сучасного тирана-путіна.
Біль неможливо втамувати. Але його можна полегшити через співпережиття разом із тими, хто відчували подібне.
Ліванські пам'ятки — свідки війни
Ліванський народ сьогодні може добре зрозуміти нас. Ця близькосхідна країна після здобуття незалежності зазнавала руйнувань не раз: війна впродовж 1975 -1990 рр., Липнева війна 2006 року, вибух у Бейруті в 2020 році. Під час цих подій було понівечено чимало історичних, релігійних, культурних пам'яток Лівану.
Наприклад, Грецький православний собор Святого Георгія. Це найстаріша церква в Бейруті. Під час війни 1975-1990 рр. собор Святого Георгія був спалений. На щастя, після війни у 2003 році святиню відновили, а в 2010-му під церквою відкрили музей з мозаїками та стародавніми похованнями.
Сучасний вигляд Собору Святого Георгія у Бейруті. Фото: Посольство України в Лівані
Постраждала від війни і Мечеть Мухаммеда аль-Аміна. Зазнала вона пошкоджень і під час серпневого вибуху в Бейруті у 2020 році.
Сучасний вигляд мечеті. Фото: www.locationscout.net
Однією із центральних будівель столиці Лівану є Національний музей Бейрута. Під час війни в Лівані у 1975 році на місці музею проходила лінія, що розділяла ворожі табори сирійців та ізраїльтян. Тому музей та його безцінні колекції зазнали серйозних пошкоджень.
Національний музей Бейрута. Фото – Посольство України в Лівані
Gemmayzeh — історичний район Бейрута, що також був частково зруйнований під час громадянської війни, а також після вибуху в порту у 2020 році. Там знаходяться стародавні сходи, які є однією з археологічних пам'яток Лівану. У цьому районі був побудований перший арабський театр під назвою «Театр Маруна Аль-Накаша».
Будинки в районі Gemmayzeh до і після вибуху в Бейруті 4 серпня 2020 року. Фото
Своєрідною візитівкою Бейрута є площа Мучеників, яка трохи нагадує наш український Майдан Незалежності. Можливо тим, що саме там відбувалися ліванські революції. Головна пам'ятка площі — Статуя мучеників, що була знищена під час громадянської війни (1975-1990).
Зруйнована війною площа Мучеників. Бейрут. Фото – Посольство України в Лівані
Палац Сурсок — справжня перлина Лівану. Збудований у 1912 році. Згодом там був створений музей сучасного мистецтва. Палац був пошкоджений внаслідок вибуху в порту Бейрута 4 серпня 2020 року.
Палац Сурсок під час реставрації. 16 березня 2022 р. його підсвітили кольорами українського прапора на знак солідарності з Україною.
Більшість із цих пам'яток були відреставровані та відбудовані і сьогодні вони мають неповторний вигляд, милують око туристів та жителів "арабської Швейцарії". Тож це вселяє надібю і впевненість, що українці після Перемоги також побачать і свої пам'ятки відновленими з попелу і руїн.
Від Бейрута до Києва
Саму ідею — нагадати ліванцям їх сторінки історії та показати те, що відбувається з українськими пам'ятками сьогодні — вдалося зреалізувати Послу України в Лівані, Ігорю Осташу. Адже це справді потужний дипломатичний аргумент — через спільну ниточку болю достукатися до серця іншого народу.
Відтак у п'ятницю, 1 квітня, в амфітеатрі Абухатер університету Святого Джозефа у Бейруті було організовано благодійний концерт "Від Бейрута до Києва". Його мета — збір коштів на підтримку українців та Збройних Сил України. Спеціально для цієї події було підготовлене відео, у якому зображено зруйновані пам'ятки Лівану та знищена російським окупантом культурна спадщина України. Режисер відеоролика Станіслав Литвинов особливу увагу сфокусував на тому, як українці захищають пам'ятки у різних містах країни: кадри закритих та обгороджених Богдана Хмельницького, княгині Ольги, Миколи Лисенка у центрі Києва, Тараса Шевченка у Харкові, храмів, вітражів Львова, театрів Одеси. У ролику гармонійно поєднано символічну музику: "Лі Бейрут" співачки Файруз та "Мелодію" Скорика.
Головною подією благодійного вечора був виступ українсько-ліванської піаністки Тетяни Примак-Хурі, випускниці Київської музичної академії імені Чайковського.
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Лівані Ігор Осташ та піаністка Тетяна Примак-Хурі на благодійному концерті, присвяченому Україні
Звучала вишукана українська класика: рапсодія «Думка-Шумка» Миколи Лисенка та його ж «Мрія на солодкім меду», «Impromptu» Франца Шуберта, «Аппасіоната» Ференца Ліста, «Мелодія» Мирослава Скорика, етюди та ноктюрни Фредеріка Шопена, а також один з 11-ти етюдів Віктора Косенка в стилі давніх танців під назвою «Courante». На біс піаністка виконала твір Скарлатті. Публіка аплодувала стоячи.
Завершення концерту стало спільне виконання гімну «Ще не вмерла України…»
*Концерт був організований Посольством України в Лівані у співпраці з «Громадою українців Лівану» та «Клубом випускників українських ВНЗ».
