Принцип справедливості як фактор консолідації українців під час війни
У ментальності українців особливе місце займає почуття, прагнення та дотримання у житті принципу справедливості. Довгі роки колоніальної залежності виробили у народу особливу чутливість до справедливого/несправедливого світоустрою. Відображення реальності даного процесу знаходимо, наприклад, у філософії Григорія Сковороди.
Неважко помітити, що загострення почуття справедливості відбулось під час війни з російським агресором, яка сама по собі є всуціль несправедливою, неспровокованою та антилюдяною в усіх своїх проявах.
Вочевидь, ця війна як і більшість несправедливих війн, перекреслює універсальний моральний принцип «не убий», задекларований як один із головних у християнстві. Фактично, вона перевертає його з ніг на голову. Тому не шок викликали у громадян України слова генерала В. Залужного про те, що ми повинні як можна більше вбивати російських солдатів, а знайшли максимальну підтримку в українському суспільстві. Зауважимо, що війни бувають і справедливими, до них належать національно-визвольні війни. Також революційні, внаслідок яких встановлюється кращий режим чи світовий порядок.
По двох роках гарячої фази війни росії проти України дещо змінилась риторика так званого «глубинного народа» рашистської імперії, що можна помітити по блогерських діалогах в інтернеті. Сьогодні починають звучати запитання від «насєлєнія» путлєровської неоімперії на кшталт: «За что ви нас ненавідітє?», «Что плохого ми вам сдєлалі?», «А как же наши мальчікі, оні тоже гібнут?» тощо. І абсолютна більшість українців вважає, що прихід війни на територію раші є проявом того самого принципу справедливості, який давно саме так має бути застосований до ворога-окупанта.
Нищення рашистських орд усіма доступними способами і методами є також реалізацією цього принципу на практиці. Недаремно ж найвищим рейтингом довіри в української спільноти користуються Збройні Сили України, які найефективніше борються проти росії – держави-терориста, таким чином відновлюючи зневажену справедливість. Показник довіри до ЗСУ українців досягає 96%. Можна сміливо стверджувати, що він зашкалює!
Потреба у дотриманні принципу справедливості проявляється на усіх рівнях і у всіх сферах життя сучасних українців. Зокрема і через це такого значення та розголосу набувають усі дії влади, пов’язані з мобілізацією в країні, корупцією на усіх рівнях управління та навіть стосунками між людьми на робочих місцях та в сім’ях українців. Особливе ставлення сформувалось до людини-воїна, людини-захисника. За нею визнаються українською спільнотою найвищі права та привілеї, які може надати держава своїм громадянам. І це, безумовно, справедливо! Специфічного значення набуває і діяльність українських еліт у реалізації суспільної справедливості під час війни. Не в останню чергу цей принцип працює і у ставленні до українського жіноцтва на цій війні, визнанні його ролі і внеску у майбутню українську Перемогу.
У сфері культури теж чимало «чутливих» точок стосовно дотримання принципу справедливості, які можуть сприяти згуртуванню спільноти, або її роз’єднанню. Особливого значення набуває у часи війни мовна політика держави. Життєво важливого значення сьогодні набула українська мова як консолідуючий чинник спільноти під час війни з рашизмом. Роль мовного розмаїття України у творенні культурного багатства народу теж має важливе значення. Узгодженість культурної політики держави з принципом справедливості відіграє серйозну роль у консолідації усіх громадян України в часи страшного випробування. Саме таке бачення відповідає реалізації принципу справедливості у даній царині суспільних стосунків.
Зрештою, варто зазначити, що принцип справедливості, як один із домінуючих в українському світовідчуванні, здатен відігравати важливу роль у консолідації українства в часи війни проти російського агресора.
Ірина Грабовська
