Нові пригоди «Лошарика»
Буцімто все відбувалося зовсім не так, як повідомлялося в перші дні після аварії. І до чого тут Україна
Міністерство оборони Росії зробило чергове інформаційне вкидання щодо трагедії з глибоководним апаратом «Лошарик» через газету «Коммерсантъ», із посиланням на неназваного учасника розслідування катастрофи. Буцімто все відбувалося зовсім не так, як повідомлялося в перші дні після аварії. Тепер події мають такий вигляд. Увечері 1 липня гідронавти завершували контрольний вихід АС-31 перед майбутнім виконанням бойового завдання (насправді, вони цього дня своє завдання вже виконували, оскільки саме 1 липня розпочалися навчання кораблів НАТО біля берегів Норвегії, за якими стежив «Лошарик»). До цього два змінні екіпажі АС-31 перевіряли роботу пристроїв і механізмів після планового техобслуговування. Під час стиковки станції з човном-носієм на борту АС-31 в акумуляторному відсіку з’явився дим.
На цьому правдива частина версії закінчується, та ще й з тією обмовкою, що задимлення могло виникнути до стиковки з човном-маткою. Далі йдуть суцільні фантазії прес-служби ВМФ і Міноборони, спрямовані на дезінформування громадськості і потенційного противника, про розумові здібності військово-морських експертів якого російські моряки, вочевидь, вельми невисокої думки. «На жаль, ніхто не може розповісти, як розвивалася пожежа на АС-31, оскільки всі, хто перебував на борту, загинули», стверджується в «Коммерсанте». Дозвольте, адже 11 з 25 членів екіпажу «Лошарика» вижили! Чи потім вони всі теж померли? Але чому ж тоді немає повідомлень про їхню героїчну загибель і про нові посмертні нагородження.
Можливою причиною аварії називають проблеми в електросистемі АС-31, де при струмі силою до 1000 ампер і невеликому дефекті кабелю могло статися розігрівання з подальшим оплавленням ізоляції. Тобто джерела публікації в «Коммерсанте» намагаються спростувати найбільш правдоподібну версію виникнення пожежі від короткого замикання, яка свідчила б про якийсь системний збій, який треба буде шукати багато місяців. Усю справу прагнуть звести до дефектного кабелю. Замінимо кабель — і справі кінець. Далі, як стверджує джерело «Коммерсанта», аварія, що сталася, в початковій її стадії не спричинила б великої небезпеки екіпажу. Всі хто перебував на борту, могли евакуюватися через шлюзовий пристрій на човен-носій. Кожен з членів екіпажа мав при собі портативний дихальний пристрій ПДУ-3, що дозволяє йому протриматися не менш ніж 20 хвилин без кисню навіть при дуже сильному задимленні, а потім включитися в шлангові дихальні апарати (ШДА), що подають повітря з балонів повітря високого тиску.
Але біда, нібито евакуюватися гідронавтам під страхом кримінального переслідування забороняла тодішня інструкція, що наказувала кожному членові екіпажу залишатися в тому відсіку, де його застала пожежа, і боротися з аварійною ситуацією на своєму місці. Я, звичайно, не дуже високо оцінюю здібності російських адміралів і підозрюю, що нових нельсонов і ушаковых серед них немає. Проте навряд чи вони — повні ідіоти, і вважають, що доведеться гасити пожежу в кожному відсіку і для цього тримати екіпаж на своїх місцях. Якщо пожежа в усіх відсіках, то справа швах, і треба негайно всіх евакуювати. Але за інструкцією, яка реально діє, завдання, напевно, саме й полягає в тому, аби відразу ж герметизувати відсік, де виникло загорання, і не допустити поширення пожежі, а вже потім починати боротися з вогнем. Це розуміє будь-хто, знайомий із законами фізики. У такій ситуації в більшості відсіків морякам просто нічого робити, і їх можна цілком безболісно евакуювати. До того ж, як стверджує «Коммерсантъ», командир судна таки наважився порушити інструкцію і дозволив шістьом офіцерам залишити «Лошарик», а десятеро разом з командиром залишилися гасити пожежу, і всі загинули.
До речі, з командирами виникає якась плутанина. За даними джерела «Коммерсантъ», командиром екіпажу був капітан 1-го рангу Костянтин Сомов, а старшим на борту — капітан 1-го рангу Денис Долонський. Це можна зрозуміти так, що Сомов був командиром екіпажу «Лошарик», а Долонський — командиром човна-матки «Підмосков’я» (саме цей човен фігурує в публікації «Коммерсанта») і одночасно — начальником для Сомова. Якщо справа розгорталася саме так, і це не чергова журналістська фантазія, то подібне підпорядкування могло лише посилити трагедію. Логічно було б зробити командира «Лошарика», найбільш важливого і дорогого об’єкта, одночасно і командиром материнського човна. А в той час, коли командирові треба було залишити «Підмосков’я», занурюючись на «Лошарику», на борту материнського човна його мав би замінювати кваліфікований заступник. Тоді б командир мав можливість безпосередньо віддавати накази як екіпажу «Лошарика», так і екіпажу «Підмосков’я», інакше виникає зайвий рівень передачі команд, яка в кризовій ситуації може призвести до фатальної втрати часу. Втім, зараз не можна сказати, яка саме система підлеглості була на «Лошарику» і «Підмосков’ї».
Але ще загадковішою бачиться ситуація з числом загиблих. Якщо загинуло лише тих десять чоловік, що залишилися на «Лошарику», то звідки взялися ще четверо загиблих? Адже, як стверджує «Коммерсантъ», ніхто з них чадним газом не надихався, і всі чітко за інструкцією використовували ізолюючі протигази, а потім включилися в ШДА. Щоправда, далі йде набір загадкових фраз: «Лише коли деякі члени екіпажу почали втрачати свідомість, командир запитав у командира човна-носія дозвіл евакуюватися на носій (знову-таки, украй сумнівно, аби командир «Лошарика» насправді не був старшим на борту також і материнського човна. — Б. С.). У команді, як випливало з їхнього повідомлення, були постраждалі — маючи всі засоби захисту, люди надихалися продуктами горіння. Аби допомогти їм піднятися з АС-31 у носій, у шлюзовому пристрої їх зустрічали четверо гідронавтів з другого екіпажу (нібито цього разу «Підмосков’я» взяло обидва екіпажи «Лошарика» — основний і дублюючий).
Тим часом є великий сумнів, що дублюючий екіпаж «Лошарика» взагалі існував. На відміну від звичайних підводних човнів, «Лошарик» виходить в море з великими перервами, і гострої потреби в екіпажі-дублері в нього немає. Швидше дублерів у статтю включили для того, щоб можна було в принципі звалити трагічні наслідки на їхню помилку — молоді, недосвідчені! А заразом показати потенційному противникові, що у нас, мовляв, є запасний екіпаж, отож як полагодимо «Лошарик», так відразу відправимо його в похід! — Б. С.) Що сталося незабаром після того, як люк між двома кораблями вчергове загерметизували, знову ж таки невідомо, оскільки врятуватися нікому не вдалося. Найімовірніше, у момент підготовки екіпажа до евакуації стався вибух. Уже в доку, з’ясовуючи деталі інциденту, експерти встановили, що вибухнула акумуляторна батарея. Як пояснили близькі до технічного розслідування фахівці, вибух був дуже потужним. Акумулятор, вочевидь, став і джерелом наростаючого об’ємного горіння.
Перепрошую, знову ж таки, не повірю жодному слову. Якщо вибух був настільки потужним, що вбив відразу 14 чоловік, то корпус «Лошарика» був би пошкоджений. Проте в усіх офіційних заявах, та й у публікації «Коммерсанта» стверджується, що не було жодних пошкоджень корпусу. Крім того, потужний вибух, швидше за все, заклинив би люк, отже, відкрити його можна було б лише на базі. Проте рибалки, що спостерігали за підняттям на поверхню «Підмосков’я», повідомляли, що на палубу піднімали тіла загиблих, а можливо, й тих, хто був ще живий, але без свідомості. І як бути з тим, що 5 або 6 моряків було доправлено в госпіталь і залишилися живими. Та й, згідно з першими публікаціями, основна маса загиблих померла вже по дорозі до госпіталю. Вони що, постраждали від міфічного вибуху акумуляторної батареї, перебуваючи на борту «Підмосков’я»? Але тоді корпус «Лошарика» мав би бути сильно пошкодженим, а вхідний люк просто потрібно було вибити. Проте в публікації «Коммерсанта» сказано, що люк був на місці, і жодних проблем з його відкриттям не виникало.
Чисельні нестиковки і нісенітниці викладеної в «Коммерсанте» версії дозволяють зробити висновок про те, що це — свідома дезінформація, аби вивести з-під вогню критики рівень підготовки екіпажу «Лошарика». Хоча в перших публікаціях прослизнула інформація, що до боротьби з пожежами він якраз не готувався (що само по собі звучить дико). Тепер виходить, що хлопці молодці, якщо кого винити, так це недосконалу інструкцію, а також те, що спричинило спалах і вибух фатальної акумуляторної батареї (до того ж ще й експериментальної). Щоправда, з того самого джерела вже лунало і про дефект кабелю. І тут відразу джерело «Коммерсанта» висуває три версії: відмова техніки, помилка екіпажу і зловмисна дія, тобто диверсія. Остання версія, щоправда, має допустити існування серед членів екіпажу «Лошарика» терориста-смертника, що звучить, м’яко кажучи, маловірогідно. Дуже важко собі також уявити якусь помилку екіпажу, яка спричинила б спалах і вибух акумуляторної батареї. Моряки взагалі до неї не мали торкатися. Отже, залишається технічна несправність, у якій, за версією «Коммерсанта», винна Україна: «Глибоководні станції типу АС-31 тривалий час комплектувалися срібно-цинковими акумуляторами, які виробляли в Україні. Після ускладнення стосунків з цією країною акумулятори АС-31, що на гарантійному обслуговуванні заводу-виробника, замінили на російські літієво-іонні батареї». Для керівництва Міноборони цей варіант значно кращий, ніж визнання непрофесіоналізму екіпажу, що складається з каперангів і кавторангів, низка помилок яких і спричинила катастрофічні наслідки.
