Воно нам треба?
По інтернету мчить “Армія мертвих” Зака Снайдера - фільм, що явно освіжив жанр зомбі-горору.
Про сам жанр, цю криваву, але аж ніяк не безглузду забаву, що з напівпідпільного атракціону стала респектабельним голівудським бізнесом, я писав минулого четверга.
Снайдер – культовий режисер, що спеціалізується на видовищних фільмах. Для зомбі-горора (який ще називають «сплетер» - від англ. splatter - бризкання, бризки) він запропонував кілька сюжетних новацій.
Наприклад, герої лізуть у пекло добровільно: основний сюжет будується довкола бригади відчайдухів, що пробираються в захоплений мерцями Лас-Вегас, аби винести 200 мільйонів доларів з величезного сейфу. Серед самих мерців є ієрархія: маса повільних м’ясоїдних “човганів” і швидкі й розумні хижаки – “альфи” (тут спадають на думку Білі Блукачі на чолі орди Інших у “Грі престолів”). Снайдер лишився вірним своєму стилю: вже вступні сцени – феєричний коктейль дикого насильства з таким же диким лас-вегаським кітчем, та ще й під пісні з репертуару вічно живого Елвіса. Все, за що ми любимо сплетер, тут є, і навіть трохи більше – аж до білого тигра-зомбі.
Одне слово, поціновувачам має сподобатись.
А тепер питання: чи можливо зняти щось подібне в Україні?
Власне, народження і злет сплетеру сталися в 1960-70-ті, у розпал Холодної війни. Незрозуміла загроза, страх утратити індивідуальність у навалі безмозких агресорів, розпад звичних інституцій, тотальна параноя – всі тогочасні фобії зомбі-кіно втілювало блискуче і пішло на спад разом з епохою.
У нас же йде війна цілком гаряча. У нас частину Донбасу і Крим контролюють легіони зомбаків – зі зброєю і без. Чого тут придумувати.
Та й Стіни проти Інших, як у “Престолах”, немає – надто якщо подивитись на деяких співвітчизників та співвітчизниць на цілком собі мирних теренах, на те, як вони голосують і що вони верзуть.
То що, тепер і кіно не знімати?
А чому ні?
Просто треба тримати в пам’яті одну важливу деталь. Якісний зомбі-горор – це в першу чергу сатира. Він завжди має більше змісту, аніж затребувана жанром м’ясорубка. Сатира не має бути смішною – вона часто якраз доволі моторошна, але гарний сплетер і лякаючий, і кумедний водночас.
З такого погляду відкриваються прецікаві перспективи. Наприклад, виведена в спеціальній російській лабораторії мертвота приходить на допомогу сепарам на Сході, але наші хлопці дають прочухана спочатку зомбі, а потім сепарні. Або якийсь міністр в себе на дачі в неділю ввечері відкопує древній артефакт, активує прокляття, а зранку на робочому місці кидається з гарчанням на колег – і ось уже відважні волонтери зачищають будівлю на Грушевського, 12/2, від зеленопикої погані. Або під час телетрансляції популярного гумористичного телешоу стається дивний збій у роботі апаратури… Коротше, варіантів море.
Залишилося тільки визначитися з продюсером, режисером, сценаристом і знайти фінансування. Державне.
