Війна та Історія
Путін вчинив зухвалий акт агресії проти України
Відверто кажучи, автор цих рядків планував написати цілком інший матеріал зовсім в іншій тональності. Мало б йтися про грунтовне дослідження шанованого українського історика, професора, доктора наук Володимира Михайловича Рички (Інститут історії України НАН України) під точною назвою «Війна пам*ятей» (Парламентське видавництво України, 2022 рік), де всебічно досліджена багатовікова історія претензій наших північних сусідів-агресорів (від Андрія Боголюбського починаючи, війська якого 1169 року нещадно розграбували й спалили Київ і якого недарма Василь Ключевський назвав «першим справжнім росіянином на великокняжому престолі « – і до вторгнення Москви вже цього , 2022 року ). Як бачимо, агресивність нашого північного сусіда має воістину глибоке коріння – мало не тисячу років!
Пан Володимир Ричка глибоко, як високопрофесійний історик, аналізує, як саме Московська держава – Російська імперія – СРСР та путінська Росія викрадали й приватизовували нашу національну історію та українську історичну пам*ять. Основне, що тут слід збагнути – це в жодному разі не є проблемою суто академічних , наукових дискусій поміж фахівцями-істориками! І токсична, підла заява путіна про те, що «Україну вигадав й створив Ленін та більшовики, а до них ніякої України не було, жодних українських державних кордонів бути не могло» - - це виправдання кривавої, жорстокої агресії Кремля проти суверенної України. Саме так!
Отже, в центрі цього короткого допису, який пишеться в умовах, не зовсім звичайних, буде не так дослідження, здійснене паном Володимиром Ричкою, як направду глобальна проблема: як перемогти шалене московське імперство, котре вже не визнає ані базових норм міжнародного права, ані державних кордонів (нагадаємо дві заяви путіна, які чомусь майже на помітили наші ЗМІ, але які проте є найкращим свідченням його неадекватності, ба навіть паранаїдальності, за оцінками французького високопосадовця, наближеного до Президента Макрона, а саме: «кордони Росії не закінчуються ніде» та «навіщо має існувати світ, в якому не бути Росії? Він просто не має права на існування!»). І ось путінське вторгнення, що буквально розтоптало базові норми міжнародного правопорядку й безпеки – це кривава, але по-своєму логічно обгрунтована акція, яка реалізує його особисті параноїдальні комплекси та водночас є втіленням його звірячої ненависті до України, нашої держави та народу.
Газета «День», наші журналісти, наш головний редактор Лариса Олексіївна Івшина вже два десятки років невтомно попереджали: щойно Росія «розв*яже» свої внутрішні проблеми (а їх безліч!) – вона візьметься за Україну! . Спочатку «прихватизує» нашу давню історію, від доби Київської Русі і до ХХ століття , потім заявить, що такої держави і такого народу, по суті, немає взагалі (пам*ятаєте заяви путіна ще від 2011 року: «Мы один народ»? Українці, які саме в ці дні зустрічають інтервентів нещадним вогнем вогнем з абсолютно всіх видів зброї, «коктейлями Молотова», які отримали нову назву «узвар Бандери», а головне – пекучою вимушеною ненавистю, саме в такий спосіб демонструють ставлення до імперської маячні кремлівського диктатора, а також і до його абсолютного історичного невігластва.
У нас немає іншого шансу, як нещадно знищувати кожного (саме кожного!) окупанта, що вдерся на українську землю. Тому що варто розуміти – для життя та процвітання України плани путіна мають бути зірвані! Отож, назвати сьогоденну альтернативу «гамлетівською» («бути чи не бути - ось у чому питання») не буде жодним перебільшенням. Просто констатація реального стану справ. Створення на території України маріонеткового уряду, абсолютно підпорядкованого Кремлю (хто б його не очолював – це вже не важливо) перекреслить багатовікове прагнення нашого народу до державності й соборності. Але ми переможемо ворога. Запорукою тому – десятки тисяч героїв, які просто зараз, на наших очах, вмотивовано боронять Україну.
Не можемо не зауважити ще дві, доволі суттєві речі. По-перше, це історична відповідальність лідерів цивілізованого Заходу, які , чи то не уявляючи з належною ясністю, з ким вони мають справу в особі путіна, чи то піддавшись гіпнозу самообману , все ж таки впродовж років та десятиліть вели з ним переговори (пам*ятаєте заяву Джорджа Буша-молодшого ще від 2001 року: «Я поглянув у вічі цієї людини та зрозумів, що з ним можна мати справу…». Безліч разів Бушу заперечували, що в цих очах можна прочитати лише три літери - КГБ!). Чи знають західні «мудрі» політики, де і як формувався характер путіна? А формувався він у пітерських кримінальних дворах, основним законом яких було: «Не чекай, поки тебе вдарять – бий першим!». Ось така людина вирішила, що тепер може визначити долю цілого світу. Здається, Президент США Джозеф Байден мало не вперше після початку 24 лютого повномасштабного вторгнення Росії в Україну, сказав «Чим він (путін. – І.С.) себе уявляє? Він вирішив, що може одноосібно вирішувати долю цілого світу?! Ми доведемо йому , що це не так». Засвоєння вкрай небезпечного стану справ відбувається на Заході дуже повільно (чи не занадто), особливо коли йдеться про відключення Кремля та його олігархів від всесвітньої банківської системи SWIFT.
І ще один момент. Страшною, незабутньою ганьбою Росії (насамперед її інтелігенції) є й буде те, що вона стільки років терпіла – і навіть підтримувала – владу путіна. І це країна насправді високої культури, країна Толстого (не лише Льва Миколайовича, але й Олексія Костянтиновича), Чехова, Рахманінова, Менделєєва… Я чудово розумію, що зараз зовсім не час говорити про це. Але дуже серйозна розмова про те, чому так сталося – справа майбутнього, геть не найближчого. Саме тому існує життєва, найгостріша проблема в наших захисниках.
Треба знати – Україна вистоїть і переможе. Розуміючи при цьому, що «війна пам*ятей» трансформувалася у війну танків та градів. Ми на своїй землі. Українцям є що захищати!
Ігор Сюндюков, «ДЕНЬ»
