Українець епохи Відродження
Пам’яті академіка Омеляна ПріцакаЯкщо ви подумали, що мова в цьому дописі піде про митрополита Іларіона, Юрія Дрогобича, Костянтина Острозького або будь-кого з інших видатних діячів української історії доби Відродження або середніх віків, то мусимо уточнити: це не так. Героєм цього надто стислого нарису буде наш сучасник, геніальний, без жодного перебільшення, український вчений-гуманітарій, історик, філолог, філософ, видатний організатор науки Омелян Йосипович Пріцак (1919-2006). 29 травня минуло 18 років від дня відходу у вічність цього всесвітньо відомого науковця, і це спонукає сказати бодай декілька коротких слів про наукову і духовну спадщину Омеляна Йосиповича – постаті, співмірної з добою Відродження.
Що нового, власне, вніс Омелян Пріцак в українську і світову науку? Надзвичайно лаконічна, «контурна» відповідь є такою.
По-перше, він дослідив міжцивілізаційні контакти Давньої Русі з країнами Сходу, Заходу та Півночі (це було б неможливим, якби Омелян Йосипович не володів досконало трьома десятками мов, зокрема, східних – учень академіка Агатангела Кримського, він став, як і його вчитель, сходознавцем найвищого рівня). Опрацювання усього величезного масиву наукових знань, яке тривало декілька десятиліть, дало можливість О.Пріцаку створити монументальну працю «Походження Русі» - багатотомний твір, який став класикою світової науки.
По-друге, повною мірою зберігають своє наукове значення розвідки Пріцака, присвячені разгадці таємниць «Слова о полку Ігоревім» (авторство, час написання, загадки слів). Здобутки О.Пріцака у цій царині є цілком актуальними і сьогодні.
По-третє, як організатор науки Омелян Пріцак заслужив величезну вдячність нашого народу тим, що саме він стояв біля витоків Гарвардського інституту українських студій – установи, котра зробила особливий, величезний внесок у розвиток і координацію українознавчих гуманітарних досліджень на Заході, зокрема, в США.
І, нарешті, зазначимо важливу річ. Пріцак, вихідець із небагатої галицької родини, не деклараціями, а всім життям, непрестанною жадобою знань і освіти, невтомною роботою над собою, довів: українські науковці цілком спроможні досягати справді результатів світового рівня (а Пріцак працював практично в усіх сферах гуманітаристики). Питання – і проблема – полягає в тому, якими будуть спадкоємці зробленого ним.
Ігор Сюндюков