Iкона як джерело історії

Вперше друкована праця професора української історії в Гарвардському університеті, директора Гарвардського українського наукового інституту Сергія Плохія побачила світ англійською мовою 2002 року. З того моменту минуло доволі багато часу. Незважаючи на це, книга аж ніяк не втратила своєї актуальності. Особливо помітним це стає на тлі останніх інформаційних подій, пов’язаних із наданням України Томосу. До того ж, праця приходить до українського читача з чималими змінами та доповненнями до минулого видання, в якому Плохій досліджує настрої козацької еліти через їхнє відображення на іконах XVII—XVIII ст.

«МОЖЛИВІСТЬ ОДНОЧАСНО ЗАЗИРНУТИ ДО РЕЛІГІЙНОГО ТА ПОЛІТИЧНОГО СВІТУ»

Автор майстерно вписує іконографію «козацької Покрови» у складний та суперечливий контекст політичної, інтелектуальної, конфесійної та культурної історії Гетьманщини і Правобережної України. Проводився детальний аналіз, як можна трактувати риторику козацької ікони. Насамперед це стосувалося зображення політичної та релігійної верхівки. За його допомогою наші предки зуміли зберегти для нас унікальні фрагменти протиборства і взаємодії у свідомості тогочасного населення, які належали до різноманітних конкурентних ідеологій. Зокрема, гостро порушувалося питання віри, а саме: належності до руської православної, унійної, малоросійської та інших.

— Дослідження ікон відкрило для мене більш багатогранний світ. У середньовічному уявленні ікона вважалася вікном у потойбіччя та способом спілкування з вищими силами. Я ж дивлюся на ікони того періоду як на джерело розуміння життя тих часів. Вони показують, як формувалися соціальні та політичні відносини. Це можна також доповнити писемними джерелами для повнішої картини, — розповідав Сергій Плохій під час презентації у Центрі польських та європейських студій. — Щоправда, ікони мало досліджували через неканонічність, адже зображувати на них живих людей було не прийнято. Саме ця нестандартність української ікони дає можливість одночасно зазирнути до релігійного та політичного світу. Бо у XVIII ст. можна було зображувати на одній іконі Івана Мазепу, Петра I та полковників... 

ІДЕОЛОГІЯ МАЛОРОСІЙСТВА ПОСТАЛА ЗА ЧАСІВ КИЇВСЬКОГО МИТРОПОЛИТА ЙОВА БОРЕЦЬКОГО

Не оминає вчений і вічної теми виникнення малоросійської ідентичності. За його словами, вперше її порушило київське духівництво. Згодом чималий «внесок» зробила влада Гетьманщини, яка намагалася поєднати прихильність імперській вітчизні з обстоюванням свого права на захист церковної та культурної незалежності України від зухвалих нападів сусідів.

— Ідеологія малоросійства постала за часів київського митрополита Йова Борецького у 20-х роках ХVII cт. А свого розвитку набула трохи пізніше — за часів Гетьманщини після 1654 року. До цього всі згадки про Русь обмежувалися тільки українськими та білоруськими землями. У той момент вже почали говорити і про Москву. Вперше це зафіксовано в історичному творі «Синопсис», який був виданий 1674 року з благословення архімандрита Києво-Печерського монастиря Інокентія Гізеля. Щоправда, треба зазначити, що це видання водночас захищало традиційні права київського духівництва від Московського патріархату. Адже Київ представляли важливішим центром, — вважає історик.

«ПРИКЛАД ТОГО, ЯК ІЗ МАЛЕНЬКОГО ЗОБРАЖЕННЯ МОЖНА ВИЙТИ НА ВЕЛИКЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАСТРОЇВ КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ»

Зустріч проходила у форматі дискусії. Це дало змогу висловити свою думку всім, хто був причетний до створення книги. Так, своїми роздумами поділилася перекладач Тетяна Григор’єва.

— На мою думку, книга насправді не про ікони. Це приклад того, як з маленького зображення можна вийти на велике дослідження настроїв козацької старшини. У такий спосіб можна побачити на власні очі їхні вподобання, тому що при замовленні ікон обиралися люди, яких хочуть бачити поряд. Тож можна простежити розвиток суспільства протягом півтора століття. До цього я не мала нічого спільного з релігійною темою і не дуже цікавилася сакральним мистецтвом. Але після закінчення роботи над книгою я побігла до Національного художнього музею на перший поверх, бо ці образи нарешті почали щось говорити до мене», — пояснює Т. Григор’єва.

Як зауважує відомий історик та професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Наталя Яковенко, основна цінність цього видання полягає в описі та усвідомленні важливості ікон крізь призму історії, а не лише мистецтва.