Дмитро ЛАЗУТКIН: «Поезія дає можливість увійти в резонанс із власною душею»
В останній день жовтня Дмитро ЛАЗУТКІН представив київській публіці свою поетичну збірку «Добрі пісні про поганих дівчат». Прем’єра книжки відбулася на фестивалі Meredian Czernowitz, відтак — Форумі видавців у Львові. Далі її презентаційний маршрут пролягав багатьма західноукраїнськими містами і частково — східноукраїнськими. На деякі поетичні тексти з неї гурти Коzak system, «Файно», «Запаска» і «Калєкція» написали музику. А Коzak system навіть відзняв відеокліпи на пісні «Твоя порядність така спокуслива» і «Шабля» (див. YouTube).
Колись Ліна Костенко назвала вірші Дмитра Лазуткіна справжньою чоловічою поезією. Втім, переконайтеся самі, якщо перечитаєте «Добрі пісні про поганих дівчат».
— Назва вашої нової книжки — дещо легковажна, хоч самі вірші — глибокі, з цікавою метафоричністю. Так задумано для більшого привернення уваги, комерційного успіху?
— Назва «Добрі пісні про поганих дівчат» інтригуюча, але й моя поезія непроста. Не думаю, що вона заперечує всю глибину і метафоричність, що є, як ви сказали, в моїх віршах. З іншого боку, в назві закладена певна доля іронії й навіть самоіронії, тому не треба її сприймати як щось претензійне.
— Дмитре, як позавчора відбулася київська презентація цієї збірки?
— Це передусім було читання віршів із нової книжки, а також зі старих. Потім виступ гурту «Калєкція». Щоправда, три пісні я з командою виконав (вони були на мої вірші), решту вони співали самі — композиції на слова Сергія Жадана, Тараса Федюка, Юрка Позаяка, Галини Крук... Як на мене, ця збірка дуже музична, мелодійна. У ній менше, ніж у попередній («Бензин» 2007 р. — Ред.), провокацій, менше панку, зате більше розважливості, естетичності, що десь сходиться із баченням поезії українцями.
— Як, на вашу думку, щоб донести поезію сучасникові, її треба синтезувати з музикою, графікою, фотомистецтвом? Чи вона повинна надалі залишатися самодостатньою?
— Я за те, щоби поезія залишалася самодостатньою. Зараз багато модних течій: відеопоезія, слеми, музичні експерименти з поезією... При цьому іноді втрачається вага слова. І при цьому можна красиво подати далеко не найкращі поетичні рядки. Тож я за поетичне читання передусім. Однак у форматі літературного вечора я тяжію до динаміки, тому й виступив із гуртом «Калєкція».
— Ви з презентацією нової книжки проїхалися Україною. Відчуваєте запит на сучасну українську літературу, поезію зокрема?
— На поезію не можна «присадити» людину. І, напевно, цього не треба робити. Поезія сама прокладає собі шлях до людського серця. Вона дає можливість увійти в резонанс із власною душею. Ці висновки ѓрунтуються на моєму багаторічному досвіді відвідування найрізноманітніших літературних фестивалів та імпрез, спілкування з читачами.
— У «Добрих піснях про поганих дівчат», приміром, є вірш «Моє покоління приходить до тями». Що ви хотіли сказати у ньому в контексті часу, в якому живемо?
— Раніше чи пізніше перед кожною генерацією постає питання самоідентифікації. Коли ми приходили в літературу на початку — в середині 2000-х, ми мали багато амбіцій, надій, сподівань. А зараз ті, кому тридцять або трохи за тридцять, мусять активно, конструктивно діяти. Бо загальна суспільна розгубленість та апатія можуть впливати таким чином, що і моє покоління може стати втраченим. Не даймося!
