Українська економіка не для «слабаків»

Українська інтернет-спільнота жартує: американський бізнесмен-інноватор Елон Маск таки отримав лист від народного депутата (Фракція політичної партії «Народний Фронт») Віктора Романюка, і таки включив Україну у список привабливих для інвестицій територій. Такі пости учора з’явились у Фейсбук у відповідь на повідомлення про те, що буцім-то через Київ проходитиме відразу три гілки ультрашвидкісного потяга Маска hyperloop.

Нагадаємо, що 14 січня парламентар Романюк опублікував пост на своїй сторінцій у Фейсбук, в якому повідомив, що написав лист Елону Маску з пропозицією розглянути Украну як місце для побудови заводу Tesla Motors. Адже чутки, що Маск хоче побудувати Gigafactory-2 в Європі ходять вже давно. Чому б не скористатися нагодою, і не залучити Маска в Україну, вирішив Романюк. Скан-копію листа народний депутат додав до посту. В ньому зокрема йдеться, що «в Україні — потужна фізична і математична школи, що вона займає одне з провідних місць в світі за якістю освіти, при цьому — з низькими, у порівнянні з європейськими країнами, податками і зарплатами». У цьому ж тексті депутат, чогось, згадав боротьбу українського народу з олігархами, загрозу демократії і російську агресію, хоча ці чинники здатні швидше відлякати інвесторів.

Депутат виклав лист в Facebook із закликом перепостити його, щоб він точно потрапив до Маска.

В обговоренні під постом думки розділилися: хтось схвалює ідею, хтось висміює рівень володіння англійською у автора: The idea is good, English is poor (Ідея хороша, анлглійська — «бідна». — «День»).

Та одна реакція на ініціативу Романюка, на наш поогляд, є більш ніж красномовною. Власне вона і стала підгрунтям для підгготовки цього матеріалу. Керуючий партнер інвестиційної групи «УНИВЕР» Олексій СУХОРУКОВ написав свій варіант листа до Маска,  в якому по-дружньому попереджає Маска, до чого йому слід готуватися, якщо він все ж зважиться і прийме пропозицію прийти в Україну:

«Шановний Elon Musk, Якщо Ви справді всерйоз будете розглядати ідею вкласти свої гроші в Україну і розраховуєте коли-небудь повернути свої інвестиції, то зверніть увагу, що Вам для цього потрібно буде відкрити тут так званий «інвестиційний» рахунок, 65% усіх валютних надходжень на який будуть примусово конвертовані за не найвигіднішим курсом. Дивіденди дозволено повертати тільки за 2013—2014 роки, тому Ви трохи спізнилися. Тіло інвестицій в умовах усім скоро обіцяють вілміну обмежень на рух капіталу, тому у Вас на роздуми є ще років 10. P.S. Вибачте, що не англійською . Ваша рідна мова Вам  тут буде тільки заважати. Будьте готові перекладати усі документи  на українську і завіряти у місцевих нотаріусів. Без цього Вам ні рахунок не відкриють, ні долара інвестицій на нього не зарахують. UPD.  Ще повинен попередити, що нерезиденти не можуть розміщати гроші на депозити менш ніж на один календарний рік, і що з хеджуванням (страхуванням. — «День») ризику курсу локальної валюти тут не дуже багато можливостей.  UPD2:  А інвестиції, як ви, напевно, вже зрозуміли нам взагалі-то дуже потрібні. З 1993 року чекаєм.

З найкращими побажаннями

Олексій Сухоруков»

Марія РЕПКО з Центру економічної стратегії доповнила колегу:

«Шановний Елон, ще майте на увазі, якщо ви захочете на свій завод привезти обладнання / матеріали з-за кордону, а не закупити в українських виробників — вам доведеться просити у НБУ дозволу купити валюту, щоб розрахуватися з постачальником і декілька днів почекати, поки цю валюту для вас куплять. А якщо раптом складне обладнання зажадає передоплати в термін, більший, ніж 120 днів, — вам доведеться працювати під санкціями МЕРТ, тобто просити дозволу на кожну окрему транзакцію ще й у Мерт. А якщо у вас на рахунку раптом звідкись вже є валюта (наприклад, ви збираєте її на якийсь черговий супер-коллайдер) — вам валюту не продадуть, своєю розраховуйтесь.»

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

«І «як вишенька на торті»: майте на увазі, якщо до вас на фабрику прийдуть амбали з закритими мордами і скажуть, що це їхній бізнес і вони його будуть охороняти, є шанс загрузнути в судових розглядах на один-п’ять років», — додав вже у коментарі «Дню» власник одної ІТ-компанії, який побажав не називатися.

У 2016 році Міжнародний фонд Блейзера провів дослідженнясеред американських інвесторів, щодо того як вони дивляться на Україну як місце для вкладення своїх грошей. У цьому дослідженні проаналізовано основні ризики, які вбачають для себе американські інвестори, оцінюючи інвестиційні можливості нашої країни.

У багатьох компаній, які ведуть свою діяльність в Україні, основні занепокоєння щодо інвестиційного та ділового клімату в країні викликають прогалини в судово-правовій сфері, корупція, а також неконкурентна організація фінансового сектора.

Найбільш проблемними аспектами визнано: неефективне виконання судових рішень, а також їх несправедливість, упередженість і вибірковість. До інших істотних перешкод віднесені низький рівень захисту прав інтелектуальної та фізичної власності, непередбачуваність і часом неадекватність законодавства в сфері бізнесу, а також тривалість і дорожнечу врегулювання суперечок за контрактами.

82% опитаних осіб вважають неспроможність судово-правової сфери істотною і навіть серйозною перешкодою для роботи бізнесу в Україні. Так само 14% респондентів вказали на наявність середнього рівня перешкод. Таким чином, у цілому 96% опитаних американських компаній вказали на найбільшу проблематичність судово-правової сфери в Україні, яка в свою чергу створює значні перепони у веденні бізнесу в країні.

79% опитаних компаній вважають корупцію наступним найбільш істотноб перешкодою для ведення бізнесу в Україні.

У розділі «Корупція» 98% респондентів вказали на зловживання у судовій системі України, яка схвалює упереджені судові рішення, а це в свою чергу є істотним чинником серйозних проблем для роботи підприємства в цілому.

90% респондентів хвилює адміністративна корупція на рівні державних чиновників, які вимагають додаткових плат і хабарів.

68% опитаних компаній сказали, що корупція в приватному бізнесі з рейдерськими атаками на підприємства є серйозною проблемою у веденні бізнесу в Україні.

Третім найбільш істотним фактором серйозних перешкод для бізнесу в Україні стала, на думку 79% опитаних осіб, нездатність фінансового сектора забезпечити раціональне внутрішнє фінансування оборотного капіталу, торгівлі і довгострокового інвестування.

Інвесторам дошкуляють надмірно високі процентні ставки і труднощі в отриманні довгострокових кредитів в Україні, недосконалість ринку капіталу для випуску цінних паперів в Україні.

Більш ніж дві третина опитаних осіб (69%) розглядають недостатню макроекономічну стабільність України як істотну перешкоду для роботи підприємств, в результаті операційного збитку і втрати капіталу в зв’язку з коливанням курсу валют і цін на внутрішньому ринку.

Інвесторів непокоїть непомірна девальвація гривні (привіт Валерії Гонтарєвій та прежставникам уряду, які стверджують, що не слід опікуватися стабільністю національної валюти), обтяжлива система збору податків, непомірна цінова інфляцію на внутрішньому ринку України.

Що стосується очікувань, то 64% опитаних осіб вважають, що інфляція і девальвація і в подальшому стануть істотною/серйозною перешкодою для роботи підприємств в Україні.

Труднощі у сфері міжнародної торгівлі і руху капіталу (такі як можливість безперешкодно експортувати товари, вільний імпорт обладнання та сировини або простота інвестування з мінімальними труднощами, репатріація капіталу і вільний розподіл прибутку) розглядаються 68% опитаних осіб як серйозні/істотні перешкоди в Україні.

У цій категорії 87% опитаних осіб вважають відсутність можливості вивести гроші з країни (наприклад, репатріація капіталу) і отримання іноземної валюти для ведення своєї діяльності найбільш серйозним/істотним обмеженням у країні.

З точки зору міжнародної торгівлі, інші перешкоди отримали менш сувору оцінку, проте більше половини респондентів вказали на складні митні процедури з високими витратами, накладені обмеження на імпорт з надмірною кількістю і дорожнечею імпортних тарифів, а також зайву кількість документів, часу і витрат на експорт при недостатній організаційній підтримці.

63% респондентів вважають політичні ризики і негативний імідж країни істотним чинником серйозних перешкод для роботи підприємств в Україні.

Найбільшими перепонами визнані нестабільна політична ситуація і часта ротація чиновників.

63% респондентів визнали стурбованість можливими соціальними заворушеннями через війну або нерівномірний розподіл доходу. З іншого боку, лише трохи більше однієї третини опитаних осібвисловили серйозну/істотну стурбованість ризиками експропріації та націоналізації в країні (знову ж таки, привіт Нацбанку і рішенню «націоналізації Приватбанку» як супервдалому !).

Загалом, на питання  експертів про плани інвестувати в Україну 40% респондентів відповіли ствердно. Відповідь «ні» дали 30%.

І як цими даними розпорядиласьукраїнська влада, представники якої з високих трибун заявляли, що для того, щоб вийти з кризи Україні потрібно 50 мільярдів долларів прямих іноземних інвестицій?  Ініціативою Кабміну заборонити бізнесу в Україні скорочувати робочі місця, зобов’язати підняти мінімальні заробітні плати... Що ж, схоже, що в уряді думають з 1993-го чекаємо, і ще трохи почекаємо.

P.S. Утім, дехто позитивні зрушення в 2016 році у роботі з потенційними інвесторами таки помітив. І приємно, що йдеться про галузь високих технологій. Зокрема, викнавчий директор ІТ-асоціації України Віктор ВАЛЄЄВ, в коментарі «Дню» зауважив, що загалом за результатами минулого року ситуація щодо атак на ІТ-бізнес стабілізувалася, «завдяки системній роботі галузі як з силовими органами так і з провідними політиками що опікуються розвитком ІТ». «Практично ніяких серйозних інцидентів щодо експортної ІТ-галузі не було помічені. Так, були окремі обшуки, але вони стосувалися більше питання використання бюджетних коштів ніж саме ІТ. Безперечно і це відлякує багато компаній від ринку Е-gov впроваджень», — говорить Валєєв. За його словами, Асоціацією було організовано ряд зустрічей з керівництвом СБУ, МВС, податкової міліції, де було визначено рамки консенсусу щодо співпраці. «Дуже допомогли парламентські слухання, які організував комітет по ІТ, де було визначено необхідність захисту ІТ-бізнесу від атак. Також знаковим стало прийняття у першому читанні законопроекту щодо заборони вилучення серверів, він безперечно потребує суттєвого доопрацювання, але сам факт каже про настрої у парламенті. Дуже важливим також стало те що Мінфін підтримав позицію галузі щодо недопущення критичних змін у законодавстві щодо СПД, у новому Податковому кодексі», — говорить Валєєв.

КОМЕНТАР

Володимир ПАНЧЕНКО, директор Агенцї розвитку Дніпра:

— Традиційно до основних страхів іноземних інвесторів належить корупційність та невлаштованість української судової системи, зокрема, використання її рейдерами для захоплення компаній. Раніше для іноземних компаній були певні гарантії захисту. Зараз вони стосуються лише великого іноземного бізнесу, адже в разі рейдерського нападу на захист включаються посольства, дипломати і навіть спецслужби. Це, якщо мова йде про чистий іноземний бізнес.

У разі, якщо це українська компанія, зареєстрована в офшорах, часто має місце якраз корпоративна боротьба за чужі активи. На такі компанії «імунітет» не поширюється.

Що стосується податкових умов, насправді, багатьох інвесторів влаштовують розміри наших податків — ПДВ, податку на прибуток, ЄСВ. Головний недолік — неповернення ПДВ, це жорстка проблема, що відлякує від нас іноземний бізнес. Доводиться платити відкати. Не платиш — програєш конкурентну боротьбу.

Потрібно бути готовими також до того, що інформація про низькі зарплати в Україні перебільшені. Тобто так, вони однозначно низькі, але знайти проектного менеджера чи інженера зі знанням англійської за 300 доларів на місяць неможливо. Навіть оті 150 доларів за некваліфікованого робітника, про які говорить українська статистика, треба говорити умовно — ті, що не виїхали і готові отримувати таку винагороду, не мають достатнього рівня кваліфікації, а ті, що мають, або виїхали, або шукають нормального заробітку чи підробітку.

ІТ-компанії зіштовхуються з проблемою виїзду спеціалістів відразу після їх трирічної «передпродажної» — для Заходу — підготовки. Але сенс заходити в Україну є. Насправді, якщо ризикнути й організувати підприємство будь-якого напрямку, маючи стартові можливості збуту не в Україні і платити працівникам хоча б половину європейської зарплати, то можна «збити» фантастичну по кваліфікації і рівню амбіцій та агресивності молоду команду. Далі брати у себе в країні експортні кредити, які в Україні оформлювати як інвестиції, страхувати експорт обладнання, експорт в треті країни за рахунок материнських інституцій — і можна стати мультимільйонером, а не чекати на це десятки років у себе в ситій поки що Європі. Китайці і так будуть іти, хоча вони нічого не бояться, оскільки їхні інвестиції є просто частиною державної експансії.