Я також хотів бути Вакулою!
Минулими вихідними у Києві пройшла II спеціалізована виставка «Майстер Клинок». Відвідувачам були представлені експозиції Львівського історичного музею, Музею археології Інституту археології НАН України, приватний музей фірми «Діана-92», м. Запоріжжя, які презентували колекції старовинної клинкової зброї, збройові фірми України, творчі майстерні, металообробні підприємства, майстри-зброярі та ковалі. У рамках виставки також проходив конкурс авторської художньої зброї «Майстер «Золоті Руки-2006», проведено кілька майстер-класів iз ковальської справи: «Знайомство з кузнею. Основні інструменти та ковальські операції», «Виготовлення ножа. Термічна обробка сталей», «Ковальське зварювання. Дамаська сталь», «Виготовлення сокири». Всі ці таїнства відвідувачі могли спостерігати на майданчику перед виставочним центром у виконанні коваля Богдана Попова. Також в рамках виставки можна було побачити показові вправи зi зброєю, роботу батогом, мечем, двома мечами та списом, демонстрацію турнірного бою. Той, хто особливо цікавиться, міг приміряти на себе лати.
Організатори виставки з кореспондентом «Дня», на жаль, спілкуватися відмовилися, але прес-реліз засвідчив, що проведення виставки було відзначене підвищеним інтересом до авторської художньо оформленої холодної зброї, старовинної холодної зброї, збройових аксесуарів ручної роботи, бойових історичних лат і військово-історичної мініатюри. Дійсно, інтерес чоловічої половини населення столиці до виставки вражав набагато більше, ніж непідйомні мечі та хвилясті шаблі, які, до речі, не так уже й вражали, — в будь-якому історичному музеї можна побачити набагато більш цікаві експонати, причому в значно більшій кількості, та ще й з історичним минулим. Але, очевидно, до музею пересічному обивателю дійти набагато складніше, ніж до добре розрекламованої виставки, і від відвідувачів у «Майстер Клинка» просто не було відбою. За кілька днів було продано сім тисяч квитків. Напевно, правду кажуть, що всі чоловіки таємно мріють про війну. Проте на майданчику перед виставочним центром озвучувалися зовсім інші мрії: дивлячись на вправного виконуючого свою роботу Богдана Попова, всі присутні представники «сильної» статі раптом пригадали, що також хотіли, а то й досі хочуть, освоїти ковальську справу.
