Радісна і голосна пісня ангелів

Різдвяна виставка творів провідних майстрів секції декоративно-ужиткового мистецтва Київської організації Національної спілки художників України «Ангеле мій, охоронцю мій» (текстиль, кераміка, скло) в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в грудні 2011-го — січні 2012 року була зініційована Українською секцією Міжнародної асоціації арт-критиків АІСА (УС АІСА), яка має дуже багатий досвід спільної роботи з цим найулюбленішим серед художників-ужитківців музеєм у Києві. Згадаємо хоча б по-справжньому монументальний за своїм масштабом арт-проект «Пісні про кохання» (кераміка, скло, текстиль) (автор ідеї та куратор — Зоя Чегусова, 2008), який експонував на території Києво-Печерської лаври 300 найоригінальніших творів 100 найкращих художників з усієї України.

Крім того, ідея цього «ангельського» різдвяного вернісажу, як Боже провидіння, народилася саме в цих музейних стінах на відкритті персоналії художниці з Луцька Анни Попової восени 2010 року біля головного її експонату — чарівного диптиху під назвою «На крилах радості та смутку» з двома виразними образами романтично-піднесеного і пронизливо-тужливого ангелів. Тоді мені й спало на думку, що майже у кожного українського майстра текстилю, кераміки, скла є своє неповторне мистецьке уявлення про цю надприродну ідеальну істоту, що призначена бути посередником між небом та людьми. І раптово видалося надто цікавим зібрати в єдиному виставковому просторі різноманітних за своєю образністю ангелів, відтворених у численних техніках і матеріалах декоративного мистецтва.

Але, як відомо, чиста ідея без можливості її реалізації мало чого варта. Тому я вдячна за підтримку нашої пропозиції та включення її у виставковий план керівництву НМУНДМ на чолі з шановною директоркою пані Адріаною В’ялець, яка благородно обстоює інтереси всіх музеїв України в наш такий складний для культури час.

Ангел — ангол — янгол (з грецьк. Aggelos — «вісник») у головних релігійних культах — християнстві, ісламі, іудаїзмі — це посланець Бога, який є втіленням милосердя і справедливості. Відомо, що у кожної православної людини є свій ангел-охоронець. Тому новий спільний арт-проект УС АІСА і НМУНДМ було вирішено назвати словами, з яких починається відома всім християнам молитва: «Ангеле мій, охоронцю мій! Збережи мою душу, зміцни моє серце на всяк день, на всяк час, на всяку хвилину...»

Разом з Ольгою Наводережкіною — заввідділу науково-дослідної та експозиційної роботи НМУНДМ — ми дев’ять місяців, як дитину в утробі матері, «вимріювали» експозицію майбутньої виставки-молитви — ніжну, світлу, радісну, вишукану за побудовою, святкову за настроєм, надихаючи київських художників на творчу співпрацю. І ми, вважаю, отримали хороший результат, залучивши до авторського кола 40 художників, яким близька ця тема та які представили близько 100 робіт. Це, по суті, 100 творів-молитов: за своїх близьких і за всіх нас, українців, а головне, це їхня спільна молитва за милосердну долю сучасного декоративного мистецтва, яке на тлі знищення заводів художнього скла і кераміки протягом останніх десятиліть поступово зникає з мистецької карти України.

У виставці взяли участь провідні майстри художнього текстилю Києва; оригінальною образністю та сміливим використанням декоративних властивостей керамічних матеріалів вирізняється метафорична за характером кераміка; досконалість пластики й віртуозність володіння технічними прийомами обробки скляної маси демонструють майстри художнього скла; своєрідністю художньо-пластичних ідей вирізняються неординарні твори емальєрів; світлої радості й теплоти додавали експозиції представлені на виставці різдвяні ляльки.

Попри всі намагання створити спокійну, безтурботну, непретензійну виставку, абстраговану від соціальних і політичних проблем сьогодення, ми таки вирішили включити в експозицію твір з ознаками нашого драматичного часу — керамічну композицію неординарного київського художника Андрія Іллінського.

Його гротескний, у стилі постмодернізму, жіночий фігуратив-трансформер з метафоричною назвою «Вертеп», що відсилає до лялькового пересувного народного театру XVII—XIX ст., символізує наше життя в Україні, яке доволі часто нагадує велику лялькову виставу з відомими в народі добрими та поганими персонажами, в чиїх діях добро дуже хутко обертається на зло й лихо. Кумедно-сумовиті образи з білими, червоними, чорними крилами, які більше асоціюються із «занепалими» анголами, зустрічаючи і проводжаючи відвідувачів виставки у вестибюлі музею, ніби опускають нас «із небес на землю», але не надто порушують загальний святковий настрій, залишаючись за межами «божественної краси» виставкових залів першого поверху та лівої галереї другого поверху.

І все ж таки, погодьмося, Україні без вищих сил сьогодні не дати ради своїм проблемам. За християнським переданням ангели оберігають невинних та охороняють закон, справедливо карають винних і передають людству Божу волю. То сподіваємося, що ангели, створені душами і руками українських митців текстилю, кераміки, скла, ляльки, які на новорічні свята заводили свою радісну і голосну пісню в залах Національного музею українського народного декоративного мистецтва, допоможуть нашій святій землі.

P. S. Цікаво, що в грудні 2011 року — в той самий час, коли проходив добір експонатів для нашої виставки, зовсім поруч із НМУНДМ у славетній 96-метровій Лаврській дзвіниці, де вже рік триває реставрація, будівельники несподівано знайшли фігуру ангела заввишки 60 см, вкриту сусальним золотом, під самою банею в ніші стіни на північно-східній стороні Успенського собору. Про цього ангела, датованого XVIII ст., згадано в архівних документах, але ніхто, принаймні на зламі ХХ—ХХІ століть, його не бачив. Наукові співробітники Києво-Печерського історико-культурного заповідника вважають, що це прихований від людських очей духовний оберіг Лаври й усього Києва.

Можливо, цей неоціненний для киян Ангел, який так раптово відкрився світові, теж зажадав увійти в експозицію виставки «Ангеле мій, охоронцю мій».