Проблема вибору

Володимир Вікторович — художник-кераміст, член Національної спілки художників України, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри художньої кераміки, дерева, скульптури та металу Київської державної академії декоративно-ужиткового мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.

Треба визнати, що термін «дихотомія», покладений автором в основу своєї імпрези (від грецької dicha — на дві частини + tome — перетин), що в логіці означає поділ на два видові поняття, які суперечать одне одному,не дуже вживаний і звичний для пересічного глядача. Але В. Хижинський, чиї унікальні за своєю образністю та пластикою твори (нестандартні, як і назва його персоналії),  прикрашають приватні збірки багатьох країн Європи, а також зберігаються в колекціях музеїв Львова, Києва, Луцька, Хмельницького, Опішного на Полтавщині в Україні, Польщі, Італії, Аргентини дає дуже дохідливе пояснення ідеї своєї виставки: «Все своє життя людина змушена робити вибір. Свідомий чи несвідомий, обґрунтований чи спонтанний: вибір, який є своєрідною класифікацією, розподілом на «хочу — не хочу», «подобається — не подобається», «знаю — не знаю». Цей перелік можна подовжувати нескінченно, і дуже часто він буде дихотомічним, тобто розділеним на два взаємовинятки. Моя виставка — про життя з його постійними «проблемами вибору», з роздумами про самоідентифікацію і самосвідомість, добро і зло, про їх одвічну боротьбу».

В експозиції демонструє несподівані художньо-естетичні можливості керамічних матеріалів та сміливі технологічні експерименти. Це стосується його цікавих за колористичними рішеннями і рафінованими фактурами об’ємно-просторових абстракцій із серій «Скрині Пандори», які за авторським задумом мають символізувати різноманітні явища з фатальними наслідками; модульних композицій із серії «Трансформери», в яких автор примудряється укладати з нечисленних модулів велику кількість несхожих варіантів творів, майстерно видозмінюючи їхню образністьта конфігурацію. Художньо досконалими сприймаються і абстрактно-декоративні тарелі, пласти, які Хижинський вважає для себе»своєрідними записниками, на яких занотовує думки, враження, емоції».

Відзначимо, що творчість не новачка в мистецтві Володимира Вікторовича теж чітко поділена на дві «дихотомічні» частини — на два видових поняття, що суперечать одна одній. У 1990-х спочатку учень Косівського технікуму народних художніх промислів імені В. І. Касіяна, пізніше студент-відмінник  Львівської національної академії мистецтв, а в 2000-х — стипендіат  програми міністра культури та спадщини Польщі Gaude Polonia працює виключно у фігуративній кераміці — поетичній за образністю, з яскравим життєрадісним поліхромним графічно-малярським декором, з ліричними назвами: «Птах надії», «Сізіфові труди», «Японські мотиви», «Викрадач гнізд».

Проте у 2010-х рр. в художній свідомості майстра відбуваються кардинальні зміни. Він переходить до стану прихильників концептуальної творчості. Його починає цікавити поняття «чистої форми», яка є однією зі складових «мінімалізму» — напрямку авангардизму, де форма зведена до найпростіших геометричних абрисів та об’ємів. Відтоді лаконізм виражальних засобів стає головною особливістю абстрактно-декоративних композицій В. Хижинського, які ми і бачимо на його виставці у Києві. Залишається питання, чи прочитує в них глядачу сі філософські пласти автора, але краса і гармонія в них не може не вражати й не захоплювати. І тут доречно згадати вислів геніального Максиміліана Волошина: «Мистецтво ніколи не звертається до натовпу, до маси: воно промовляє до окремої людини в глибоких та прихованих тайниках його душі. Мистецтво має бути для кожного, але далеко не для всіх. Лише тоді воно збереже ставлення індивідуальності до індивідуальності, яке й являє сенс мистецтва, на відміну від інших ремесел, які обслуговують смаки і потреби більшості».

Виставку «Дихотомія» можна побачити до 2 грудня.