Пошкоджені, але нескорені

«Наша машина зачепилася за якусь натягнуту проволоку. Виявилося, це частина керованих снарядів. Довжина цієї проволоки може бути 400 метрів і небезпечна для пташок чи дрібних тварин. Ми бачили підірваних на мінах лисичок. Тварини потерпають і від звукових хвиль. А скільки від пожеж загинуло тварин… Є багато впливів війни на тварини, ліси, ґрунти, які нам ще доведеться вивчати та узагальнювати», - такими думками поділилася з нами Катерина ПОЛЯНСЬКА.

Екологиня МБО «Екологія-Право-Людина» разом з колегами, волонтерами та іноземними журналістами й природоохоронцями здійснила 13 візитів у національні природні парки, які пережили окупацію на Донеччині, Миколаївщині та Херсонщині, а деякі досі потерпають від бойових дій, бо знаходяться близько до лінії фронту.

Спочатку треба оцінити збитки, завдані війною, а перед цим розмінувати території. Варто складати плани відновлення територій і визначити, чим можуть допомогти громади та якою є роль колективів національних парків. Адже є чимало історій, як науковці НПП здавали координати ворогів нашим захисникам, вивозили майно та обладнання адмінприміщень на вільні території, аби нічого не дісталося загарбникам. Зараз колективи звільнених нацпарків допомагають місцевому населенню.  

Як пережили окупацію два національні природні парки – «Святі гори» та «Кам’янська Січ» - далі у нашому матеріалі.

ДОПОМАГАЮТЬ ІЗ РОЗМІНУВАННЯМ СВЯТОГІРСЬКА ТА З ДРОВАМИ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ

Місто Святогірськ звільнили від окупантів на початку вересня. До приходу «русского мира» у місті жило понад 4 тисячі осіб, на момент деокупації – пів тисячі. Росіяни знищили готелі, курортні бази, міст через Сіверський Донець. Дісталося і національному природному парку «Святі гори», який розташований у північній частині Донецької області, в Бахмутському і Краматорському районах. 

«Весь парк забруднений вибухонебезпечними предметами. Під час нашого візиту пересуватися можна було тільки розчищеними саперами асфальтованих дорогах. Прохід у ліс заборонено, тому що ми з дороги бачили, як лежать снаряди на землі чи касетні міни або їхні частини. Оглядати територію могли тільки з безпечної відстані. Але ми побачили, що в лісах були різні типи пожеж. Було суцільне вигорання лісів, є багато вирв від снарядів, уражені снарядами насадження, зламані дерева, розтрощене приміщення науково-дослідного відділення. Від нього нічого не залишилося – ні техніки, ні обладнання», - розповідає Катерина Полянська.

Екологиня додає, що двоє працівників парку загинуло під час окупації. Ще один отримав поранення, та оскільки залишався на окупованій території, зараз його доля невідома.

Завдані війною збитки у національному парку оцінюють на мільйони чи навіть мільярди гривень. У селах громади пошкоджено багато житлових будинків, у них вибито вікна, знесені хати, багато осель згоріло. Оскільки працівники «Святих гір» зараз повертаються на робочі місця, допомагають місцевим, як можуть. Разом із місцевою владою долучаються до розмінування території, а також заготовляють для населення дрова у господарській зоні парку.

«Люди контактують між собою, готові подбати про своїх сусідів літнього віку, - додає Катерина. – У багатьох селах немає світла ще з весни, тільки зараз починає працювати пошта чи магазин. Щоб щось придбати, треба кудись їхати або чекати на волонтерів. У людей складний психологічний стан. Пам’ятаю наш приїзд із волонтерами в село Лиманського району на Донеччині, близько до лінії фронту, де постійно чути постріли. Біля одного з будинків, де не було вікон, зруйнований дах, стояв чоловік з дитиною. Ми питали, чим треба ще допомогти. Каже – у мене все нормально, краще поїдьте в село в сусіднє село, там гірше… У таких ситуаціях будь-яка підтримка важлива, добре, що попри власні труднощі, колективи нацпарків не забувають і про місцевих мешканців».

«ПОБАЧЕНЕ НАМИ У «КАМ’ЯНСЬКІЙ СІЧІ» – ЦЕ КАТАСТРОФІЧНИЙ ПЛИВ ВІЙНИ»

Понад вісім місяців провів в окупації нацпарк «Кам’янська Січ». «Територія парку унікальна, тут рідкісна флора і фауна, - пишуть працівники парку на ФБ-сторінці установи. – Співробітники в короткий термін зробили аналіз збитків у результаті бойових дій, але перед процесом відновлення природних ресурсів потрібно розмінувати великі площі. Процес складний і небезпечний, але обов'язковий!».

На жаль, війна завдала парку, який створили лише 4 роки тому, колосальних збитків. За даними супутникового аналізу, на території НПП вигоріло майже 635 гектарів цінних ділянок. Саме тут зростали вразливі червонокнижні види. Значно постраждала інфраструктура парку: росіяни покрали майже все майно та зруйнували будівлю адміністрації.

Завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету, доктор біологічних наук, професор Іван МОЙСІЄНКО побував у Кам’янській Січі на початку грудня (до поїздки долучилися британські й українські журналісти та природоохоронці).

«Ми змогли оглянути лише 5% парку, здебільшого дивилися з дороги, іноді могли відійти на метрів 100, де перевірені місця. Далі не можна було рухатися, бо це не розміновані території, - розповідає Іван Іванович. – Побачили сотні, може, навіть тисячі невідстріляних боєприпасів, розкиданих біля позицій, де стояли російські війська. Бачили десятки пожеж від військових дій, обстрілів та вибухів, це теж сотні гектарів. Є пошкодження різними типами фортифікаційних споруд: окопами, бліндажами, дотами. Росіяни жили у лісах, які тут є штучними, тому там особливо багато укріплень, але є окопи також на цілинних степових схилах, вкритих червонокнижними рослинами. Це катастрофічні збитки для довкілля.

Ці екосистеми повністю зруйновані. Якщо від пожеж гине частина рослин та тварин, а території можуть відновитися згодом, то таке втручання у природу, як риття окопів, означає, що знищується все, і відновлення неможливе без втручання людини. Щоби відновити ці території, потрібно відновити материнські породи, грунти, рослинний покрив… А це дорогий та тривалий процес».

Такий же катастрофічний вплив мають вибухи, що спричиняють глибокі вирви, яких є досить багато в регіоні парку. З деяких вирв були взяті зразки грунту, адже під час вибуху відбувається забруднення шкідливим речовинами, а самі ґрунти потребуватимуть очистки та рекультивації.

Також на території парку є сліди від техніки, пошкоджені та порубані дерева, розлиті паливо-мастильні матеріали.

«Коли росіяни відступали у вересні-жовтні, лінія фронту трималася на території парку місяць. В умовах постійних вибухів гинули тварини, птахи, риба, - продовжує Іван Іванович. – Побачене нами – це катастрофічний плив війни. Якщо такий самий вплив по всій території, яку ми не бачили, це жахливо. Є надія, що росіяни будували свої позиції біля доріг та мостів, можливо, вглибині степу менше пошкоджень».

Незважаючи на труднощі та воєнні виклики, парк продовжує роботу. Із 45 працівників парку зараз працює 43, двоє виявилися колаборантами. Зараз вони відсторонені від роботи, їхню співпрацю з ворогом вивчають правоохоронні органи.

Працівники ж допомагають військовим вивозити боєприпаси та долучаються до розмінування. Під час окупації намагалися фіксувати масштаби пожеж, рахували пошкоджені дерева та вирубки. Завдяки організаціям «Українська природоохоронна група» та «Екологія-Право-Людина» парк отримав генератор та Starlink. Тепер природоохоронці допомагають місцевому населенню зі зв’язком та електрикою.

І продовжують фіксувати екологічні порушення, яких завдала російська армія завдала.

Аби допомогти парку із відновленням, підтримати його колектив можна за посиланням.

Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Сприяння єдності заради України, в якій цінують довкілля", який реалізується МБО «Екологія-Право-Людина» за фінансової підтримки Journalismfund.eu.

Інна Лиховид

Фото надані Катериною Полянською