Мовчазні жертви

Війна і турбота про збереження довкілля — речі несумісні. Не виняток і нинішня, яка вже має наслідком мільйони мовчазних жертв, які до цього спокійно жили чи існували в довкіллі... Лише за місяць екоактивісти зафіксували понад сотню випадків, які свідчать про те, що російська агресія завдала великої шкоди довкіллю. Це і обстріли «градами» Авдіївського коксохімічного заводу, і знищення складів із посівними матеріалами та мінеральними добривами в мирному селі Охтирського району на Сумщині, і авіаудари по нафтобазах, що спричиняють займання нафтопродуктів. Становить небезпеку також захоплення рашистами Чорнобильської та Запорізької АЕС, а також обстріли промислових об’єктів з імовірністю викидів токсичних відходів. Не меншу небезпеку становлять і самі воєнні дії: розлите пальне, потрощене обладнання, відпрацьована зброя, а також розірвані ракети, яких було запущено по Україні вже понад тисячу, а знищено приблизно чотири тисячі одиниць військової техніки різних типів. Усе це забруднює ґрунт, підземні води і призведе в подальшому до накопичення канцерогенного сміття.

Такі злочини проти довкілля, згідно з міжнародним правом, так само належать до воєнних злочинів. Тому екоактивісти наразі активно документують усі випадки нищення природи, збирають докази і формують реєстр, щоб мати можливість притягнути росію до відповідальності за заподіяння широкомасштабної, тривалої та суттєвої екологічної шкоди довкіллю. І хоча належне розслідування має бути проведено після припинення військових дій, а реальний збиток буде встановлено після перемоги, — вже зараз, за інформацією Державної екоінспекції, збитки лише за забруднення земельних ресурсів становлять 77 млн доларів. Зрештою, висновки міжнародних судів, до яких планують позиватися українські екоактивісти разом з Міндовкілля, є обов’язковими, а міжнародні злочини не мають строку давності — тобто до відповідальності за них можна притягнути будь-коли, і вони це точно зроблять.

«НАЙБІЛЬШІ РИЗИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КАТАСТРОФИ — ЯДЕРНІ»

Збір інформації про злочини проти довкілля Міндовкілля ініціювало ще на початку березня. До ініціативи долучилися різні громадські організації. Зокрема, ГО «Екодія». Як розповідає керівниця кліматичного відділу організації Євгенія ЗАСЯДЬКО, попри те, що чимало екоактивістів змушені самі були евакуюватися задля безпеки, вони активно наповнюють реєстр екозлочинів, використовують при цьому як локальну інформацію від менеджерів, так і з відкритих джерел. Найбільше небезпечних випадків фіксується на сході України, бо це практично промисловий хаб країни, який найбільше індустріалізований. За звичайних умов можна було б швидко локалізувати ризики, але не під обстрілами та постійними бомбардуваннями... За її словами, лише за місяць війни 43 індустріальних промислових об’єктів було зруйновано. Сумарна кількість злочинів, які зафіксували екоактивісти на сьогодні, склала 111 випадків. Вони стосуються промислових об’єктів, енергетичної та ядерної безпеки, згубного впливу на фауну, морську екосистему та інші природні середовища. Найбільше від екологічних злочинів постраждала Київська область, потім Харківська та Миколаївська. Але досі немає жодних відомостей про окуповані території, де зосереджені шахти, які мають високий рівень затоплення, а відтак зараження ґрунтових вод.

«На сьогодні Державний реєстр потенційно небезпечних об’єктів містить докладні відомості про понад 23 тисячі об’єктів, із них 2987 складів, які зберігають високотоксичні пестициди. Найбільша їх кількість розташована на території Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської та Львівської областей. Деякі із цих підприємств опинилися в зоні бойових дій. Так, на хімічному підприємстві «Сумихімпром», який міститься в околицях міста Суми, 21 березня внаслідок ворожого обстрілу відбувся витік аміаку — в радіус ураження потрапило село Новоселиця. На щастя, силами рятувальників вдалося запобігти катастрофі, — розповідає Євгенія. — Агресор намагається зруйнувати не лише промислову, а й енергетичну систему. Внаслідок обстрілів постраждали чотири енергетичних об’єкти: Луганська ТЕС, Охтирська ТЕЦ, Трипільська ТЕС та Чернігівська ТЕЦ. Значно постраждала Охтирська ТЕЦ, оскільки туди було пряме влучання ракет, а Трипільську і Чернігівську планують відновити. І це лише за місяць війни…

Проте найбільші ризики екологічної катастрофи — ядерні. Три об’єкти — Чорнобиль, Запорізька АЕС та установка «Джерело нейтронів» у Харкові перебувають під обстрілами. МАГАТЕ продовжує комунікувати, щоби втримати ці об’єкти в безпеці. Однак ворог провокує: він завдає ударів по Харкову, підриває свої боєприпаси на території АЕС, звозить туди свої військові машини, спричиняє пожежі. До прикладу, коли горіли ліси в Чорнобильській зоні, то рятувальники не мали доступу, не могли відреагувати негайно. Тобто навіть локалізувати ці явища за таких умов неможливо. Попри ситуацію, не варто послаблювати активність. Зараз потрібно лобіювати через міжнародні організації відмову ЄС від викопного палива. Російського передусім, оскільки саме звідти йде фінансування війни, адже 40% їхнього бюджету — це продаж викопного палива (газ, нафта, уран та інші ресурси), а для нас — це танки, ракети й інша зброя, які знищують Україну».

«44% НАЙЦІННІШИХ ПРИРОДНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ ОХОПЛЕНО ВІЙНОЮ»

Про підпал лісів у Чорнобильській зоні розповідає і голова ГО «Українська природоохоронна група» Олексій ВАСИЛЮК. Він наголошує, що, за його власними джерелами, окупаційні війська спеціально намагаються підпалити ліси в Чорнобильські зоні артилерією, особливо у ті дні, коли вітри дмуть у бік Києва. А це не що інше, стверджує експерт, як ядерний тероризм. Адже всі, хто перебуває біля Києва чи безпосередньо в Києві, мали б дихати димом із радіаційно заражених лісів... Відтак, на його думку, нинішня війна містить елемент екологічного тероризму. Російські війська роблять усе можливе для погіршення довкілля, а отже, для умов життя людей в Україні. Екоактивіст розповідає також про критичну ситуацію з природоохоронними територіями, які розташовані в зоні бойових дій чи окупації. А разом із заповідниками у полон ситуації потрапили й адміністрації природоохоронних територій, які втратили будь-яку можливість охороняти заповідні землі. Самі працівники опинилися під загрозою загинути від обстрілів і переживають гуманітарну кризу. А тварини, котрі утримуються в реабілітаційних центрах, зоопарках та розплідниках, помирають без кормів...

«Через війну природа приносить найбільшу кількість мовчазних жертв, бо мільйони маленьких життів гинуть під час вибухів. Знаючи, як багато гине і страждає людей, ми ніколи не зможемо оцінити, скільки малих життів також було знищено під час вибухів, — зазначає Олексій Василюк. — На сьогодні 44% найцінніших природних територій України охоплено війною. Так сталося, що наші заповідники і національні парки розташовані по периметру країни, ближче до кордонів. Усі території від Чорнобильського біосферного заповідника до Чорноморського заповідника в Голій Пристані та Асканії-Новій перебувають у зоні бойових дій або в зоні катастрофи. І якщо раніше ми говорили про якісь недоопрацювання в утриманні національних парків, то зараз становище таке, що тварини внаслідок обставин просто можуть померти з голоду. На окуповані території держава не може перераховувати жодних коштів, а про туристів зараз говорити не доводиться. А лише на корми для тварин Асканія-Нова потребує три мільйони гривень...

Зважаючи на ситуацію, ми почали шукати підтримки у міжнародних організацій. Наш сайт перелаштувався на постійний збір коштів. І, на щастя, нам переказують кошти громадяни Канади, Польщі, США, котрі бажають надати підтримку українським національним паркам. Ми вивезли людей із трьох заповідних територій, інакше вони загинули б від пожеж чи обстрілів. Це не наше завдання, бо ми працюємо з питаннями, які пов'язані з природним середовищем, але за нинішніх умов кожен має робити те, що в змозі. Таким чином, закликаю колег фіксувати всі деталі, щоб можна було встановити заподіяну шкоду з абсолютною точністю. Також варто звернути увагу на птахів. Через Україну проходять міграційні шляхи багатьох видів птахів, які гніздяться на теренах нашої країни, багато із них зупиняються в Чорнобильській зоні й на Харківщині. Через дим та пожежі вони можуть змінити свої шляхи і не повернутися на свої гнізда, мігрувати далі. Тому, можливо, цього і наступного року ми не почуємо пташиних пісень і побачимо іншу картину... Зараз наше завдання — все фіксувати, в будь-якому місці. І знаєте, це настільки зворушливо, коли людина сидить у сховищі й оприлюднює факти екологічних злочинів у гугл-докси. Я не думав, що ми можемо бути такими ековідповідальними».

«РОСІЯ — ЦЕ ВОРОГ, ЯКОГО МОЖНА ПРИРІВНЯТИ ДО ТЕРОРИСТА»

Для полегшення фіксації злочинів проти довкілля ГО SaveDnipro спільно з Міндовкілля запустили бот, через який можна повідомити про злочини проти довкілля внаслідок дій окупантів. Кожен українець може зафіксувати факти, які свідчать про шкоду, завдану довкіллю, і надіслати їх до Міністерства захисту довкілля та Державної екологічної інспекції. Перелік основних екозлочинів, про які можна повідомити, стосується, зокрема, радіаційних об’єктів, водних ресурсів, промислових аварій, зелених насаджень, військових відходів, забруднення ґрунтів тощо. Користуватися ботом просто: потрібно зайти в Telegram або Viber чат-бот SaveEcoBot https://t.me/SaveEcoBot, натиснути кнопку «Повідомити про екозлочин» (натиснути кнопку Start і перейти у віконце «Повідомити про екозлочин»). Потім обрати категорію злочину, визначити локацію (автоматично або вручну), зазначити дату і час фіксування злочину, додати фото або відео екозлочину і стислий опис за бажанням.

Крім бота, як розповідає співзасновниця та голова ГО SaveDnipro Ірина ЧЕРНИШ, розроблено інтерактивну мапу радіаційного фону в Україні: https://www.saveecobot.com/radiation-maps. Дані збираються щодня автоматично або вручну фахівцями, навіть у найбільш небезпечних населених пунктах. На сьогодні діють 514 точок замірів по всій країні: 453 державних і 61 громадське та інші джерела даних. На жаль, немає показників безпосередньо із українських атомних станцій та Чорнобильської зони відчуження, але території поблизу них ці пункти моніторять. Також на сайті SaveEcoBot працює «Карта пожеж» https://www.saveecobot.com/fire-maps, за допомогою якої можна відстежувати напрямок вітру й кількість пожеж в Україні за останні 24 години, зокрема в Чорнобильській зоні відчуження. Зазначені відомості публікуються на основі показників NASA в режимі реального часу.

«Росія — це ворог, якого можна прирівняти до терориста, який навмисно створює загрозу як українцям, так і всьому світу. Для того щоб фіксувати екологічні злочини, які вона залишає після себе в Україні, ми спільно з міністерством напрацювали низку сервісів. Ними можуть користуватися всі охочі, — розповідає Ірина. — Завдяки даним, які отримуємо, ми можемо спостерігати як за всією доступною територією, так і кожним регіоном окремо, при цьому відстежуючи динаміку. Досі ми не маємо інформації про сам Чорнобиль та зону відчуження (а також захоплені АЕС), але можемо моніторити ситуацію навколо них і стежити за радіаційним фоном у режимі реального часу. Інший інструмент — це карта пожеж із супутників, яка відображає реальну картину в онлайн-режимі, показує загрози, напрямок вітру, щоб люди могли зрозуміти, куди пожежа може рухатися. Для зручнішого користування аналітиків маємо сторінку статистики пожеж в Україні та в динаміці, з картографічними даними в розрізі областей, Києва і зони відчуження. Таким чином ми отримуємо оперативну й ширшу інформацію, щоб не лише фіксувати реальне становище, а й усвідомлювати його наслідки. І в разі загрози встигнути захистити себе настільки, наскільки це можливо».

У міжнародному праві серед воєнних злочинів визначені також злочини проти довкілля. За Римським статутом, яким керується Міжнародний кримінальний суд, злочином вважається навмисне і беззмістовне руйнування довкілля — а саме так чинить росія, атакуючи українські атомні станції, заводи і склади, які здіймаються й викидають в атмосферу небезпечні речовини. Те ж саме стосується й очисних споруд, які мають фільтрувати забруднену воду. Крім того, навмисно руйнувати довкілля під час воєнних дій заборонено Женевською конвенцією та Конвенцією про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (1977 р.), учасницями якої є й Україна, і росія. Тому експерти наполягають на тому, що Міжнародний суд ООН має присудити компенсацію за порушення росією її міжнародних зобов’язань, зокрема у сфері захисту довкілля, а МКС чи, радше, Спеціальний трибунал покарає за злочини проти довкілля відповідальних осіб росії. І навіть якщо агресор дозволить собі вкотре ігнорувати міжнародне право, рішення судів у справах щодо війни в Україні стануть черговим стимулом для цивілізованого світу запроваджувати ще сильніші санкції стосовно країни-окупанта й остаточно її ізолювати. Як каже заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів України з питань європейської інтеграції Роман ШАХМАТЕНКО, наразі Україні вже вдалося налагодити інструментарій збору інформації про воєнні злочини, які завдали шкоди довкіллю. На основі зібраної інформації будуть формуватися кейси, з якими планують звернутися і до Міжнародного суду ООН, і до Міжнародного кримінального суду.

«Зараз у полі нашої уваги розробка методик, які допоможуть оцінити вартість завданої шкоди екосистемам і стягнути з агресора відповідну компенсацію, — каже Роман Шахматенко. — На жаль, наявні методики нині не актуальні. Особливо важливим процесом є підготовка нових нормативних документів про екосистеми щодо оцінки посухи та ідентифікації вартості екосистемних послуг. Зокрема, ми знаємо, що були зруйновані наші водно-болотні угіддя, тому необхідно оцінити шкоду і стягнути з агресора відшкодування. Відтак екоактивісти мають включати свої наукові здібності й долучатися до роботи з формування методик, бо роботу вже потрібно розпочинати. Війна примушує нас робити це швидко і якомога якісніше, адже від стану довкілля залежать умови проживання в майбутньому».