Якщо в одеситів залишилась хоч крапля гумору...
(Відгук на статтю Тараса ЧУХЛИБА «Прощавай, моя Одесо...», «День», субота, 8 вересня 2007 р.)
Шанувальники «шальной императрицы» Катерини II — депутати міської ради Одеси, приймаючи рішення про відновлення пам’ятника «Засновникам Одеси», як мінімум двічі перевищили свої повноваження. По-перше, вони не мали права демонтувати монумент героям-морякам, який належить до культурної спадщини та охороняється відповідним законом України. Дивно, що прокуратура не зреагувала на це свавілля міськради. По-друге, у депутатів немає ніяких юридичних підстав для прийняття рішення про встановлення чи відновлення пам’ятника Катерині II. Автор статті наводить переконливі аргументи того, що заснування міста Катериною II — це лише міф. Проте, міфічна засновниця Одеси Катерина II, між iншим, не міфологічний персонаж, і не літературний образ. І навіть, якщо хтось доведе, що Катерина II дійсно заснувала Одесу, то робила це вона не в поті чола, не лягаючи кістками на болотах, а одним розчерком монаршого пера. На що, власне, і посилаються депутати — «засновницькі» укази Катерини II. Парадоксально, але у ХХI столiттi одеська влада у своїх діях керується не законодавством України, не здоровим глуздом, а указами Катерини II. Чого ще можна очікувати від них? Можливо, слідом за відновленням пам’ятника імператриці депутати візьмуться за відновлення кріпацтва у окремо взятому регіоні, щоб довести його до «посиніння» вже в буквальному сенсі слова? Звичайно, місцева псевдоеліта не знущалася б так нахабно над усім українським, якби у неї не було покровителя в Києві. А чи не забагато бере на себе і одеський градоначальник, адже це не у його компетенції встановлювати пам’ятник першій особі будь-якої держави без дозволу на те української держави?! Якщо депутати міськради Одеси не можуть жити без пам’ятника російській імператриці, то вони мають звернутися до Верховної Ради України VI скликання з проханням прийняти Постанову про увічнення пам’яті Катерини II в Україні. Тільки така постанова може бути юридичною підставою для встановлення чи відновлення пам’ятників царям, генеральним секретарям, генералісімусам та іншим . Певна річ, що Верховна Рада навіть не візьме на себе такої відповідальності, бо «заслуги» Катерини II перед українським народом, м’яко кажучи, тягнуть на Нюрнбергський процес, а не на монументальну пропаганду. І якщо у одеситів ще залишилася хоч крапля почуття гумору, пропоную завершити монументальну Одесію, подарувавши «Катерину II» Єкатеринбургу, натомість встановити пам’ятник Одісею — засновнику Одеси! Принаймні ім’я цього міфологічного героя гармонійно співзвучне з назвою морського міста.
