Врятувати аеропорт «Бориспіль»

У брежнєвські часи гуляв анекдот про голого, який франтував при краватці. Цей персонаж уособлював Радянський Союз із космічними ракетами, але без елементарних речей, необхідних людям у повсякденному побуті. У нашого голого на шиї не краватка, а зашморг тарифів на комунальні послуги, складених із космічних величин. З якої стелі беруться ціни, ніхто пояснити не може, натомість є аж п’ять пропозицій про перейменування аеропорту «Бориспіль». Для цього прожекту знайшлися обґрунтування і пояснення. Найбільш убивчий аргумент полягає в тому, що нам треба йти в Європу та в дусі європейських традицій називати аеропорти іменами великих українців.

По-перше, з таким прожитковим мінімумом можна хіба що пішки шкандибати в Європу, а не літати. Сьогодні в очах людей актуальність перейменування «Борисполя» є дуже сумнівною і особливо дражливою на тлі негласного кріпосного права, коли багатьох громадян зробили невиїзними за межі свого міста, села, селища.

По-друге, назви аеропортів із прізвищами є не тільки в Європі, а і в Азії, Африці й Америці. Проте найбільша кількість аеропортів в усьому світі має назви міст, островів, місцевості, на якій розташовано летовище. Отже, «Бориспіль» — це класична назва аеропорту, і її треба зберігати, а не знищувати. На жаль, «Жуляни» вже встигли перейменувати, врятувати аеропорт «Бориспіль» ще є можливість.

Чи варто копіювати чиїсь традиції надавати аеропортам прізвища людей і відкидати свої традиційні назви аеропортів за місцем їхнього розташування? «Бориспіль» — добра назва, красива, лаконічна, до якої всі звикли. Вона легко вимовляється і походить від назви одного з найдавніших міст Київщини. А чим давніша назва, тим вища її культурно-історична цінність.

Як відомо, до «Євро-2012» Донецький аеропорт перейменували у Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва. Задум був бездоганний, видатний композитор народився в маєтку Сонцівка в Донецькій області, й цілком логічно, що донеччани внесли прізвище земляка в назву аеропорту. Але назва з прізвищем не прижилася ні у спілкуванні, ні в засобах масової інформації. Воно й не дивно, бо щоб вимовити таку довгу назву, треба мати гарну дикцію. Як розповіла мені знайома, яка мешкає в Донецьку, після перейменування аеропорту всі називали його, як і раніше, — Донецький аеропорт.

Під час запеклих боїв українських воїнів із російськими окупантами ЗМІ скоротили назву до мінімуму: Аеропорт — з великої літери як символ героїчної оборони.

Тим часом у назві «Бориспіль» є ім’я Борис (князь Борис, син князя Володимира, один із перших святих Київської Русі. — Авт.), і постає це ім’я природно і ненав’язливо. Чому ж тоді у владних колах виникла ідея перейменування аеропорту «Бориспіль»? Можливо, тому що Бориспіль — невелике місто, а аеропорт — столичний. Пригадується, як у ЗМІ розповідали про обурення мешканців Комсомольська новою назвою Горішні Плавні: «Ми не село, щоб нас селом обзивати». Складається враження, що ініціатори перейменування аеропорту «Бориспіль» теж хочуть сказати щось подібне: «Не обзивайте селом столичний аеропорт». Так це чи не так, але було б добре врятувати історичну назву аеропорту — «Бориспіль».