Учень легендарного Ніла Хасевича

Микола Букатевич народився 16 вересня 1907 року в маленькому волинському містечку Любомлі. Він був десятою дитиною у своїх батьків і рано осиротів. Ще навчаючись у Любомльській школі, виявив неабиякі здібності до малювання, і мрія бути художником стала для нього сенсом життя. Він їде до Кракова, щоб здійснити мрію, але на перешкоді стають матеріальні нестатки — доводиться працювати у приватних майстернях, заробляючи мізер. 1935 року молодий чоловік вступає до вечірньої художньої школу у Варшаві — там здобуває хороші знання  з теорії та практики живопису і скульптури. У січні 1937 року Микола Петрович вступає до об’єднання українських художників «Український мистецький гурток «Спокій». Правління і майстерні гуртка знаходилися у Варшаві. Цим мистецьким об’єднанням керував знаний художник і графік, автор екслібрисів Ніл Хасевич, персональні виставки якого експонувалися у Європі та США. Згодом Ніл став вояком УПА і загинув смертю хоробрих. У 1938 році гуртківці «Спокою» організували виставку у Варшаві, на ній були представлені й роботи Букатевича. Наш земляк мав намір вступати до Академії мистецтв, але Друга світова війна зруйнувала його творчі плани.

У 1940 — 1943 роках художник проживав у Грубешівському повіті, розписував церкви, згодом розкритикований за це радянськими чиновниками. Після війни разом із дружиною евакуювався в Одеську область, організував драматичний гурток при клубі місцевого колгоспу, у виставах активну участь брала його дружина Пелагія Миколаївна. Згодом отримав направлення працювати у Волинській області й оселився у Володимирі-Волинському. Букатевич працював у станції юних техніків, а у 1947—1951 роках викладав каліграфію і малювання у місцевому педучилищі, високу оцінку його викладацькій діяльності дали тогочасні обласні освітянські чиновники. З 1951 року Микола Петрович вступає до обласного товариства художників і працює у художніх майстернях Володимира-Волинського, там в основному виготовляє плакати агітаційного змісту. Згодом викладає методику образотворчого мистецтва у педучилищі. У 59-річному віці митець вступає на заочне відділення художньо-графічного факультету Одеського педінституту імені М.Ушинського — це свідчить про його велике прагнення до навчання і самовдосконалення, яким не міг зайнятися у юності через матеріальну скруту.

Безперечно, Микола Букатевич був митцем, у творчості якого знайшла відображення радянська епоха, чимало його робіт створені у стилі соціалістичного реалізму. Серед них  портрет генерала Федора Даниловського — командира 197-ї Брянської дивізії, яка у липні 1944 року визволяла Володимир-Волинський від нацистів, картини «Народні месники» (про партизанський рух), «У фашистську неволю», «Партизанські будні», портрет ланкової Домни Потерухи, портрет Героя СРСР А.Грисюка.

Картина « Народні месники» отримала диплом І ступеня Всесоюзної виставки, а портрет Домни Потерухи експонувався на пересувних виставках у Польщі, Чехії, Німеччині та Угорщині.

Проте Букатевич також був тонким ліриком, любителем природи волинського краю й України, малював і натюрморти. Перебуваючи на відпочинку у Криму, підготував серію морських пейзажів.

1974 року Букатевич організовує художню студію при районному будинку культури, яку згодом було реорганізовано у Володимир-Волинську дитячу художню школу, а Миколу Петровича було призначено її першим керівником. Чимало вихованців студії стали професійними художниками.

Картини Букатевича розпорошені по приватних колекціях. Завдяки старанням невтомного краєзнавця Олександра Остап’юка — директора Любомильського краєзнавчого музею — частину творів відшукали і зберігають у музеї, є картини Букатевича і у фондах Володимир-Волинського історичного та Волинського краєзнавчого музеїв.