Ціна свободи,
або Скільки потрібно газу для приготування сочевичної юшки?
На запитання про ціну свободи великий Лікург відповів так: «Залишайтеся бідними і не бажайте ні в чому перевершити сусіда». Відповідь легендарного спартанського законодавця не треба розуміти в тому примітивно-матеріалістичному сенсі, що, мовляв, кому ми, малі та бідні, потрібні? Інакше навіщо б разом із законами бідності — залізні гроші, заборона на володіння предметами розкоші, зрівняльні спільні трапези-фідитії (де і цар, і рядовий спартіат їли жахливу на смак сочевичну юшку) etc. — Лікург ввів закони фактично перманентного воєнного стану, що відмінявся лише на час війни? Умови мирного воєнізованого життя були настiльки важкі та суворі, що спартанці могли розраховувати на нетривалий відпочинок тільки у воєнний час. Так би мовити, «важко у навчанні, легко в бою». А «нетривалий» — бо не було їм рівних у військовій доблесті та військовому мистецтві.
Лікург розумів те, що здавалося незбагненним для інших. Геродот розповідає, як розвеселила спартанського царя Павсанія, тріумфатора Платей, розкіш захопленої ним ставки персидського царя. «Побачивши золоті та срібні ліжка з гарними матрацами та ще золоті й срібні столики і всі приналежні для обіду речі, подивувався цій розкоші й для сміху наказав своїм слугам приготувати лаконський обід. Обід було приготовано, і різниця між обома обідами була разюча. Тоді Павсаній засміявся і запросив еллінських стратегів, і скоро вони зібралися. Павсаній, показуючи на обидва обіди, сказав їм: «Шановні елліни, я запросив вас сюди, бажаючи показати вам, наскільки дурний був Мідієць (Ксеркс. — Є.З. ), який, маючи можливість жити, як ви тут бачите, прибув сюди, щоб забрати в нас те, що ми маємо, в нас, які живемо так бідно».
Найбільший лаконський полководець, який здобув, за словами Геродота, найблискучішу перемогу з усіх, про які він знав, помилявся. Ксеркс і подібні йому зовсім не дурні. Їх не цікавить сочевична юшка — вони одержимі іншою пристрастю. Вони творять ІМПЕРІЮ, державне утворення, що покликане «об’єднати людей усупереч тому, що їх роз’єднує» (В. Межуєв). Об’єкт визначається до імперського завоювання зовсім не тому, що має якусь матеріальну цінність. Просто він існує — окремо від імперії та всупереч їй.
Усе добро, сам Бог у нас!
Нам тiльки сакля очi коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тiй собацi!..
(Тарас Шевченко)
Тож бідність не рятує від імперських зазіхань. Єдиний порятунок — дати імперії в пику. Як спартанці. Але для цього треба бути ними: спробувати жити по-спартанськи.
