«Результат на десятиліття»

Юрій ДЮГ, керівник ГО «Антикорупційний моніторинг»:

— Головною новиною тижня у Рівному стало поширення вірусу гепатиту А в місті. Причому не стільки лиха для здоров’я рівнян наробив вірус, як панічна реакція самих мешканців міста та некомпетентні дії влади в цій ситуації. За місяць захворіли 16 осіб, що менше, ніж торік, а тим часом соцмережами два дні ширилась паніка. А відсутність офіційної інформації лише нагнітала це. Коли ж чиновники прокинулись, почали все спростовувати і — увага — скаржитися  на рівнян... у СБУ. Саме ж управління СБУ ще до офіційних звернень дало зрозуміти, що то не їхня компетенція. А загалом ситуація показує, що чиновники від медицини більше заклопотані переділом сфер впливу в галузі, ніж здоров’ям рівнян. І це засмучує. Натомість позитивні новини є з обласної лікарні та діагностичного центру — тут проводять публічний процес створення наглядових рад з участю громадських організацій. Така відкритість не може не тішити, особливо на тлі старту в країні медичної реформи.

Тим часом у Рівному відбувся просвітницький фестиваль «Кіно проти корупції». На заході спільно з відомим тележурналістом Русланом Ярмолюком розповіли молоді, що з корупцією важливо боротися не тільки силами правоохоронних органів, а й на побутовому і культурному рівні. Адже це дасть результат на десятиліття.

Ельвіра ШИЛІНА, правозахисниця, керівник ГО «Кримська діаспора Рівненщини»:

— Ми продовжуємо працювати над створенням на Рівненщині дитячого обласного хоспісу. Заклад, де опікувалися б невиліковно хворими маленькими пацієнтами, втамовували б їхній біль і підтримували б їхніх рідних, на сьогодні необхідний. Адже щороку в області паліативної допомоги потребує майже 200 дітей.

На сьогодні вже є наказ обласного управління охорони здоров’я про створення такого закладу на базі дитбудинку. Разом із тим дуже важливо, щоб у хоспісі працювали кваліфіковані спеціалісти. Тому медпрацівники та активісти з Рівного, які займаються цим питанням (у тому числі й наша організація), взяли участь у міжнародній конференції щодо практики паліативної допомоги. Це була чудова нагода обміну досвідом, адже приїхали фахівці з різних країн, зокрема, Молдови, Білорусі, України, Таджикистану, Узбекистану, США. Взагалі найбільш розвинутою в галузі паліативної допомоги є Великобританія. Це еталон, на який рівняються. Але насправді в сусідніх державах ця сфера на вищому рівні, ніж у нас. Так, ми спілкувалися з фахівцями з Молдови, які розпочинали таку діяльність у 1998 році. Зараз тільки у їхніх хоспісах обслуговують до 2 тисяч людей щорічно, а там є ще й інші заклади. До речі, в них, як і в усьому світі, паліативна допомога фінансується в основному за рахунок благодійних коштів. Внесок держави в цю сферу в різних країнах становить від 10 до 30 відсотків. Тож співпраця з благодійними фондами дуже важлива. У нас же ця галузь тільки розвивається.

З позитиву відзначу також те, що зараз при медичних закладах активно створюються наглядові ради. Зараз такий процес триває в Рівненському обласному клінічно-лікувальному діагностичному центрі. Конкурс проводиться справді відкрито. І це тішить. А одним із завдань наглядової ради стане контроль використання благодійних внесків. Всі розуміють, що наразі держава не може фінансувати медзаклади повною мірою. Але разом із тим дуже важливо знати, що гроші, які заплатили як благодійні внески, справді підуть на розвиток лікувального центру, закупівлю обладнання, реактивів та медикаментів, а не комусь у кишеню.

Ольга ЯКОВЛЄВА, керівник ГО «Психологічна служба Євромайдану»:

— Наш проект щодо соціально-психологічної адаптації бійців АТО отримав продовження. Тепер будемо поширювати свій досвід і ділитися напрацюваннями з іншими. Річ у тім, що вже упродовж 5 місяців при сільських та селищних радах Рівненського району діє мережа соціальних працівників, які допомагають АТОвцям та їхнім сім’ям. Проект пілотний, в Україні втілюється вперше. І ми вже маємо результати. Важливим є те, що вдалося окреслити перелік питань, які потрібно вирішувати. Це, зокрема, донесення інформації, в тому числі щодо пільг, законодавства. Бо дуже часто вона або спотворюється, або не доходить взагалі. Так, є учасники АТО, які не зверталися в жодну структуру. За 1—2 місяці роботи ми виявили таких до 80 осіб. Можливо, вони повернулися настільки розчарованими, що не хотіли чи не мали сили цього робити. А були й ті, котрі не повністю оформили документи і не отримали посвідчення учасника бойових дій. Ці питання наші соцпрацівники також допомагали вирішити. А був випадок, коли чоловік, який справді того потребував, не мав статусу інваліда війни. Це, звичайно, позбавляло певних пільг на виплати і на квартиру. Разом із представниками Центру допомоги учасникам АТО ми почали займатися ситуацією. А буває, що людина проживає на території сільради і потребує допомоги, але прописана зовсім в іншому місті. Тож ми звертаємося не лише в держструктури, а й у благодійні фонди.

Значним напрацюванням вважаю те, що до наших соцпрацівників вже є довіра. Їх почали сприймати як представників держави, котрі справді можуть допомогти. Також покращилася взаємодія з сільськими головами, які спочатку не дуже сприйняли присутність на їхній території чужинців. Співпраця у цьому плані поліпшується, і її результатом є надання земельних ділянок, пояснення щодо отримання пільг. Взагалі недостатня кількість інформації спотворює ситуацію. А як відомо, конфліктувати легше, ніж дійти згоди. Власне, на основі свого досвіду ми розробили проект інформаційного спрямування, розрахований на поліпшення комунікації та допомогу бійцям АТО. Його підтримали на обласному конкурсі, тож матимемо кошти з бюджету на його реалізацію. Таким чином плануємо зробити інформаційний порадник для всіх тих, хто працює з людьми, які повернулися з війни. Там будуть усі наші розробки. Хочемо також виготовити друковану продукцію, яка міститиме мінімальну необхідну інформацію для бійців АТО. Це, зокрема, перелік «гарячих ліній» і телефонів організацій, де можуть надати інформацію для ветеранів АТО. Взагалі їм необхідно знати, що як держава, так і громадські активісти про них пам’ятають.